• https://youtu.be/zEsgKXqy6aQ?si=aP0k1LPthn9_xS-I
    https://youtu.be/zEsgKXqy6aQ?si=aP0k1LPthn9_xS-I
    212переглядів 1 Поширень
  • #Постаті

    ЗІНАЇДА ТУЛУБ

    28 листопада 1890 р. у Києві у родині відомого юриста народилася на світ Зінаїда Тулуб. Її прадіди запорозькі полковники, дід Олександр Тулуб - кирило-мефодієвець, приятель Т. Шевченка. Діди-прадіди були україномовними, а батько - російський поет, бабця по матері - француженка. Зінаїда закінчила Київську жіночу гімназію, потім - Вищі жіночі курси історико-філологічного факультету.

    У 1919-1921 рр. молода жінка очолила лекторську секцію в частинах Червоної Армії. Та проза життя диктувала своє: щоб прогодувати маму та брата, Зінаїда Тулуб зайнялася перекладами. Вона відійшла від політики, заглибилася в роботу, писала сценарії для кінофабрики: «Гайдамаки», «Сагайдачний».

    Пробу пера українською вона віднесла Тичині: переклад оповідання сподобався і Павло Григорович запропонував літературну роботу. 1934 року Зінаїда Тулуб видала роман «Людолови» першу епопею вітчизняної історичної прози.

    Зінаїді Павлівні було 46 років, вона вела життя самітника-вченого. 1937-го зважилась на одруження, а роман «Людолови» послано на Всесвітню виставку до Парижа. Навіть мала бути нагорода.

    Та 4 липня 1937 року Зінаїду Тулуб арештовано, архів родини, найкращий у Києві альбом автографів великих людей, було знищено.

    (Закінчення 5 грудня)

    З відривного календаря "Український народний календар" за 28 листопада.
    -------------

    #Постаті

    ЗІНАЇДА ТУЛУБ

    (Закінчення. Початок 28 листопада)

    5 вересня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила українську письменницю Зінаїду Тулуб до 10 років ув'язнення.

    «З порога смерті благаю вас: дайте хоч ковток свободи!» - зойк болю та розпачу прорвався крізь колючі дроти на волю в словах Зінаїди Тулуб до найвищої посадової особи держави. Як «активний контрреволюціонер» письменниця відбула каторгу на Колимі, перенесла за цей час дві онкооперації. Потім були 9 років заслання до Казахстану. Там Зінаїда Павлівна працювала бібліотекарем і збирала матеріал про Тараса Шевченка. Доля звела її із 107-річним акином Ісхаковим, який хлопчиком чув Тараса. Ці матеріали дали змогу письменниці написати роман «В степу безкраїм за Уралом».

    «Не дайте мені загинути на чужині», - просила вона, звертаючись до високих інстанцій. Тільки у вересні 1956 року завдяки Максиму Рильському Зінаїду Тулуб реабілітували. Знесилена і хвора повернулася вона в Київ. Радість і гордість відчула страдниця, коли видала роман про Т. Шевченка.

    Працювала над книгою «Моє життя», завершити яку не судилося.

    26 вересня 1964 р. не стало ще однієї шляхетної особистості з романтичною зовнішністю, витонченими манерами та досконалим знанням семи мов.

    За публікацією Ганни Черкаської

    З відривного календаря "Український народний календар" за 5 грудня.
    --------
    #Постаті ЗІНАЇДА ТУЛУБ 28 листопада 1890 р. у Києві у родині відомого юриста народилася на світ Зінаїда Тулуб. Її прадіди запорозькі полковники, дід Олександр Тулуб - кирило-мефодієвець, приятель Т. Шевченка. Діди-прадіди були україномовними, а батько - російський поет, бабця по матері - француженка. Зінаїда закінчила Київську жіночу гімназію, потім - Вищі жіночі курси історико-філологічного факультету. У 1919-1921 рр. молода жінка очолила лекторську секцію в частинах Червоної Армії. Та проза життя диктувала своє: щоб прогодувати маму та брата, Зінаїда Тулуб зайнялася перекладами. Вона відійшла від політики, заглибилася в роботу, писала сценарії для кінофабрики: «Гайдамаки», «Сагайдачний». Пробу пера українською вона віднесла Тичині: переклад оповідання сподобався і Павло Григорович запропонував літературну роботу. 1934 року Зінаїда Тулуб видала роман «Людолови» першу епопею вітчизняної історичної прози. Зінаїді Павлівні було 46 років, вона вела життя самітника-вченого. 1937-го зважилась на одруження, а роман «Людолови» послано на Всесвітню виставку до Парижа. Навіть мала бути нагорода. Та 4 липня 1937 року Зінаїду Тулуб арештовано, архів родини, найкращий у Києві альбом автографів великих людей, було знищено. (Закінчення 5 грудня) З відривного календаря "Український народний календар" за 28 листопада. ------------- #Постаті ЗІНАЇДА ТУЛУБ (Закінчення. Початок 28 листопада) 5 вересня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила українську письменницю Зінаїду Тулуб до 10 років ув'язнення. «З порога смерті благаю вас: дайте хоч ковток свободи!» - зойк болю та розпачу прорвався крізь колючі дроти на волю в словах Зінаїди Тулуб до найвищої посадової особи держави. Як «активний контрреволюціонер» письменниця відбула каторгу на Колимі, перенесла за цей час дві онкооперації. Потім були 9 років заслання до Казахстану. Там Зінаїда Павлівна працювала бібліотекарем і збирала матеріал про Тараса Шевченка. Доля звела її із 107-річним акином Ісхаковим, який хлопчиком чув Тараса. Ці матеріали дали змогу письменниці написати роман «В степу безкраїм за Уралом». «Не дайте мені загинути на чужині», - просила вона, звертаючись до високих інстанцій. Тільки у вересні 1956 року завдяки Максиму Рильському Зінаїду Тулуб реабілітували. Знесилена і хвора повернулася вона в Київ. Радість і гордість відчула страдниця, коли видала роман про Т. Шевченка. Працювала над книгою «Моє життя», завершити яку не судилося. 26 вересня 1964 р. не стало ще однієї шляхетної особистості з романтичною зовнішністю, витонченими манерами та досконалим знанням семи мов. За публікацією Ганни Черкаської З відривного календаря "Український народний календар" за 5 грудня. --------
    589переглядів
  • Like
    1
    177переглядів
  • Haha
    2
    191переглядів
  • 100переглядів
  • #поезія
    Перепече, переболить,
    Не стане ран – перехворію…
    Тепер вже й серце не велить
    Теплить загублену надію.
    А все ж зустрінеш – закипить
    І терпкий щем затисне груди,
    Щось залоскоче, зашумить
    Та й спогад давній тихо збудить.
    Весь затріпочешся, мов птах,
    Шкребе мурашками по спині –
    Усмішку бачиш на устах
    І звабний погляд – очі сині.
    На сполох вдарить дзвін в тобі:
    Що в долі є, те не загубиш…
    Та й знов признаєшся собі –
    Її, забуту, таки любиш!

    Микола Стасюк
    #поезія Перепече, переболить, Не стане ран – перехворію… Тепер вже й серце не велить Теплить загублену надію. А все ж зустрінеш – закипить І терпкий щем затисне груди, Щось залоскоче, зашумить Та й спогад давній тихо збудить. Весь затріпочешся, мов птах, Шкребе мурашками по спині – Усмішку бачиш на устах І звабний погляд – очі сині. На сполох вдарить дзвін в тобі: Що в долі є, те не загубиш… Та й знов признаєшся собі – Її, забуту, таки любиш! Микола Стасюк
    Like
    1
    166переглядів
  • НАновини‼️: Орденом «За Мужність» посмертно нагороджено сина головного рабина України Моше Асмана — Матитьягу (Антон Самборський)

    25 квітня 2025 року Матитьягу (Антон Самборський), син головного рабина України Моше Асмана, посмертно отримав орден «За Мужність» за проявлений героїзм на полі бою. Він залишився єдиним боєздатним солдатом на зруйнованій позиції і встиг надати першу допомогу пораненим, а також зберегти важливе військове обладнання.

    Антон Самборський загинув, але його дії врятували життя багатьох побратимів. За ці дії йому було присвоєно посмертне нагородження. На церемонії вручення нагороди була його дружина Інна Самборська, яка з гордістю прийняла орден від імені чоловіка.

    В пам'ять про Матитьягу була організована петиція, в якій просили присвоїти йому звання Героя України (посмертно). Петиція зібрала більше 25 тисяч підписів і наразі знаходиться на розгляді. Це визнання стало важливим для всіх, хто підтримує Україну в ці важкі часи.

    Цей вчинок став символом неймовірної мужності та самопожертви, відображаючи не тільки героїзм самого Антона, але й стійкість українського народу в умовах триваючої агресії путінської росії. Для українців, в тому числі й для українських євреїв, цей момент став важливим символом мужності та жертви.

    Детальніше:

    https://nikk.agency/uk/ordenom-za-muzhnist/

    #НАновини #NAnews #Ukraine #HeroOfUkraine #PutinsAggression #Israel #UkrainianHeroes
    НАновини‼️: Орденом «За Мужність» посмертно нагороджено сина головного рабина України Моше Асмана — Матитьягу (Антон Самборський) 25 квітня 2025 року Матитьягу (Антон Самборський), син головного рабина України Моше Асмана, посмертно отримав орден «За Мужність» за проявлений героїзм на полі бою. Він залишився єдиним боєздатним солдатом на зруйнованій позиції і встиг надати першу допомогу пораненим, а також зберегти важливе військове обладнання. Антон Самборський загинув, але його дії врятували життя багатьох побратимів. За ці дії йому було присвоєно посмертне нагородження. На церемонії вручення нагороди була його дружина Інна Самборська, яка з гордістю прийняла орден від імені чоловіка. В пам'ять про Матитьягу була організована петиція, в якій просили присвоїти йому звання Героя України (посмертно). Петиція зібрала більше 25 тисяч підписів і наразі знаходиться на розгляді. Це визнання стало важливим для всіх, хто підтримує Україну в ці важкі часи. Цей вчинок став символом неймовірної мужності та самопожертви, відображаючи не тільки героїзм самого Антона, але й стійкість українського народу в умовах триваючої агресії путінської росії. Для українців, в тому числі й для українських євреїв, цей момент став важливим символом мужності та жертви. Детальніше: https://nikk.agency/uk/ordenom-za-muzhnist/ #НАновини #NAnews #Ukraine #HeroOfUkraine #PutinsAggression #Israel #UkrainianHeroes
    NIKK.AGENCY
    Орденом «За Мужність» посмертно нагороджено сина головного рабина України Моше Асмана – Матітьягу (Антон Самбірський) - Новости Израиля НАновости
    Матитьягу (Антон Самбірський), сина головного рабина України, посмертно нагороджено орденом «За Мужність» за героїзм на полі бою. Дізнайтеся більше про його подвиг та значення цієї події для України та єврейського народу. - НАНовини Новини Ізраїлю
    2Kпереглядів
  • Гострі картузи
    Гострі картузи
    162переглядів
  • ❤️❤️❤️
    ❤️❤️❤️
    Like
    2
    651переглядів
  • https://youtu.be/Y_pey0WMYAg?si=8KL7ZmQNcw7QBQir
    https://youtu.be/Y_pey0WMYAg?si=8KL7ZmQNcw7QBQir
    132переглядів