#події
⭐ Прорив у Темряві: Заснування Української Гельсінської Групи (1976)
9 листопада 1976 року в Києві була заснована Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), що стало безпрецедентним кроком у боротьбі за права людини та національні права в УРСР. Ця правозахисна організація, керована письменником та філософом Миколою Руденком, вперше в історії українського дисидентського руху відкрито апелювала до міжнародного права, чим кинула прямий виклик радянській системі.

📜 Міжнародний Легальний Щит

Створення УГГ стало прямим наслідком підписання у 1975 році Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінські угоди). Радянський Союз, підписавши цей документ, взяв на себе зобов'язання дотримуватися низки гуманітарних статей, включно з повагою до прав людини та основних свобод.
Мета УГГ була простою, але революційною для тоталітарної держави: сприяти виконанню Гельсінських угод в Україні. Зокрема, це означало:
* Інформування: Збір та оприлюднення фактів порушення прав людини та прав націй в УРСР, передача цієї інформації до урядів країн-підписантів та світової громадськості.
* Легалізація: Формування ненасильницької, правової основи для захисту української ідентичності та національного самовизначення.
УГГ використовувала легальне поле, створене міжнародним договором, для критики внутрішньої політики СРСР, що було новою тактикою для дисидентського руху.

👤 Склад та Особистості Корифеїв Прав Людини

До складу групи увійшли найвідоміші українські дисиденти, багато з яких вже пройшли через табори та заслання. Ці люди, яких згодом називали «дисидентами-камікадзе» за їхню рішучість і свідоме протистояння режиму, поєднали загальнодемократичні гасла з національними.
Серед членів-засновників були:
* Микола Руденко (керівник)
* Левко Лук'яненко
* Оксана Мешко
* Олекса Тихий
* Мирослав Маринович
* Микола Матусевич
* Олесь Бердник
* Іван Кандиба
* Ніна Строката-Караванська
* Петро Григоренко (генерал радянської армії у відставці)

Навіть перебуваючи у таборах, до УГГ приєднувалися інші видатні постаті, як-от Василь Стус та В'ячеслав Чорновіл.

⛓️ Відповідь Режиму та Спадщина

Реакція радянської влади була жорстокою та швидкою. Майже всі члени УГГ зазнали арештів, обшуків та тривалих термінів ув’язнення, загальний термін яких перевищив 550 років неволі. П'ятеро членів групи померли в таборах.
Незважаючи на репресії, УГГ виконала свою історичну місію: вона привернула увагу Заходу до порушень прав людини в Україні та надала національному відродженню міжнародну легітимність. На базі УГГ у 1988 році була створена Українська Гельсінська Спілка (УГС), яка згодом стала політичною партією і відіграла ключову роль у процесі здобуття Україною Незалежності.
Саме УГГ заклала правові та моральні основи для сучасної української демократії, показавши, що навіть у найтемніші часи можна та необхідно боротися за свободу, спираючись на ідею людської гідності та міжнародне право.

#події
⚔️ Останній Оплот: Як Уряд УНР Залишив Кам'янець-Подільський у 1920 Році.
14 листопада 1920 року стало трагічною датою в історії Української Народної Республіки (УНР). Саме цього дня, через катастрофічне погіршення ситуації на польсько-радянському фронті, Директорія та уряд УНР були змушені залишити Кам'янець-Подільський — останню тимчасову столицю та військово-політичний центр незалежної України. Цей відступ ознаменував фактичне завершення збройної боротьби за українську державність на її території у 1920 році.

🛑 Критичне Становище на Фронті

Кам'янець-Подільський виконував функції столиці УНР з червня 1919 року. Місто стало притулком для керівництва республіки після низки поразок у боротьбі проти більшовиків та білогвардійців. Восени 1920 року українська армія, очолювана Симоном Петлюрою, діяла в союзі з Польщею проти більшовицької Росії.
Проте, 12 жовтня 1920 року, в Ризі між Польщею та більшовиками було підписано прелімінарний мирний договір, який повністю ігнорував інтереси УНР. Польща, фактично, зрадила свого союзника, відкривши радянським військам можливість сконцентрувати всі сили проти ослабленої української армії.

📉 Евакуація та Перехід

Після підписання Ризького договору більшовицькі війська розпочали стрімкий наступ на територію Поділля, де розташовувалася армія УНР. Українські війська опинилися у вкрай складному становищі: вони були виснажені, значно поступалися більшовикам у чисельності та технічному забезпеченні, а польський союзник відмовився надавати допомогу, дотримуючись умов перемир'я.

В умовах загрози оточення, уряд УНР ухвалив рішення про евакуацію.
* 11 листопада 1920 року розпочався відступ Армії УНР на захід.
* 14 листопада 1920 року Директорія та державні установи УНР остаточно залишили Кам'янець-Подільський.
* 21 листопада 1920 року основні частини Армії УНР перейшли річку Збруч та були інтерновані (роззброєні та розміщені в таборах) на території Польщі, яка ще кілька днів тому була їхнім союзником.

🕯️ Значення Події

Залишення Кам'янця-Подільського та подальший перехід Збруча поклали кінець відкритій, широкомасштабній боротьбі української регулярної армії за незалежність у 1920 році. Це був останній епізод Великої війни за Україну.
Після інтернування основних сил, боротьба була продовжена у формі Другого Зимового походу (листопад 1921 року) — рейду українських партизанських загонів у тил більшовиків для підняття антирадянського повстання, який, на жаль, також зазнав поразки.

Подія 14 листопада 1920 року стала символом втраченого шансу на незалежність та початку еміграційного етапу в історії УНР, коли уряд і військове керівництво продовжили боротьбу з-за кордону.