Українська
English
З СЕРЦЯ ВИПРОМІНЮЄ ЛЮБОВ
Село… Хатина… Ру́ки працьовиті,
Тепло́ душі́ і щирість всіх думок,
Які любов’ю до краси сповиті,
Й життя з доріг і безлічі стежо́к.
В очах усе, що бачить довело́ся,
А на лиці, немов портрет життя,
Давно вже й срібло в ко́си заплело́ся,
Ті пасма, наче долі вишиття.
Роботи довело́сь переробити,
Й душа, немов світлиця повсякчас,
Доводилось радіти і тужити,
Та вогник доброти в очах не згас.
Дітей навчала, як по правді жити,
Онукам мудрість теж передала,
Навчала, що життя треба любити,
Й щоб совість за́вжди чистою була́.
Немов альбом у пам’яті гортає,
І подумки проходить всюди знов,
Бо до дрібниць життя все пам’ятає,
А з серця випромінює любов.
Роки, мов збіжжя, в скриню всі збирала,
Й намисто з добрих справ свої́х сплела́,
Куток родинний все оберігала,
І все життя по правді прожила́.
16.10.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1024428
Село… Хатина… Ру́ки працьовиті,
Тепло́ душі́ і щирість всіх думок,
Які любов’ю до краси сповиті,
Й життя з доріг і безлічі стежо́к.
В очах усе, що бачить довело́ся,
А на лиці, немов портрет життя,
Давно вже й срібло в ко́си заплело́ся,
Ті пасма, наче долі вишиття.
Роботи довело́сь переробити,
Й душа, немов світлиця повсякчас,
Доводилось радіти і тужити,
Та вогник доброти в очах не згас.
Дітей навчала, як по правді жити,
Онукам мудрість теж передала,
Навчала, що життя треба любити,
Й щоб совість за́вжди чистою була́.
Немов альбом у пам’яті гортає,
І подумки проходить всюди знов,
Бо до дрібниць життя все пам’ятає,
А з серця випромінює любов.
Роки, мов збіжжя, в скриню всі збирала,
Й намисто з добрих справ свої́х сплела́,
Куток родинний все оберігала,
І все життя по правді прожила́.
16.10.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1024428
З СЕРЦЯ ВИПРОМІНЮЄ ЛЮБОВ
Село… Хатина… Ру́ки працьовиті,
Тепло́ душі́ і щирість всіх думок,
Які любов’ю до краси сповиті,
Й життя з доріг і безлічі стежо́к.
В очах усе, що бачить довело́ся,
А на лиці, немов портрет життя,
Давно вже й срібло в ко́си заплело́ся,
Ті пасма, наче долі вишиття.
Роботи довело́сь переробити,
Й душа, немов світлиця повсякчас,
Доводилось радіти і тужити,
Та вогник доброти в очах не згас.
Дітей навчала, як по правді жити,
Онукам мудрість теж передала,
Навчала, що життя треба любити,
Й щоб совість за́вжди чистою була́.
Немов альбом у пам’яті гортає,
І подумки проходить всюди знов,
Бо до дрібниць життя все пам’ятає,
А з серця випромінює любов.
Роки, мов збіжжя, в скриню всі збирала,
Й намисто з добрих справ свої́х сплела́,
Куток родинний все оберігала,
І все життя по правді прожила́.
16.10.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1024428
1Kпереглядів
