Коли війна стала буденністю… Як навчитися жити заново? — Що робиш? — Та… вигляд, що все добре. Як часто ми кажемо це, навіть не замислюючись? Понад три роки війни. Спочатку шок. Потім біль. Потім безсилля. А далі… просто тиша, якийсь фон за вікном, але байдужість і відчай поряд. Не тому, що легше. А тому, що психіка вирішила: «Досить». Так вона нас захищає. Закриває від болю, щоб ми не зламалися. Підвищує кортизол ,адреналін , аби вижити ,щоб страх не зламав. Але разом із болем вона закриває і наші відчуття радості, натхнення, любові. Ми ніби живемо, як на автопілоті , все по схемі, робота (дім ,буденні справи ), але більше спостерігаємо, ніж відчуваємо. Чому так відбувається? Коли реальність стає надто важкою, психіка обирає «відключення», інстинктивно вона хоче просто вижити. Ми ніби функціонуємо: працюємо, спілкуємось, сміємось. Але всередині — емоційний вакуум. Тому багато хто каже: «Я ніби дивлюсь на життя через скло». Але чи є інший вибір? Так, вибір є завжди. Навчитися жити заново. Навчитися жити у цих умовах сьогодення, у хаосі , але вчитися і знаходити свої способи саморегуляції , внутрішньої особистої стабільності . Раніше ми відкладали життя «на потім». На кращі часи. На мир. На стабільність. Будували великі , довгі плани, мрії. Але зараз приходить розуміння: жити треба не тоді, коли стане легше, стабільно і тому подібне. Не стане. Просто світ змінюється , і він вже ніколи не буде таким як колись. Наша психіка любить контроль і стабільність , бо так легше ,все зрозуміло , а у хаосі нічого незрозуміло, як будуть розгортатися далі події. З'являється тривога , птср і депресія , різні порушення нормального функціонування життя , бо всі ресурси ,енергія йде на тривогу за майбутнє , страх та агресія просто поїдають енергію життя , та ніхто незнає ,що там попереду ... Варто відпустити контроль , дозволити собі просто жити у цій миті , вчитися підлаштовуватися , дихати , відчувати життя. Жити треба зараз. Мрії реалізовувати. Любити , радіти ,навіть тому ,що сьогдні пощастило прокинутися, побачити рідних, сонце, новий день, нова можливість щось принести добре у цей світ . Багато хто сьогдні не прокинувся , а хтось живе і в важчих умовах... Це нагадує, як важливо цінувати кожну мить , кожне благо яке приходить в твоє життя, і дякувати за це. Вчитися фокусуватися на хороших моментах життя. Ресурси, що повертають до життя .Збережи. Практикуй . ✨ Почни вести щоденник подяки . Щодня знаходити в кожному дні по 3-5-10 пунктів за що я вдячний собі , за що вдячний світу, за що вдячний близьким людям , і записувати . ✨ У кожній миті є сенс. Ти п’єш каву, і її тепло розливається по тілу. Її аромат , чи звертаєш увагу на те який в неї аромат ? Вона міцна , чи ніжна ? З корицею, чи сиропом ? Ти йдеш по вулиці, і вітер ніжно торкається шкіри. Ти чуєш голос близької людини, і розумієш, що вона тут, поруч, жива. ✨ Простір для бажань — що ти хочеш? Не треба грандіозного. Просто зараз. Чашку гарячого шоколаду? Пройтись босоніж по траві? Це і є справжнє «жити». ✨ Творчість і дія — роби, що наповнює. Навіть якщо це просто записати свої думки, намалювати щось чи зробити приємність іншій людині. ✨ Відчуття — це те, що повертає до реальності. Можна тікати в думки, в плани, в екрани, в роботу. А можна навчитися бути тут і зараз. Відчувати не лише війну, а й життя, яке триває. ✨ Коли починаєш жити усвідомлено, навіть прості речі набувають глибини. Теплий хліб на сніданок стає не просто їжею, а моментом затишку. Обійми друга — не просто жестом, а нагадуванням: «Я тут, я відчуваю, я з тобою». ✨ Важливо навчитися не просто функціонувати, а жити з усіма фарбами і відтінками життя. Не лише виживати. А сміятися, плакати, творити, любити, хотіти, просто жити. Війна навчила цінувати. Вона забрала ілюзію вічного завтра. Є тільки зараз. І питання не в тому, щоб вижити. А в тому, щоб жити. Повернути собі життя — це вибір. Так, війна триває. Але і ми теж. І питання не в тому, коли це все закінчиться. А в тому, чи не забудемо ми, як відчувати і яке життя на смак. Відчуй зараз. Не відкладаючи на потім. Живи! #життяпродовжується #тутізараз #цінуймомент #усвідомленість #силавсередині #психологіяжиття #ментальнездоровя #відчувайжиття #подякажиттю #емоційнийінтелект #ресурси #життяпідчасвійни #психіка #саморегуляція #балансвсередині #відчувати #пережитивійну #тривога #усвідомленежиття #психологічнастійкість #коучинг #ментальнарівновага #психологічнадопомога #психологияличности #невідкладай #поверненнядосебе #силамоменту #внутрішнягармонія #життясмакує #психоемоційнездоровя Показати менше

СЩМЧ. ΠΟΛΙΚΑΡΠΑ, ЄП. СМИРНСЬКОГО Свт. Полікарп (180-1561 єп. Смирнський, жив у м. Смирні (нини Ізмір, Туреччина). Рано залишившись сиротою, він був вихований вдовою Каллістою. По її смерті роздав маєток і став вести цнотливе життя, служачи хворим і немічним. Його дуже полюбив наблизив до себе єп. Смирнський Вукол. Він висвятив Полікарпа в диякона. У той час ще жив ап. Іоан Богослов. Полікарп аблизився з ним, супроводжував його у подорожах. Свт. Вукол висвятив Полікарпа в пресвітера та заповідав поставити його єпископом на Смирнську кафедру. Коли відбувалося висвячення Полікарпа в епископи, йому з'явився Господь Ісус Христос. Свт. Полікарп з ревністю керував своєю паствою. На Римський престол вступив імп. Марк Аврелій (161-180), один з найжорстокіших гонителів християн, Язичники вимагали, щоб суддя шукав св. Полікарпа, «батька всіх християн». У цей час свт. Полікарп перебував в невеликому селищі недалеко Смирни. Коли воїни прийшли за ним, св. Полікарп вийшов назустріч і велів їх нагодувати, а сам у цей час став молитися, готуючись до мученицького подвигу. Будучи приведений на суд, свт. Полікарп твердо сповідав свою віру в Христа і був засуджений до спалення. Бачачи, що вогонь не шкодить йому, натовп язичників та юдеїв став вимагати, щоб він був убитий мечем. Коли св. Полікарпу завдали рану, з неї витекло стільки крові, що вона погасила полум'я. Тіло сщмч. Полікарпа спалили. Смирнські християни з благоговінням зібрали його останки. З відривного календаря «З вірою в душі» за 23 лютого. ----------------

Новий фейк від Зеленського. Вони називають Порошенка засновником Партії Регіонів. І, як завжди, брешуть ▪️Він був засновником "Партії солідарності України", яка у 2000 році приєдналася до партії "Трудова солідарність України". ▪️Після з'їзду 03.2001р., на якому змінили назву на "Партію регіонів" та обрали керівником Азарова (читай - лягли під донецьких) партія Порошенка вийшла з їх складу. ▪️А у грудні 2001р. увійшла до виборчого блоку Ющенка "Наша Україна", а Порошенко став керівником виборчого штабу Ющенка. Тобто, Порошенко не має ніякого відношення до Партії Регіонів, ані де-юре, ані де-факто. КРАПКА.

"Місячна ніч" 2024 56*25 см папір/акварель, гелева ручка У продажу #мистецтво

Подставка для чая ,, Партизан"

https://youtu.be/d0C-5-7HRHk?si=WlORE0MHBJ09EZe8