#поезія
Ліна Костенко
Моя душа звільняється від пут.
Їй необхідна нескінченна путь.
Їй необхідні обрії круті.
І щоб нічого зайвого в путі.
Тягар дрібниць і мудрощі дурниць
шпурну на дно покинутих криниць.
Нехай іде кошлата суєта
в очерета, на болота...
Несу на плечах небо і печаль.
Несу в очах довірливість і даль.
Моїй душі, як тону обертон,
потрібні рани взятих перепон.
Потрібна мудра тиша самоти,
щоб з неї людям пісню принести.
І день прожить - аж знайдеться душа.
І світло пить з Великого Ковша.
#поезія
Ліна Костенко
Моя душа звільняється від пут.
Їй необхідна нескінченна путь.
Їй необхідні обрії круті.
І щоб нічого зайвого в путі.
Тягар дрібниць і мудрощі дурниць
шпурну на дно покинутих криниць.
Нехай іде кошлата суєта
в очерета, на болота...
Несу на плечах небо і печаль.
Несу в очах довірливість і даль.
Моїй душі, як тону обертон,
потрібні рани взятих перепон.
Потрібна мудра тиша самоти,
щоб з неї людям пісню принести.
І день прожить - аж знайдеться душа.
І світло пить з Великого Ковша.
Українська
English
