• Ірина Кременовська та Олексій Святогор агенти російської терористичної огранізації РАЦИРС! На щастя їхню діяльність розкрито, а ці тварюки віддадуть під суд.

    https://www.youtube.com/watch?v=UchciZ2c0_k
    Ірина Кременовська та Олексій Святогор агенти російської терористичної огранізації РАЦИРС! На щастя їхню діяльність розкрито, а ці тварюки віддадуть під суд. https://www.youtube.com/watch?v=UchciZ2c0_k
    241views 8Plays
  • Like
    1
    20views
  • О.Р.І.Я.Н.А

    Альбом Похід.
    О.Р.І.Я.Н.А Альбом Похід.
    225views 51Plays
  • https://youtu.be/WBakScnebe8?si=MEYRYK3B7Z-p6KEr
    https://youtu.be/WBakScnebe8?si=MEYRYK3B7Z-p6KEr
    73views
  • Haha
    1
    123views
  • 😢💔 Внаслідок обстрілів на Одещині згоріли гнізда рідкісних птахів, а рожеві фламінго змушені були втекти
    У НПП «Тузлівські лимани» вогонь знищив 10 гектарів заповідної території.
    😢💔 Внаслідок обстрілів на Одещині згоріли гнізда рідкісних птахів, а рожеві фламінго змушені були втекти У НПП «Тузлівські лимани» вогонь знищив 10 гектарів заповідної території.
    64views
  • Love
    1
    110views
  • 596views
  • #поезія
    Я розчинюся в шумі крон осокориних,
    у монотонному гудінні комашні,
    в блакить небесну оком сокола порину
    у невагомій напів'яві-напівсні.

    Мене немає вже. Я – безгомінь досвітня.
    Пташиний гомін, що до руху будить дні.
    Я – промінь сонця: заливаю мед у вікна.
    Я – блиск мальків: то на поверхні, то на дні.

    Все далі – тітоньок порожні теревені,
    що над рікою точать ляси й гиготять.
    Я цілковито обертаюсь на легені,
    якими дихає розхристане життя!

    Дивись як тоншають, прозорішають грані!
    Я весь – суцільний згусток легкості буття.
    Як спектром барв переливається реальність!
    Зника й зрина в перервах між серцебиттям.

    Дивись: в сум'ятті голограм і декорацій,
    де на лиці – куди не глянь – нема лиця,
    пульсують сяйвом в непроглядній тьмі окрайці –
    нескам'янілі, опритомнілі серця...

    Сашко Обрій.
    #поезія Я розчинюся в шумі крон осокориних, у монотонному гудінні комашні, в блакить небесну оком сокола порину у невагомій напів'яві-напівсні. Мене немає вже. Я – безгомінь досвітня. Пташиний гомін, що до руху будить дні. Я – промінь сонця: заливаю мед у вікна. Я – блиск мальків: то на поверхні, то на дні. Все далі – тітоньок порожні теревені, що над рікою точать ляси й гиготять. Я цілковито обертаюсь на легені, якими дихає розхристане життя! Дивись як тоншають, прозорішають грані! Я весь – суцільний згусток легкості буття. Як спектром барв переливається реальність! Зника й зрина в перервах між серцебиттям. Дивись: в сум'ятті голограм і декорацій, де на лиці – куди не глянь – нема лиця, пульсують сяйвом в непроглядній тьмі окрайці – нескам'янілі, опритомнілі серця... Сашко Обрій.
    Like
    Love
    2
    155views
  • Все можливо здійснити у контакті з божественним.

    Надія проникла у те, що посеред безнадійної Ночі байдужості
    Ледве бути наваживалось.


    All can be done if the god-touch is there.

    A hope stole in that hardly dared to be
    Amid the Night's forlorn indifference.


    #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_12
    Все можливо здійснити у контакті з божественним. Надія проникла у те, що посеред безнадійної Ночі байдужості Ледве бути наваживалось. All can be done if the god-touch is there. A hope stole in that hardly dared to be Amid the Night's forlorn indifference. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_12
    1Kviews