Тим часом поки вся Україна в жалобі, один з учасників російського експерименту з розчєловєчіванія людини висрав нову версію того, що відбулось в Кривому Розі, або можливо просто доповнив її - виявляється, зенітні ракети так сильно бахають, що можуть вбити майже два десятки людей і поранити ще 75
Хоча чому дивуватись - це ті ж самі люди, що запевняли, що київський «Охматдит» було знищено внаслідок влучання ракети ЗРК NASAMS. 🤬

Щось ранок не дуже добрий 🥺
Харків Незламний під атаками передає всім привіт 🖐️
Бережіть себе завжди 🙏 нам ще перемогу святкувати!!!

⚡️Скільки коштувала найдорожча поїздка на таксі у Києві ?

Опитали киян, їхні відповіді дивіться у відео.

Каховська ГЕС зараз.🤬😢

ТЕПЕР ЦЕ ЙОГО ПАКЕТ

🔥🔥 Україна здобуває першу нагороду на Всесвітній Гімназіаді, що стартувала у сербському Златиборі

📌 Це мультиспортивне змагання для юних спортсменів до 15 років.

🇺🇦 Україна представлена 232 атлетами, які змагатимуться у 16 видах спорту.

🤺 Першу нагороду до скарбнички збірної приніс юний фехтувальник Юрій Кулеша у змаганнях шаблістів.

⚡️ Медаль він собі забезпечив за підсумками "українського" чвертьфіналу, де переміг партнера по команді Лева Войтка.

🥉 У півфіналі Кулеша поступився супернику з Китаю та у підсумку здобув бронзову нагороду Гімназіади.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport

У першому класі вчителька якось запитала: «А що можна встигнути за одну хвилину?» Ми повернулися додому трохи спантеличені. Думки розділились.
Мама сказала, що за цей час вона встигне пересадити герань, перевернути млинець, нафарбувати одне око і зварити каву.

Тато пообіцяв забити гол, присісти двадцять разів і з’їсти той самий млинець, який мама підсмажила:

— Але якщо чесно, — додав він, — то за одну хвилину можна змінити все своє життя.

Я тоді його не зрозуміла. Лише пирхнула і повернулась до прописів. Бо хвилина — це ж ніщо. Пшик.

Сьогодні я виконувала нову вправу на трицепс. Тренерка — довгонога дівчина з прекрасними формами невимушено сказала:

— Ірусю, все чудово, залишилася одна хвилинка.

Я кивнула, але ця хвилина тяглася вічність. Хоча була така ж, як і попередні. Як учорашні сто хвилин, витрачені на серіал.

Пам’ятаю, ще студенткою їхала я якось у маршрутці й випадково підслухала розмову двох жінок. Одна плакала, друга втішала:

— Скільки вже минуло, як чоловіка поховала?
Та поправила темну хустку і ледь хитнула головою:
— Вісім років. А здається — ніби це було вчора.

Ще добре пам’ятаю, як моя однокласниця проводжала хлопця в армію. Вони стояли на пероні. Він цілував її й казав:

— Не хвилюйся! Це ж лише рік. Пролетить, не зчуєшся.

А вона дивилась на нього, як на прибульця, і тихо скиглила:

— Який ще рік, коли кожна хвилина — як кілометр болю?

Ми найчастіше марнуємо хвилини. Десять — на перекур, тридцять — на балаканину телефоном, п’ятдесят — на черговий рівень у грі, сто двадцять — на бездумний перегляд новин, і ще сотні — в стрічках соцмереж. Ми розкидаємося ними, навіть не помічаючи. А потім приходить одна — вирішальна. І тоді все переосмислюється.

Не вистачило кисню в балоні — щоб виринути. Не вистачило секунди — щоб сказати «вибач». Не вистачило вдиху — щоб наковтатися повітря на запас. Не вистачило погляду — щоб побачити щось справжнє й заспокоїтися.

Всього одна хвилина…
72 удари серця.
58 літаків, що здіймаються в небо.
258 новонароджених.
116 весіль.
20 вдихів і стільки ж шансів усе змінити.

Саме зараз. У цю саму хвилину.

На основі оповідання Ірини Говорухи