#поезія
Бо якщо не любитимеш– ти не повіриш.
І камінь не відкотиться від печери.
І мучитиме роками безутішне питання:
навіщо було усе це – наче цвях під серцем.
А якщо любитимеш – не буде ночі такої,
крізь яку не можна дотягнутись рукою.
І якщо тобі світило одне обличчя
– кожну тьму відкличе.
Бо якщо ти любиш – ти віриш,
коли він каже:
ми перейдемо по струні
над хижимурвищем вражим.
Ми крихкі несказанно,
та рівно настільки ж уперті.
І не буде смерті.
©️ Катерина Калитко
Бо якщо не любитимеш– ти не повіриш.
І камінь не відкотиться від печери.
І мучитиме роками безутішне питання:
навіщо було усе це – наче цвях під серцем.
А якщо любитимеш – не буде ночі такої,
крізь яку не можна дотягнутись рукою.
І якщо тобі світило одне обличчя
– кожну тьму відкличе.
Бо якщо ти любиш – ти віриш,
коли він каже:
ми перейдемо по струні
над хижимурвищем вражим.
Ми крихкі несказанно,
та рівно настільки ж уперті.
І не буде смерті.
©️ Катерина Калитко
#поезія
Бо якщо не любитимеш– ти не повіриш.
І камінь не відкотиться від печери.
І мучитиме роками безутішне питання:
навіщо було усе це – наче цвях під серцем.
А якщо любитимеш – не буде ночі такої,
крізь яку не можна дотягнутись рукою.
І якщо тобі світило одне обличчя
– кожну тьму відкличе.
Бо якщо ти любиш – ти віриш,
коли він каже:
ми перейдемо по струні
над хижимурвищем вражим.
Ми крихкі несказанно,
та рівно настільки ж уперті.
І не буде смерті.
©️ Катерина Калитко


224переглядів