116переглядів
Каталог
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
Україна має свою балістичну ракету стратегічного призначення, хоч і в несправному стані.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=44513Україна має свою балістичну ракету стратегічного призначення, хоч і в несправному стані. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=44513109переглядів -
🔥 УВАГА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ТА ВЕТЕРАНАМ! КРИТИЧНІ СТРОКИ ІНВАЛІДНОСТІ! 🔥
Чи знаєте ви, що існує граничний строк після звільнення, щоб встановити групу інвалідності та не втратити право на одноразову грошову допомогу (ОГД)? 🤔
Багато хто помиляється і втрачає виплати через незнання цих термінів!
У новому відео розібрали:
👉Який критичний термін діє для встановлення інвалідності після звільнення з військової служби.
👉Чому 3 місяці – це ваш ключовий дедлайн.
👉Як діяти, щоб гарантовано отримати належні вам виплати.
‼️ Не ризикуйте своїм правом на допомогу!
https://youtu.be/mCE8hFNh50U🔥 УВАГА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ТА ВЕТЕРАНАМ! КРИТИЧНІ СТРОКИ ІНВАЛІДНОСТІ! 🔥 Чи знаєте ви, що існує граничний строк після звільнення, щоб встановити групу інвалідності та не втратити право на одноразову грошову допомогу (ОГД)? 🤔 Багато хто помиляється і втрачає виплати через незнання цих термінів! У новому відео розібрали: 👉Який критичний термін діє для встановлення інвалідності після звільнення з військової служби. 👉Чому 3 місяці – це ваш ключовий дедлайн. 👉Як діяти, щоб гарантовано отримати належні вам виплати. ‼️ Не ризикуйте своїм правом на допомогу! https://youtu.be/mCE8hFNh50U101переглядів -
9 червня 2022 року загинув Роман Ратушний, солдат ЗСУ 93 ОМБр, учасник Євромайдану, громадський діяч, журналіст, захисник урочища Протасів Яр.
У своїй промові від 4 липня 2023 року на форумі з відбудови України про Романа Ратушного згадала голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона згадала, що він ще підлітком був на Майдані, захищаючи європейські цінності та свободи. ВІдтоді не переставав боротися за кращу Україну.
Він боровся за Україну, вільну від корупції, як активіст і як журналіст. Він боровся за зеленішу Україну, очолюючи рух за захист природного парку в Києві від незаконної забудови, фінансованої олігархами. Він боровся за суверенну Україну, і заплатив за це найвищу ціну. Життя Романа обірвалося дуже рано, але його мрії продовжують жити
, – сказала вона.
За словами голови Єврокомісії, нова Україна стане місцем, яке українське золоте покоління нарешті зможе відчути своїм.
Роман Ратушний був сином письменниці, журналістки Світлани Поваляєвої та журналіста, активіста руху "Збережи старий Київ" Тараса Ратушного. Він також мав активну громадянську позицію. Він відомий боротьбою за збереження Протасового Яру в Києві. Брав активну участь у Євромайдані, разом з іншими студентами постраждав від атаки "Беркута" у ніч на 30 листопада 2013 року.
Герой загинув на війні у віці 24 років. Його життя обірвалося під Ізюмом на Харківщині. Тіло змогли забрати лише через кілька днів після загибелі. Служив розвідником 93 ОМБР "Холодний Яр". Очолював громадську організацію "Захистимо Протасів Яр".
З Романом Ратушним попрощалися на Байковому кладовищі в Києві 18 червня. На церемонію прощання прийшли кілька сотень людей, серед них були рідні та друзі Романа, а також інші воїни. Під час поховання запалили фаєри та заспівали "Червону калину".
У столиці на честь Романа Ратушного перейменували колишню вулицю Волгоградську у Солом'янському районі.
🕯Вічна пам'ять та слава Герою!
9 червня 2022 року загинув Роман Ратушний, солдат ЗСУ 93 ОМБр, учасник Євромайдану, громадський діяч, журналіст, захисник урочища Протасів Яр. У своїй промові від 4 липня 2023 року на форумі з відбудови України про Романа Ратушного згадала голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона згадала, що він ще підлітком був на Майдані, захищаючи європейські цінності та свободи. ВІдтоді не переставав боротися за кращу Україну. Він боровся за Україну, вільну від корупції, як активіст і як журналіст. Він боровся за зеленішу Україну, очолюючи рух за захист природного парку в Києві від незаконної забудови, фінансованої олігархами. Він боровся за суверенну Україну, і заплатив за це найвищу ціну. Життя Романа обірвалося дуже рано, але його мрії продовжують жити , – сказала вона. За словами голови Єврокомісії, нова Україна стане місцем, яке українське золоте покоління нарешті зможе відчути своїм. Роман Ратушний був сином письменниці, журналістки Світлани Поваляєвої та журналіста, активіста руху "Збережи старий Київ" Тараса Ратушного. Він також мав активну громадянську позицію. Він відомий боротьбою за збереження Протасового Яру в Києві. Брав активну участь у Євромайдані, разом з іншими студентами постраждав від атаки "Беркута" у ніч на 30 листопада 2013 року. Герой загинув на війні у віці 24 років. Його життя обірвалося під Ізюмом на Харківщині. Тіло змогли забрати лише через кілька днів після загибелі. Служив розвідником 93 ОМБР "Холодний Яр". Очолював громадську організацію "Захистимо Протасів Яр". З Романом Ратушним попрощалися на Байковому кладовищі в Києві 18 червня. На церемонію прощання прийшли кілька сотень людей, серед них були рідні та друзі Романа, а також інші воїни. Під час поховання запалили фаєри та заспівали "Червону калину". У столиці на честь Романа Ратушного перейменували колишню вулицю Волгоградську у Солом'янському районі. 🕯Вічна пам'ять та слава Герою!314переглядів -
Муркіт і помста
Жив собі кіт. Не просто кіт, а найввічливіший і найкультурніший кіт у місті — Муркіт. Він ніколи не мурчав гучно в бібліотеці, завжди казав «мяу» замість «мяяяу!», і навіть на лоток ходив зі склянкою води для гігієни. Усі думали, що він святий. І справді, років десять Муркіт був прикладом котячої витримки та благородства.
Та кожне "мяу" має межу.
Одного ранку Муркіт прокинувся від того, що знову той самий перехожий — у кепці з написом «Ненавиджу котів» — кинув у нього каменюкою за те, що той перебіг йому дорогу.
Муркіт, лежачи в кущах, дивився в небо. Його ліве вухо тремтіло від несправедливості.
— Годі, — прошепотів він. — Досить цього цирку.
Того вечора він сів біля старого дзеркала в підвалі багатоповерхівки й згадав.
Пес Бровко — той, через кого Муркіт роками лазив по деревах, бо щоразу, побачивши його, Бровко впадав у релігійний екстаз гавкання.
Водій мотоцикла — який свистів йому вслід і кричав: "Шуруй, сарделько на лапках!"
Ветеринар Степан Степанович, який при кожному уколі сміявся: "Ой, потерпи, як справжній пацієнт!"
І Муркіт... змінився.
---
Перша жертва — Бровко.
Уночі Муркіт підкрався до його будки, взяв пляшечку валер’янки, змішав її з собачим кормом, а потім тихенько вивісив табличку з написом: «Обійми мене».
На ранок Бровко, облизуючи повітря, обіймав бетонний стовп. А потім — білборд. А потім — сусідську бабусю.
На третю добу його забрали в монастир на «вилікувати дух любові».
Муркіт вдоволено закрутив вусом.
---
Друга жертва — водій мотоцикла.
Кіт проклав на трасі тоненьку смужку... котячої шерсті. Як відомо, це — найсмертельніший дорожній реагент: мотоцикл починає сумніватись у своєму існуванні й ковзає у філософську яму.
Водій прослизнувся, перелетів через кермо, впав — прямісінько на купу подушок, які Муркіт перед тим викрав із ІКЕА. Але — принизливо.
Тепер той ходив і співав «Хто я без руля?».
---
Третя жертва — ветеринар.
Це була особлива операція. Муркіт довго вчився відкривати шприц. Навіть пройшов курс у YouTube "Ін'єкції для початківців: котяче реванше".
Уночі він вдерся до клініки і... прищепив Степана Степановича від сказу, грипу, котячого лишаю, і — наостанок — від емоцій.
На ранок лікар прокинувся абсолютно спокійним і стерильним. Він більше не сміявся.
Він говорив лише:
— Я — функція.
---
Останнім на черзі був той самий перехожий у кепці.
Муркіт ходив за ним тиждень. Вивчив його маршрут, звички, кількість зубів.
І ось — вирішальний момент.
Коли перехожий ступив на перехід — Муркіт перебіг йому дорогу.
Чоловік — автоматично — замахнувся каменем. Але раптом...
...Муркіт зупинився. Повернув голову. Подивився просто в душу.
Очі його палали тихим інтелектуальним гнівом.
— Чи ти ніколи не думав, — заговорив кіт, — що життя — це не дорога, по якій бігають коти. А лабіринт, у якому ми самі собі каменюки?
Чоловік кинув камінь собі під ноги й... заплакав.
Уперше.
За все життя.
---
Наступного ранку Муркіта знайшли сплячим у кріслі.
Його лапка лежала на книжці "Фрідріх Ніцше для котів: чому мурчання — це воля до влади".
А поруч стояла чашка кави з написом: "Я — не мстивий. Я — справедливий."
Чи все це було насправді?
Чи, може, Муркіт просто заснув після чергового уколу ветеринара, а все інше — лише сновидіння, яке прокралось у його мозок через запах валер’янки?
Хтозна.
Але десь на горищі все ще чути тихий філософський муркіт...
І кожен собака, мотоцикліст і ветеринар раптом зупиняється й нервово озирається.
Бо він десь поруч.
І він пам’ятає.🐾
2
232переглядів -
🕯Пам’яті молодшого сержанта Сергія Кошіля
Сергій народився 24 жовтня 2000 року в селі Хотешів на Волині. Після смерті батька підтримував родину, навчався на геодезії, працював за кордоном. У 2021-му повернувся додому, закохався, будував плани на майбутнє.
У листопаді 2022 року вступив до тероборони, згодом служив на Лиманському та Бахмутському напрямках. Був навідником, оператором дронів, командиром відділення. Навіть на позиціях допомагав племінникам із навчанням, рятував тварин.
2 січня 2025 року загинув поблизу Щербинівки на Донеччині внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Йому було лише 24.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни🕯Пам’яті молодшого сержанта Сергія Кошіля Сергій народився 24 жовтня 2000 року в селі Хотешів на Волині. Після смерті батька підтримував родину, навчався на геодезії, працював за кордоном. У 2021-му повернувся додому, закохався, будував плани на майбутнє. У листопаді 2022 року вступив до тероборони, згодом служив на Лиманському та Бахмутському напрямках. Був навідником, оператором дронів, командиром відділення. Навіть на позиціях допомагав племінникам із навчанням, рятував тварин. 2 січня 2025 року загинув поблизу Щербинівки на Донеччині внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Йому було лише 24. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни1
66переглядів