У Запоріжжі розпочалось переслідування агента НАБУ Костянтина Малашенко: йому вже навіть вручено підозру. ⭕️Нагадаємо, Костянтин був викривачем у резонансному кримінальному провадженні, де головним підозрюваним став заступник голови Запорізької облради Владислав Куценко У зв’язку з чим, джерело вважає, що «відкриття кримінальної справи проти нього може бути помстою з боку деяких корупціонерів за його роботу як викривача». Він є керівником КП ТМБ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»  Запорізької облради. Нагадаємо, Костянтину Малашенко інкримінується розтрата коштів за придбання автомобільних шин для автомобілів швидкої допомоги, резерву яких у медзакладу просто не залишилось. Так як Запоріжжя уже являється прифронтовим містом, закупівля була терміновою і проведена через систему Прозоро у повній відповідності з діючим законодавством України. Після проведення відкритих торгів керівник підприємства зобов’язаний підписати договір з переможцем закупівлі і жодним чином не впливає на вартість закупованого товару. Тож вручення підозри Костянтину Малашенко за тендер на Прозоро можна вважати політичним тиском та зведенням рахунків за його роботу як викривача корупції в НАБУ. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

https://youtu.be/nlPvV1BS7v8?si=H1lNymZmGMxRWuPr

Мовчазна поїздка Це мала бути звичайна поїздка трасою Р-32: асфальт рівний, небо похмуре, і кілометри повзли, як черга в паспортному столі. Водій — Микола — був чоловік небагатослівний, не те щоб сумний, просто... економний на букви. Говорив рідко, тільки коли сильно припече: наприклад, коли суп проливався в багажнику або коли кіт засинав на капоті. Але того дня навіть йому стало нудно. Радіо дратувало — там уже втретє грали пісню, в якій співачка десять разів підряд питала "де ти є?". Микола подумав: «Я на трасі, а ти явно не тут. І вистачить кричати». Отже, на узбіччі стояв чоловік із рюкзаком — типова картина. Микола пригальмував. Пасажир мовчки кивнув, відчинив двері, сів. Жодного "дякую", "добрий день", "не хвилюйтесь, я не маніяк". Просто — сів. І сидить. Минуло хвилин десять. Микола крадькома зиркнув на нього: «Може він журналіст? Ні, занадто спокійний. Може вчитель історії? Хоча... не схоже, бо без шарфа і не пахне крейдою». Пасажир, у свою чергу, думав: «Водій якийсь мовчазний. А раптом не любить, коли йому щось говорять? Може, він взагалі глухий і їздить по відчуттю? Хоча... чого тоді ввімкнене радіо?» Так і їхали. В кожного — своя версія реальності. Микола думав, як почати розмову: «Спитати, куди їде? Та він же вже сказав “до повороту на Млинівці”. Може, спитати, чи в нього є собака? А якщо немає, а тема болюча? Чи краще про погоду… хоча, це ще гірше, ніж про собак». А пасажир тим часом міркував: «Чи не сказати: “У вас зліва дзеркало трохи під кутом, може підкрутити?”... Ні, подумає, що я зануда. А може, сказати, що дорога рівна? Але це банально. Та й у нього обличчя як у людини, яка одразу роздратується від слова “дорога”.» Тим часом пролетіло ще тридцять кілометрів. Тиша в салоні була настільки густа, що навігатор якось сам себе вимкнув від незручності. І тут на узбіччі стояв ще один пасажир. Микола подумав: “Може хоч цей заговорить”. І зупинився. Новий пасажир сів, кивнув — і… мовчить. Навіть очі не підняв, просто втупився у вікно. Інтроверт. Абсолютний. Увесь в собі. Можливо, навіть орендує внутрішню кімнату у своїй душі. І знову — мовчання. Тепер у машині було троє людей, троє історій, троє світів. І жоден з них не озвучився. Один думав, як не здатися грубим, другий — як не здатися нав’язливим, третій — взагалі не мав бажання здаватись. Нікому. Доїхали. Без жодного слова. Лише прощальне синхронне кивання трьох голів, ніби тріо сов. Микола повернув на заправку, вийшов, налив собі кави і, сьорбаючи, подумав: «Знаєш що, Миколо? Ти міг би зараз слухати історії, сміятись або сперечатись про погоду… А замість цього — концерт тиші. Але може, воно й на краще. Бо ще не вистачало, щоб перший пасажир виявився репером, а другий — тещиним адвокатом». І з полегшенням видихнув. Бо тиша — теж звук. Просто тихий. І не завжди найгірший.</em>

Показовий виступ вихованців відділення руокпашного бою ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР на Святі першого дзвоника в Броварському ліцеї №3 #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

У кожного тепер своє, свої і по-своєму. А тому, ніколи нікому нічого не пояснюйте і не оправдовуйтесь. Кожен зрозуміє і сприйме все, виходячи із своїх міркувань, а ще і вигоди.

Червоний в кадрі

Одне фото - три чарівні легкоатлетки!😍 Ірина Геращенко, Юлія Левченко та Вікторія Ткачук в кадрі!📸💛💙 #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🇺🇦🏊8 медалей українських плавців на міжнародних змаганнях Grand Prix Brno у чеському місті Брно🇨🇿 🥇«Золото»: Вадим Науменко (100 м комплексним плаванням); Вадим Науменко (200 м комплексним плаванням); Георгій Лукашев (400 м комплексним плаванням). 🥈«Срібло»: Георгій Лукашев (200 м батерфляєм); Вадим Науменко (200 м вільним стилем). 🥉«Бронза»: Максим Овчінніков (200 м комплексним плаванням); Максим Овчінніков (100 м брасом); Максим Овчінніков (50 м брасом). 👏Вітаємо спортсменів та тренерів! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Ох вже ця мода 😁😆😂