Тож надійні гарантії безпеки для України мали б стати важливим забезпеченням того, щоб будь-яка майбутня угода призвела до сталого миру, однак Кремль публічно відкидає ідею таких гарантій, нагадують в ISW. Москва, ймовірно, прагне укласти «мирну угоду» без жодних гарантій для України, щоб підготувати умови для поновлення Росією агресії проти України в майбутньому та досягти максималістської воєнної мети Путіна — отримання повного ефективного контролю над Україною, резюмує Інститут вивчення війни.

Редактор: Інна Семенова
Теги: Володимир Путін Переговори з Росією Війна Росії проти України ISW угода про мир

Заяви Путіна продовжують демонструвати, що його не задовольнить мирна угода, заснованою на запропонованому США початковому 28-пунктному плані, наголошують в ISW. Там нагадують, що Москва не робила жодних публічних та прямих заяв про згоду з цим планом або будь-якими з його оновлених версій. Натомість кремлівські чиновники скоріше відхилили чимало пунктів цього плану протягом останніх тижнів. Тож нові заяви Путіна чітко свідчать про те, що він не має наміру відмовлятися від своїх максималістських цілей в Україні та прагнутиме їх досягти після будь-якого призупинення бойових дій, якщо умови перемир’я не відповідатимуть його цілям, попереджає Інститут вивчення війни. Неодноразові заяви Кремля, які суперечать позиціям мирного плану США, також ставлять під сумнів готовність Путіна прийняти навіть цю рамкову угоду та демонструють, наскільки важливими будуть надійні гарантії безпеки для України для довговічності будь-якої угоди.

ISW підкреслює, що початковий 28-пунктний план передбачав відмову Росії від контрольованої нею території зокрема в Сумській та Харківській областях, а також заморожування лінії фронту в Херсонській та Запорізькій областях. Однак Путін та міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов 17 грудня фактично заявили, що Росію не задовольняють ці межі. Путін заявив, що російські війська створюють та розширюють «буферні зони» в Україні. Бєлоусов продовжував стверджувати, що російські війська захопили Куп’янськ, попри докази звільнення українськими військами значної частини міста. Бєлоусов також стверджував, що «захоплення Куп’янська» нібито розширить буферну зону Росії в Харківській області. Раніше Путін доручав російським військам створити буферну зону на півночі Харківської та Сумської областей, тож тепер Кремль, ймовірно, також вимагатиме від Сил оборони України вийти і з цих частин української території. Бєлоусов також наголосив на прагненні Росії взяти під контроль усю Запорізьку область, стверджуючи, що поточні зусилля Росії щодо захоплення Гуляйполя та Оріхова «прокладуть шлях» для захоплення всього регіону.

Путін довів, що його не цікавить мирна угода США і він хоче захопити щонайбільше територій України — розбір ISW
18 грудня, 09:34
2778
Нові заяви російського диктатора Володимира Путіна демонструють, наскільки його не цікавить запропонована США мирна угода і наскільки важливими будуть надійні гарантії безпеки для України.

Про це у своєму новому звіті пише Інститут вивчення війни.

Фахівці ISW проаналізували виступ Путіна на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони Росії 17 грудня, де він заявив, що Росія «безсумнівно» досягне своїх воєнних цілей в Україні. Аналітики вбачають у цьому публічну та пряму заяву про незмінну відданість Кремля максималістським воєнним цілям в Україні — саме тим, заради яких Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.У цій промові він повторив свою тезу про прагнення усунути «першопричини війни» (так Кремль коротко позначає свої початкові воєнні вимоги, нагадують в ISW). Путін також підтвердив прагнення Росії зрештою досягти своїх ширших територіальних цілей в Україні, стверджуючи, що Росія «звільнить свої історичні землі» військовими засобами, якщо Україна та Захід «відмовляться брати участь у предметних переговорах».

РекламаРеагуючи на цю ремарку, ISW нагадує, що кремлівські чиновники включно з Путіним вже неодноразово називали «історично російськими» значні масиви територій України поза межами Криму і тих чотирьох областей, про незаконну анексію яких Росія оголосила раніше (Донецька, Луганська, Запорізька Херсонська). Так, чиновники Кремля часто називали Одесу «російським» містом та згадували про «Новоросію» — аморфний вигаданий регіон, який, як стверджує Москва, нібито є «невід'ємною частиною» Росії та охоплює території на півдні та сході України.

Аналітики також нагадують, що Кремль неодноразово відхиляв запропоновані США та Україною мирні плани, намагаючись перекласти провину за відсутність прогресу в переговорах саме на Україну. Тож нова заява Путіна про готовність захопити «історичні» території, якщо Україна та Захід відмовляться брати участь у переговорах, ймовірно, спрямована на те, щоб перекласти відповідальність за продовження війни на Україну замість Росії.

Компанія Lenovo офіційно затвердила список планшетів, які отримають оновлення до Android 16. Графік розгортання охоплює період з 2025 року до кінця 2026 року. Нові функції включають віконний режим робочого столу, покращений вибір фото та Live Updates. https://channeltech.space/os/lenovo-android-16-update-schedule-tablet...

18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів.

Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі.

Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною.

Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.