#поезія
Ода поезії
Душа завжди живого прагне слова,
Яку несе поезія всякчас.
На все у неї відповідь готова,
Її почути прагнемо щораз.
Поезія — як подих вітру в полі,
Як світла тінь на обрії життя.
Вона і плаче, і сміється з долі,
Вплітає в рими думи й почуття.
В ній шепіт трав, і грізний грім у небі,
І перший подих ранньої весни.
Вона – той вогник (іншого не треба)
Що світить нам яскраво у пітьмі.
Тож хай рядки горять, мов ясні зорі,
Хай слово буйним квітом зацвіте.
Ведуть поети в далі неозорі,
Несуть у віршах вічне та святе.
Олександра Гандзюк
#поезія
Ода поезії
Душа завжди живого прагне слова,
Яку несе поезія всякчас.
На все у неї відповідь готова,
Її почути прагнемо щораз.
Поезія — як подих вітру в полі,
Як світла тінь на обрії життя.
Вона і плаче, і сміється з долі,
Вплітає в рими думи й почуття.
В ній шепіт трав, і грізний грім у небі,
І перший подих ранньої весни.
Вона – той вогник (іншого не треба)
Що світить нам яскраво у пітьмі.
Тож хай рядки горять, мов ясні зорі,
Хай слово буйним квітом зацвіте.
Ведуть поети в далі неозорі,
Несуть у віршах вічне та святе.
Олександра Гандзюк
Українська
English
