Ramones — американський рок-гурт, утворений 1974 року в Нью-Йорку, одним з перших почав грати панк-рок. Діяльність гурту мала вплив як у цілому на цей напрямок, так і на багато інших течій альтернативного року.

https://youtu.be/OfIfzVf8t6E?si=1w-JbBA2BSjiS61i

Наближаються новорічні свята, і, як завжди, люди діляться на два табори. Одні не відчувають настрою, ігнорують свято. Інші — створюють його для себе та близьких: прикрашають домівки, купують щось затишне на ярмарках, запалюють свічки.

Моя мама завжди була в другому таборі. Як би важко чи неспокійно не було, вона створювала свято. Ялинка вже стояла 1 грудня, кімната сяяла гірляндами. Якщо вимикали світло — не біда, бо були гірлянди на батарейках! Її підхід був простим і водночас глибоким: головне те, що всередині. З цього тепла можна творити свою реальність.

Ми завжди маємо вибір. Як прожити цей день? Як провести ці свята? Чекати дива чи стати його творцем?

Обирати щось, що дарує радість, — це не про великі жести. Це може бути маленька дія: чашка какао, улюблена музика, обійми. Те, що зігріє тебе й створить простір, де хочеться жити, любити й ділитися.

Свято (як і все інше в світі) завжди починається зсередини 💫

#всенсі #ятворець

Доброго вечора ☕ тихої ночі 🌙

#тварини
Чарівні блакитні хірурги: королі океану чи герої мультфільмів?
Якщо ви коли-небудь дивилися мультфільм "У пошуках Немо", то, напевно, пам’ятаєте Дорі — блакитну рибку з пам’яттю, як у золотої рибки, тільки без акваріума. Так от, знайомтеся: це Paracanthurus hepatus, або, простіше кажучи, блакитний хірург. Єдиний представник свого роду, він плаває в океані, ніби зірка, що випадково втекла з голлівудського кастингу.

Ці рибки — справжні чарівники коралових рифів. Їхній яскраво-блакитний колір із чорними акцентами та лимонно-жовтим хвостом виглядає так, ніби природа вирішила пограти в художника-авангардиста. Але не думайте, що вони просто гарненькі — у них є секретна зброя! На хвості ховається гострий шип, який вони використовують, як хірурги свій скальпель, щоб відбиватися від непроханих гостей. Ну, або просто щоб нагадати сусідам по рифу, хто тут головний.

Живуть ці красені в тепленьких тропічних водах, де плавають зграйками, полюють на планктон і, мабуть, сперечаються, хто з них більше схожий на Дорі. Хоча, з їхньою короткою пам’яттю, ці дебати швидко забуваються. До речі, у дикій природі вони можуть прожити до 20 років — непогано для рибки, яка виглядає, ніби щойно вийшла з салону краси!

Тож наступного разу, коли будете біля акваріума чи переглядатимете улюблений мультфільм, згадайте про блакитних хірургів. Вони не лише прикраса океану, а й доказ того, що навіть у світі риб є свої модники й бійці. А якщо вони раптом забудуть, де припаркували свій кораловий дім — що ж, це просто їхній стиль!

Доброго дня 🥰
Хочу вам запропонувати додатковий дохід 💰
‼️Poбoтa без вкладень ‼️
🕗 Вільний графік, що дозволяє поєднувати справи з особистим життям 🕛
Навчання з 0️⃣, та реєстрація безкоштовно ‼️
Розповісти детальніше????

#що_подивитись
Частина перша: "МРІЯ"
https://youtu.be/uu7bCg2qm00
Опис до відео:
♺ ТЕГИ:
#Маркус #Контрнаступ #Маґура #MARKUS #Валерій_Маркус #47_ОМБр #47ОМБр #Шаламага
Я щиро сподіваюсь, що це відео дасть вам ресурс, який ви зможете використати у своєму розвитку. Нехай наші помилки стануть вашим досвідом.
Оскільки я знаходжусь на війні, ролики будуть не часто. Ви можете підтримати копійкою наш підрозділ по реквізитам нижче.

ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
Як знімати постійну напругу в окупації?
Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
Яких фраз варто уникати?
«Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.