• Червоне в кадрі 📷
    Червоне в кадрі 📷
    Like
    1
    155views
  • Love
    Congratulation
    5
    624views 1 Shares
  • https://youtu.be/UxU8BI1n5wQ?si=dGPMfQRDRr5W5noL
    https://youtu.be/UxU8BI1n5wQ?si=dGPMfQRDRr5W5noL
    164views
  • 119views
  • https://youtu.be/CNwqM0gTkb4?si=Ezmz7WUYAvflx5y_
    https://youtu.be/CNwqM0gTkb4?si=Ezmz7WUYAvflx5y_
    188views
  • Мовчазна поїздка

    Це мала бути звичайна поїздка трасою Р-32: асфальт рівний, небо похмуре, і кілометри повзли, як черга в паспортному столі. Водій — Микола — був чоловік небагатослівний, не те щоб сумний, просто... економний на букви. Говорив рідко, тільки коли сильно припече: наприклад, коли суп проливався в багажнику або коли кіт засинав на капоті.

    Але того дня навіть йому стало нудно. Радіо дратувало — там уже втретє грали пісню, в якій співачка десять разів підряд питала "де ти є?". Микола подумав:
    «Я на трасі, а ти явно не тут. І вистачить кричати».

    Отже, на узбіччі стояв чоловік із рюкзаком — типова картина. Микола пригальмував. Пасажир мовчки кивнув, відчинив двері, сів. Жодного "дякую", "добрий день", "не хвилюйтесь, я не маніяк". Просто — сів. І сидить.

    Минуло хвилин десять.

    Микола крадькома зиркнув на нього:
    «Може він журналіст? Ні, занадто спокійний. Може вчитель історії? Хоча... не схоже, бо без шарфа і не пахне крейдою».

    Пасажир, у свою чергу, думав:
    «Водій якийсь мовчазний. А раптом не любить, коли йому щось говорять? Може, він взагалі глухий і їздить по відчуттю? Хоча... чого тоді ввімкнене радіо?»

    Так і їхали. В кожного — своя версія реальності.
    Микола думав, як почати розмову:
    «Спитати, куди їде? Та він же вже сказав “до повороту на Млинівці”. Може, спитати, чи в нього є собака? А якщо немає, а тема болюча? Чи краще про погоду… хоча, це ще гірше, ніж про собак».

    А пасажир тим часом міркував:
    «Чи не сказати: “У вас зліва дзеркало трохи під кутом, може підкрутити?”... Ні, подумає, що я зануда. А може, сказати, що дорога рівна? Але це банально. Та й у нього обличчя як у людини, яка одразу роздратується від слова “дорога”.»

    Тим часом пролетіло ще тридцять кілометрів. Тиша в салоні була настільки густа, що навігатор якось сам себе вимкнув від незручності.

    І тут на узбіччі стояв ще один пасажир. Микола подумав: “Може хоч цей заговорить”. І зупинився.

    Новий пасажир сів, кивнув — і… мовчить. Навіть очі не підняв, просто втупився у вікно.
    Інтроверт. Абсолютний. Увесь в собі. Можливо, навіть орендує внутрішню кімнату у своїй душі.

    І знову — мовчання.

    Тепер у машині було троє людей, троє історій, троє світів. І жоден з них не озвучився. Один думав, як не здатися грубим, другий — як не здатися нав’язливим, третій — взагалі не мав бажання здаватись. Нікому.

    Доїхали. Без жодного слова. Лише прощальне синхронне кивання трьох голів, ніби тріо сов.

    Микола повернув на заправку, вийшов, налив собі кави і, сьорбаючи, подумав:
    «Знаєш що, Миколо? Ти міг би зараз слухати історії, сміятись або сперечатись про погоду… А замість цього — концерт тиші. Але може, воно й на краще. Бо ще не вистачало, щоб перший пасажир виявився репером, а другий — тещиним адвокатом».

    І з полегшенням видихнув. Бо тиша — теж звук. Просто тихий. І не завжди найгірший.

    Мовчазна поїздка Це мала бути звичайна поїздка трасою Р-32: асфальт рівний, небо похмуре, і кілометри повзли, як черга в паспортному столі. Водій — Микола — був чоловік небагатослівний, не те щоб сумний, просто... економний на букви. Говорив рідко, тільки коли сильно припече: наприклад, коли суп проливався в багажнику або коли кіт засинав на капоті. Але того дня навіть йому стало нудно. Радіо дратувало — там уже втретє грали пісню, в якій співачка десять разів підряд питала "де ти є?". Микола подумав: «Я на трасі, а ти явно не тут. І вистачить кричати». Отже, на узбіччі стояв чоловік із рюкзаком — типова картина. Микола пригальмував. Пасажир мовчки кивнув, відчинив двері, сів. Жодного "дякую", "добрий день", "не хвилюйтесь, я не маніяк". Просто — сів. І сидить. Минуло хвилин десять. Микола крадькома зиркнув на нього: «Може він журналіст? Ні, занадто спокійний. Може вчитель історії? Хоча... не схоже, бо без шарфа і не пахне крейдою». Пасажир, у свою чергу, думав: «Водій якийсь мовчазний. А раптом не любить, коли йому щось говорять? Може, він взагалі глухий і їздить по відчуттю? Хоча... чого тоді ввімкнене радіо?» Так і їхали. В кожного — своя версія реальності. Микола думав, як почати розмову: «Спитати, куди їде? Та він же вже сказав “до повороту на Млинівці”. Може, спитати, чи в нього є собака? А якщо немає, а тема болюча? Чи краще про погоду… хоча, це ще гірше, ніж про собак». А пасажир тим часом міркував: «Чи не сказати: “У вас зліва дзеркало трохи під кутом, може підкрутити?”... Ні, подумає, що я зануда. А може, сказати, що дорога рівна? Але це банально. Та й у нього обличчя як у людини, яка одразу роздратується від слова “дорога”.» Тим часом пролетіло ще тридцять кілометрів. Тиша в салоні була настільки густа, що навігатор якось сам себе вимкнув від незручності. І тут на узбіччі стояв ще один пасажир. Микола подумав: “Може хоч цей заговорить”. І зупинився. Новий пасажир сів, кивнув — і… мовчить. Навіть очі не підняв, просто втупився у вікно. Інтроверт. Абсолютний. Увесь в собі. Можливо, навіть орендує внутрішню кімнату у своїй душі. І знову — мовчання. Тепер у машині було троє людей, троє історій, троє світів. І жоден з них не озвучився. Один думав, як не здатися грубим, другий — як не здатися нав’язливим, третій — взагалі не мав бажання здаватись. Нікому. Доїхали. Без жодного слова. Лише прощальне синхронне кивання трьох голів, ніби тріо сов. Микола повернув на заправку, вийшов, налив собі кави і, сьорбаючи, подумав: «Знаєш що, Миколо? Ти міг би зараз слухати історії, сміятись або сперечатись про погоду… А замість цього — концерт тиші. Але може, воно й на краще. Бо ще не вистачало, щоб перший пасажир виявився репером, а другий — тещиним адвокатом». І з полегшенням видихнув. Бо тиша — теж звук. Просто тихий. І не завжди найгірший.</em>
    Like
    2
    1Kviews
  • https://www.youtube.com/live/NyQ9MuX30ow?si=d1k3OXKChFMjuozU
    https://www.youtube.com/live/NyQ9MuX30ow?si=d1k3OXKChFMjuozU
    196views 1 Shares
  • Haha
    Like
    Love
    4
    2Kviews 134Plays
  • Чемпіонка світу серед юніорів у метанні списа Аліна Шух розповіла про свої перші заробітки та фінансову подушку.
    #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
    https://brovarysport.net.ua/?p=34431
    Чемпіонка світу серед юніорів у метанні списа Аліна Шух розповіла про свої перші заробітки та фінансову подушку. #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика https://brovarysport.net.ua/?p=34431
    BROVARYSPORT.NET.UA
    «Я можу 10 років не працювати». Українська спортсменка, яка воює, заробляла 600 гривень на місяць у дитинстві
    Чемпіонка світу серед юніорів у метанні списа Аліна Шух розповіла про свої перші заробітки та фінансову подушку. У 13 років вона вперше поїхала за кордон на міжнародні змагання до Польщі, де посіла четверте місце у метанні м’яча. Тоді ж Аліна почала отримувати зарплату — 600 гривень на місяць. Зго
    353views 1 Shares
  • 🛼 Юна українка - призерка відкритого чемпіонату Італії з перегонів на лижоролерах

    🙌 Змагання за участі українських спортсменів відбувалися у трьох вікових групах.

    🥈 Нагороду у категорії U20 здобула Софія Шкатула. Юна українка фінішувала другою у переслідуванні класичним стилем (у підйом) на дистанції 9 км.

    ⚡️ Передували йому інтервальні перегони класичним стилем. Тут найкращою серед українців так само стала Шкатула - 6 підсумкове місце.
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🛼 Юна українка - призерка відкритого чемпіонату Італії з перегонів на лижоролерах 🙌 Змагання за участі українських спортсменів відбувалися у трьох вікових групах. 🥈 Нагороду у категорії U20 здобула Софія Шкатула. Юна українка фінішувала другою у переслідуванні класичним стилем (у підйом) на дистанції 9 км. ⚡️ Передували йому інтервальні перегони класичним стилем. Тут найкращою серед українців так само стала Шкатула - 6 підсумкове місце. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    155views