Костюм Ціна:950 грн Розміри: 42-44, 44-46, 48-50, 52-54 Тканина: турецький джинс бенгалін

НІЧОГО СВЯТОГО НЕМАЄ В ОРДИ Нічого святого немає в орди – Накоїли нам ці потвори біди́, І дальше ще лізуть до нас, як вужі, Ні в чо́му не знають рашисти межі́. Щоднини приносять і горе і біль, Нас знищити всіх – в них поставлена ціль, Тому́ не зважають вони ні на що, Бо ми для орди – абсолютно ніщо́. Ми молимо Бога, щоб нас захистив, Щоб зрадникам го́лови всім просвітив, Аби не зливали усе ворогам Й аби не казали: «Вкраїну продам». Ординські знущання жорстокі й страшні, В реальності бачимо це, не вві сні, Вбивають, катують убивці людей, Небачено в нас від потвор цих смертей. Герої на захист Вкраїни пішли, Та кулі ворожі, на жаль, їх знайшли, І вже в домовині вертають звідтіль, А нам додається і горе і біль. Нічо́го святого немає в орди, Несем через них ми болючі хрести, Та Бог допоможе те лихо приспать, І більше ніко́ли війни́ не зазнать. 09.05.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 983680

#ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Гарік Кричевський - Осінній вечір (2026) https://youtu.be/FAuWDyaanl8

🤬 Військовослужбовець ЗСУ «зливав» окупантам локації ППО біля українських аеродромів. СБУ затримала російського інформатора на Миколаївщині. Завербований 21-річний військовослужбовець служив у одному з підрозділів протиповітряної оборони ЗСУ. 🤯 Правоохоронці зафіксували, як під час повітряної тривоги агент, перебуваючи на чергуванні, фіксував на камеру телефону монітор із секретним програмним забезпеченням. Також він передав вор0гу дані про напрямки вильоту авіації ЗСУ та бойові позиції підрозділів української ППО. Зловмиснику загрожує до 12 років увʼязнення.

#історія #музика Коли ми говоримо про Френка Сінатру, ми зазвичай уявляємо оксамитовий баритон, бездоганний смокінг і склянку джеку з двома кубиками льоду. Але якщо прибрати цей голлівудський глянець, перед нами постане людина, яка фактично винайшла концепцію сучасного поп-ідола та радикально змінила технологію запису звуку. До появи Сінатри естрадний співак був лише функцією при оркестрі. Соліст виходив, відпрацьовував свою партію і зникав у тіні диригента. Френсіс Альберт змінив ієрархію: він зробив мікрофон своїм головним інструментом, а не просто засобом посилення звуку. 🎻 Він першим зрозумів, що конденсаторний мікрофон дозволяє не кричати на весь зал, а шепотіти прямо у вухо слухачеві. Це була інтимність, поставлена на промислові рейки. Сінатра опанував техніку бельканто і застосував її до популярної пісні, навчившись затримувати дихання так, як це робили плавці (чим він, власне, і займався для тренування легень). Результатом став легато-фразінг — манера, де слова плавно перетікають одне в інше без розривів, створюючи ілюзію нескінченної мелодії. Проте за ідеальним звуком ховалася складна політична гра. Сінатра був втіленням м'якої сили США. Його зв'язки з родиною Кеннеді та водночас із сумнівними джентльменами з Чикаго робили його постать значно об'ємнішою за звичайного артиста. Він був соціальною зброєю: італійський емігрант, який став обличчям американського істеблішменту, доводячи, що в цій країні ти можеш бути ким завгодно, якщо маєш достатньо нахабства і таланту. Цікаво, що в радянському союзі, і зокрема в москві та по всій території тогочасної росії, музика Сінатри тривалий час сприймалася як буржуазний елемент. Хоча пізніше, коли залізна завіса почала іржавіти, його записи стали символом недосяжної свободи та комфорту. Поки в підвалах москви слухали хрипкі копії на рентгенівських знімках, світ уже насолоджувався концептуальними альбомами Френка, такими як In the Wee Small Hours, що став першим в історії справді цілісним альбомом-настроєм, а не просто збіркою випадкових синглів. Сінатра не просто співав про кохання чи Нью-Йорк. Він співав про владу над власним голосом, над залом і над епохою. Він перетворив естраду на інтелектуальний перформанс, де кожна пауза мала вагу золота, а кожен рух капелюха був вивіреним актом драматургії. 🥃 https://youtu.be/qeq3d38F4xc?si=mF8t6-M0OJK6xbK9

#вікторина

8 найкращих інструментів для веб-скрапінгу https://caproxy.com/uk/blog/best-web-scrapers/

Почётный консул Украины в Хайфе приступил к исполнению обязанностей: Украина усиливает консульское присутствие на севере Израиля 26 января 2026 года в Иерусалиме, в здании Министерства иностранных дел Израиля, состоялась официальная церемония назначения Почётного консула Украины в Хайфе. Эту должность занял Александр Зернопольский — известный израильский адвокат и многолетний партнёр украинской дипломатической миссии. Экзекватуру новоназначенному консулу вручил директор департамента протокола МИД Израиля Гил Хаскель. Документ подписан Президентом Государства Израиль Ицхак Герцог, что подчёркивает официальный и государственный уровень назначения. Со стороны Украины участие в церемонии принял Посол Украины в Израиле Евгений Корнийчук. Он лично поздравил Александра Зернопольского и вручил ему консульский патент за подписью Министра иностранных дел Украины Андрей Сибига. Назначение Почётного консула Украины в Хайфе — это практический шаг к усилению присутствия Украины на севере Израиля и развитию гуманитарных, культурных и деловых связей между двумя странами. После церемонии Александр Зернопольский сообщил, что официально приступил к исполнению обязанностей и поблагодарил Украину за оказанное доверие, отдельно отметив поддержку со стороны посла Евгения Корнийчука. Как вы думаете, что именно изменится после начала работы Почётного консула в Хайфе? 👉 Подробности — в нашей статье: https://news.nikk.co.il/konsul-ukrainy-v-hajfe/ #УкраинаИзраиль #Хайфа #Дипломатия #ПочетныйКонсул #СеверИзраиля #NAnews НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

#історія #речі 🎭 Театральний бінокль: Шпигунство в ім'я високого мистецтва. ​Якщо ви вважаєте, що театральний бінокль потрібен лише для того, щоб розгледіти краплю поту на чолі прима-балерини, ви фатально помиляєтеся. Це інструмент соціального домінування, загорнутий у перламутр та вишукану лінзу. До появи цього девайса у XVIII столітті театральна ложа була місцем, де ви або бачили все (якщо ви монарх), або просто насолоджувалися запахом воскових свічок та перук сусідів. ​Перші прилади для спостереження були громіздкими «зоровими трубами». Виглядати з такою трубою в опері було так само доречно, як прийти на побачення з телескопом. Проте у 1820-х роках у Парижі стався прорив: два маленькі телескопи з'єднали перетинкою. Так народився аксесуар, що дозволив дамам не лише спостерігати за Гамлетом, а й непомітно інспектувати діаманти в сусідній ложі. ​🦢 Стиль проти дистанції Театральний бінокль — це, мабуть, єдиний оптичний прилад, де дизайн завжди перемагав технічні характеристики. Кому цікаве 10-кратне наближення, якщо корпус не інкрустований слоновою кісткою або золотом? Особливий шик — лорнетна ручка. Вона дозволяла тримати прилад з таким виглядом, ніби ви не «підглядаєте», а робите світу велику послугу, звертаючи на нього свою увагу. ​🧐 Критичний погляд на театральні плітки Існує міф, що біноклі стали популярними через поганий зір аристократії. Насправді ж зір у них був цілком пристойний — просто театр у ті часи був першою соціальною мережею. Бінокль був аналогом функції «zoom» на фотографії колишнього: він дозволяв зрозуміти, хто з ким прийшов і чи справжні сльози у головної героїні. Це була легалізована зброя для збору пліток під акомпанемент оркестру. ​Сьогодні, коли ми можемо вивести трансляцію з вистави на гігантський екран смартфону, театральний бінокль залишається останнім бастіоном аналогового шарму. Він нагадує нам, що мистецтво — це не тільки те, що відбувається на сцені, а й те, як уважно ми готові в нього вдивлятися. ​👀 Порада від «Історії речей»: іноді, щоб побачити справжню драму, не обов’язково дивитися на сцену — достатньо просто навести фокус трохи правіше від головного героя.

#історія #речі 🧩 Друкована плата: Мегаполіс для електронів. Якби ми могли зменшитися до розмірів атома і прогулятися поверхнею друкованої плати, ми б виявили, що це не просто шматок текстоліту, а ідеально сплановане місто майбутнього. Тут є свої магістралі (мідні доріжки), хмарочоси (конденсатори) та урядові квартали (процесори). Без цього «зеленого прямокутника» ваш смартфон був би розміром з шафу, а замість перегляду стрічки новин ви б займалися перемиканням вакуумних ламп. До появи друкованих плат на початку XX століття нутрощі будь-якого приладу нагадували гніздо розлюченої зозулі. Це називалося «навісним монтажем»: тисячі дротів, спаяних між собою в хаотичний клубок. Якщо один дріт відходив, ремонт перетворювався на гру в сапера з низькими шансами на виживання приладу. ⚡️ Австрійський слід та військова таємниця Батьком сучасної плати став австрійський інженер Пауль Айслер. У 1930-х він придумав не плести мережива з дротів, а «друкувати» їх на ізоляційній основі, ніби газету. Проте британська армія, якій він запропонував винахід, спочатку лише почухала потилиці. Справжній бум стався під час Другої світової, коли американцям знадобилися надійні радіопідривники для зенітних снарядів. Звичайні дроти просто не витримували перевантажень, а друкована плата почувалася як риба у воді. 🧪 Критичний погляд на колір Чому вони майже завжди зелені? Існує міф, що цей колір обрали, аби очі робітників на заводах менше втомлювалися. Насправді все набагато прозаїчніше: на світанку масового виробництва зелена паяльна маска була найдешевшою та найнадійнішою. Сьогодні ви можете замовити плату хоч у кольорі «рожевий фламінго», але класичний «matrix green» залишається ознакою канону. Зараз плати стають багатошаровими, нагадуючи складні транспортні розв'язки Токіо в мініатюрі. Вони — мовчазні фундаменти нашої цивілізації. Кожного разу, коли ви відправляєте емодзі, мільярди електронів мчать цими мідними автобанами зі швидкістю світла, щоб ваша іронія була доставлена вчасно. 📟 Порада від «Історії речей»: краса не завжди зовні. Іноді найтехнологічніші шедеври світу ховаються під пластиковим корпусом вашого старого пульта від телевізора.