ЗІРВАЛА ПУП’ЯНОК ОРДА

Зірвала пуп’янок орда,
Йому не да́ла розпуститись,
Прийшла в родину ця біда,
І довело́ся слі́зьми вмитись.

Зірвала пуп’янок орда,
І це зробила серед ночі.
Маленьку квіточку шкода́,
Що не відкриє більше очі.

Зірвала пуп’янок орда,
З стебла одразу кров поли́лась,
Червона кров, а не вода,
Калюжа з неї утворилась.

Зірвала пуп’янок орда,
Розквітла б з нього чудо-квітка,
Родина квіточки рида…
Життя орда забра́ла влітку.

Зірвала пуп’янок орда,
Це з легкістю вона зробила,
А біль не змиє цей вода,
Життя потвора в квітці вбила.

Зірвала пуп’янок орда,
Дідусь над пуп’янком ридає,
Життя зупинена хода…
Ось так орда нас визволяє.

05.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985957

ТАНЕЦЬ НА РУЇНАХ

Шкільний свій вальс танцюють на руїнах,
Який це біль, яка страшна біда,
І голоси не чути в рідних стінах,
Бо зруйнувала сті́ни ті орда.

Дивлю́сь на це і серце рветься в шмаття,
І кров, неначе з рани струменить.
За що це нам? За що таке прокляття?
Нестерпний біль, нестерпно це болить.

Рікою сльо́зи, їх не зупинити,
За парти сісти ворог їм не дав,
Непросто дітям все це пережити,
Їм ворог клятий все це влаштував.

Не світла зала й музика врочиста,
Не ку́льки, й не святковий колорит,
І гама суконь не така барвиста…
Руїни скрізь… не ки́лим-оксамит.

Не так цей день, звичайно, уявляли,
Та довело́сь пізнать гіркий полин,
То ж на руїнах танець танцювали,
Уламки скрізь, а не набір перлин.

До болю це, до гіркоти́, до щему…
Руїни, танець, дзвоник, атестат,
Світ бачить цьо́го покидька-нікчему
Й руїни від ракет і від гармат.

07.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989539

СІМНАДЦЯТА АТАКА

Страшна сімнадцята атака,
І рев сирени не стиха́,
Та ППО уклін і дя́ка,
Бо в нас годинонька лиха́.

Ворожі цілі в нашім небі
Сную́ть над Києвом біду.
Ми їх не кликали до се́бе,
Не кликали гнилу орду.

Від гулу то́го ціпенієм,
Загра́ви в небі є страшні,
Моли́тви молим так, як вмієм,
Лунають вибухи гучні.

Горять домівки, гинуть люди,
Автівки трощаться й майно,
Де вража ціль – біда усюди,
Атаки робить нам лайно.

Жорстока й вбивча ця атака,
Що серед ночі відбула́сь.
В ординських мізках – те́мінь, мряка…
Палало все і кров лила́сь.

Страшна сімнадцята атака,
І Київ цілу ніч здригавсь.
Це роблять нам якого шляка?
Упир чому́ до нас ввірвавсь?

30.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 984851

ЩЕ СКІЛЬКИ МАЄ ПОЛЯГТИ?

Ще скільки має полягти,
Щоб клятий ворог зупинився?
Могили, сльо́зи і хрести…
Герой у землю оповився.

Ще скільки має полягти,
Щоб відійшла ворожа сила,
Що здатна горе нам нести́,
І землю рідну кров зали́ла.

Ще скільки має полягти,
Щоб МИР нам знову повернувся?
Ще скільки нам нести́ хрести,
Аби упир вже не проснувся?

Ще скільки має полягти,
Щоб ПЕРЕМОГУ нам здобути?
Болить, пече від гіркоти…
Ми це не зможемо забути.

Ще скільки має полягти,
Щоб мирне небо простягнулось?
На що, Всевишній, присягти,
Щоб це жахіття вже минулось?

Ще скільки має полягти,
Щоб клята ця війна скінчилась?
Прости нас, Господи, прости…
Благаю… й слі́зьми знову вмилась.

30.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 984776

ШІСТНАДЦЯТА АТАКА

Ось знову забрані життя,
І знову знищені домівки.
Підвали, стіни, укриття…
ТЦ, майно, горять автівки.

Летять ракети й серед дня,
Була́ шістнадцята атака,
Така вказівка упиря,
Якому служать посіпаки.

Ні миті спо́кою нема –
Сміття гати́ть… гати́ть усюди,
Все страх сильніше обійма,
І найстрашніше – гинуть люди.

Кінця ще травень не добіг,
Та на атаки надбагатий…
Аби Госпо́дь нас уберіг,
Вкраїну й Київ наш хрещатий.

Споко́ю зо́всім в нас нема,
Орда столицю атакує,
І ро́бить це не крадькома,
Потвора плани все будує.

Наш Київ, наче те більмо,
Яке з’являється на оці,
Забрати серце не дамо,
Не буде мати ворог мо́ці.

29.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 984738

Я САМЕ ТА

Я саме та… Я та… Я – українка,
Хто любить Україну над усе,
Я саме та. Я та вкраїнська жінка,
Яка у серці всю любов несе.

Я саме та, яка Вкраїну лю́бить,
Оспівує й звеличує її,
Яка любов, як перли не розгубить
Й не покидає ріднії краї́.

Я саме та, хто любить Україну
Душею й серцем, а не напока́з,
Яка плекає мову солов’їну
І душу рве у шмаття защораз.

Я саме та, хто любить Україну
На Богом даній цій святій землі́,
Що не втекла в заморськую країну
І бачить неньку у вогні й золі́.

Я саме та, яку болить Вкраїна,
Й не час від часу тільки тут бува,
В якої не зламалась солов’їна,
Й з акцентом не заморським всі слова.

Я саме та, яка не для піару
На себе вишиванку одяга,
Яка куштує з полину́ нектару,
Бо Україна серцю дорога́.

27.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 984546

ДАРУНКИ З ОРКОСТАНУ

Приліт сьогодні знову у Дніпрі,
Й по Києву потвори теж гатили…
Вбивають, нищать кляті москалі...
Життям вкраїнці знову заплатили.

Будинки, і лікарні, й гаражі…
Травмовані, убиті… й знову діти…
Не знають вбивці жодної межі́ –
У пеклі їм за це вовік горіти.

Їм треба Україна, та без нас,
Тому́ ракети всюди запускають,
Та вогник віри в нас ще не загас,
Але ж життя потвори забирають.

Будинок чи лікарня – той об’єкт,
Який несе загрозу оркостану?
Відомо, що відсутній інтелект,
Тому́ пускає зброю ту бляшану.

Сьогодні знову Київ і Дніпро,
Херсон, і Миколаїв, й Запоріжжя…
Яке ж бо у потвор гниле нутро…
Куди гати́ть – нема в них роздоріжжя.

Й Одесі дістається від потвор,
І Харківщина має подарунки…
Чи матиме завершення терор?
Які у них ще плани й розрахунки?

26.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 984386

ВСЕ БУДЕ

Все буде Україна,
Все будуть патріоти,
Яких в рази є більше,
Аніж потвор-сволоти.

Все буде Україна,
Яка розквітне квітом,
Поля заколося́ться
Пшеницею і житом.

Все буде Україна
Квітуча й неповторна,
Бо все, що має ненька –
Краса нерукотворна.

Все буде Україна,
Святині всюди будуть,
Та й імена героїв
Вкраїнці не забудуть.

Все буде Україна
Вмиватися росою,
І цвіт найкращий неньки
Не буде йти до бо́ю.

Все буде Україна
З полотнищем свободи,
Все буде солов’їна,
Бо в нас свої́ є коди.

06.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1000338

БОЛЮЧЕ ВІДЧУТТЯ

Таке буває відчуття,
Що нас давно уже продали,
А потім лиш для прикриття
Страшних ударів нам завда́ли.

Але навіщо і чому́?
Дай Бог, аби я помилилась…
Цей крок потрібен був кому́?
Навіщо ненька знадобилась?

Якщо продали, то чому́
Дівчата й хлопці наші гинуть?
Невже так легше і кому́,
Що в засвіти рідненькі линуть?

На захист стали з перших днів
І першими пішли в могили…
Той ворог знидіти волів
За те, що з нами так вчинили.

З ножем герої йшли на танк,
Не мали чим оборонятись.
То хто в званні? Який той ранг
Що взявся так розпоряджатись?

Мене Вкраїна вся болить,
Болить за кожного вкраїнця…
Ще скільки зможемо прожить,
Бо чаша горя вже по вінця?

20.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989542

А Я ПИШУ ПРО ТЕ, ЩО ТАК БОЛИТЬ

А я пишу́ про те, що так болить,
Хоча не всі… не всі це розуміють,
Та й довело́ся сліз багато лить…
Немов зерно, ординці міни сіють.

І те, що так взяло́ся нас боліть,
Рядочками на аркуші лягає,
Доводиться з цим жити і терпіть…
Життя щоднини вбивця забирає.

Це рана, що ятри́ться з кожним днем,
І біль нестерпний всюди роздається.
Та чи колись затягнеться рубцем
Чи ще сильніше всюди роз’ятри́ться?

Немов перо я вмокую у кров,
Яка тече з роз’я́треної рани,
Болить, пече, але жива любов
До неньки, яку знищують тирани.

Писати дуже важко про таке,
На аркуші думки́ всі виливати,
Болить найбільше за життя людське,
Яке убивцям легко забирати.

А я пишу́ про те, що так болить,
Пишу́ щодня, вмиваюся сльозами,
Від болю серце рветься, стугонить…
Невже ми вмиті вічними гріхами?

20.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 983796