• А що якщо…? 🦒😎

    Або наступний рівень декорації міста Харкова до свят. Чекаємо🙂
    А що якщо…? 🦒😎 Або наступний рівень декорації міста Харкова до свят. Чекаємо🙂
    1
    174переглядів 4Відтворень
  • КОЛИ НАСПРАВДІ ХРЕСТИВСЯ ІСУС

    У жодній теологічній літературі не зазначена дата коли Іоанн Хреститель хрестив Ісуса, навіть приблизно. Згадується лише, що Ісус прийняв хрещення коли була сильна спека, то ж влітку. Влітку й Володимир хрестив Київську Русь. А саме 28 липня, згідно сучасного календаря. Звідки раптом взялися дати 6 та 19 січня, а особливо купання у ополонці на Водохрещу? Може, для жителів Крайньої Півночі це реально, але не для Київської Русі, України, а особливо річки Йордан. Ще одна дурість релігійних пропагандистів-шахраїв. А скільки бовдурів у це вірить!

    P. S. Характерно, що практично на всіх картинах, що зображує цей процес, Іоанн Хреститель постає в одязі первісної людини, що розкриває психологічний аспект цього дійства і доводить рівень розумового та інтелектуального розвитку як попів-шаманів, так і віруючих усіх часів.

    http://www.ik-music.net/
    КОЛИ НАСПРАВДІ ХРЕСТИВСЯ ІСУС У жодній теологічній літературі не зазначена дата коли Іоанн Хреститель хрестив Ісуса, навіть приблизно. Згадується лише, що Ісус прийняв хрещення коли була сильна спека, то ж влітку. Влітку й Володимир хрестив Київську Русь. А саме 28 липня, згідно сучасного календаря. Звідки раптом взялися дати 6 та 19 січня, а особливо купання у ополонці на Водохрещу? Може, для жителів Крайньої Півночі це реально, але не для Київської Русі, України, а особливо річки Йордан. Ще одна дурість релігійних пропагандистів-шахраїв. А скільки бовдурів у це вірить! P. S. Характерно, що практично на всіх картинах, що зображує цей процес, Іоанн Хреститель постає в одязі первісної людини, що розкриває психологічний аспект цього дійства і доводить рівень розумового та інтелектуального розвитку як попів-шаманів, так і віруючих усіх часів. http://www.ik-music.net/
    445переглядів
  • #вікторина
    #вікторина
    Вздовж якої великої річки розвинулася найдавніша цивілізація в Індії, відома своїми великими містами Мохенджо-Даро та Хараппа з розвиненою системою водопостачання?
    ?
    ?
    ?
    ?
    2коментарів 84переглядів
  • Найбільша підводна печера Греції

    Одна з найбільших підводних печер в країні знаходиться в
    Кастелорізо. На півдні острова знаходиться одна з найбільш вражаючих природних пам'яток Середземномор'я, а також всесвітньо відома своїм багатством і кришталево чистими блакитними водами. У «блакитній печері» Кастелорізо живуть тюлені, які зазвичай невидимі для відвідувачів. Ось чому вона називається «Фокіалі» або інакше відома як «Печера Параста». Крім тюленів в печері живуть тисячі диких голубів, а на дні в її блакитній воді живе унікальний і рідкісний вид риб. Висота печери 35 метрів, ширина 40 метрів, а довжина печери всередині 75 метрів. Однак її вхід між водою і скелею настільки малий, що важко сказати, яка висота буде через деякий час. Високий купол печери покритий білими сталактитами, які є одним з найрідкісніших геологічних явищ на Землі. Коли сонячні промені потрапляють в печеру, сталактити набувають унікальних кольорів, а води печери набувають яскраво-синього кольору, який справляє враження на відвідувача. Найкращий час, щоб насолодитися чудовим видовищем - це ранок. Відвідування печери здійснюється тільки на човні і, звичайно, в гарну погоду, так як заплисти в печеру можна тільки на невеликих човнах.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/samyi-krupnyi-grot-v-grecii

    #кастелоризо #пещера #подводнаяпещера #море #островагреции #отдыхвгреции #пляжигреции #греция #грот #туризм #интересныеместагреции #морскойгрот
    Найбільша підводна печера Греції Одна з найбільших підводних печер в країні знаходиться в Кастелорізо. На півдні острова знаходиться одна з найбільш вражаючих природних пам'яток Середземномор'я, а також всесвітньо відома своїм багатством і кришталево чистими блакитними водами. У «блакитній печері» Кастелорізо живуть тюлені, які зазвичай невидимі для відвідувачів. Ось чому вона називається «Фокіалі» або інакше відома як «Печера Параста». Крім тюленів в печері живуть тисячі диких голубів, а на дні в її блакитній воді живе унікальний і рідкісний вид риб. Висота печери 35 метрів, ширина 40 метрів, а довжина печери всередині 75 метрів. Однак її вхід між водою і скелею настільки малий, що важко сказати, яка висота буде через деякий час. Високий купол печери покритий білими сталактитами, які є одним з найрідкісніших геологічних явищ на Землі. Коли сонячні промені потрапляють в печеру, сталактити набувають унікальних кольорів, а води печери набувають яскраво-синього кольору, який справляє враження на відвідувача. Найкращий час, щоб насолодитися чудовим видовищем - це ранок. Відвідування печери здійснюється тільки на човні і, звичайно, в гарну погоду, так як заплисти в печеру можна тільки на невеликих човнах. Джерело https://psahno.com/uk/places/samyi-krupnyi-grot-v-grecii #кастелоризо #пещера #подводнаяпещера #море #островагреции #отдыхвгреции #пляжигреции #греция #грот #туризм #интересныеместагреции #морскойгрот
    1коментарів 2Kпереглядів
  • #історія #культура
    Трембіта: голос гір, що пережив імперії.
    Мало що так промовляє про душу народу, як його музичні інструменти. І коли мова заходить про українські Карпати, то першим на згадку спадає не бандура, не сопілка, а її величність – трембіта. Цей найдовший духовий інструмент у світі, що сягає до чотирьох метрів завдовжки, є не просто артефактом минулого. Це живий свідок історії, що зберігає у своєму глибокому тембрі відлуння століть, не підвладних жодним імперським амбіціям.

    Історія трембіти – це історія гір. Вона народилася з потреби. Коли мобільні телефони були лише фантазією Жюля Верна, а пошта долала перевали тижнями, трембіта була головним комунікатором горян. Це не був інструмент для салонних концертів чи придворних забав. Її могутній голос розносився на десятки кілометрів, сповіщаючи про народження та смерть, про весілля та небезпеку, про вихід овець на полонину та повернення худоби додому. Вона була голосом пастухів, що збирали свої стада, і голосом ватагів, що попереджали про набіг чужинців.

    Уявіть собі: густий туман повзе по схилах, а звідкись, прорізаючи цю молочну завісу, долинає низький, протяжний звук. Він несе інформацію, він кличе, він заспокоює. Це не просто музика – це код, що передається від серця до серця через кілометри дикої природи. Кожна мелодія, кожен вібрато мав своє значення, зрозуміле лише тим, хто жив у цій суворій, але мальовничій реальності.

    Трембіта – це також майстерність. Виготовлення такого інструмента – це ціла наука, що передається з покоління в покоління. Стовбур смерічки, розщеплений навпіл, ретельно вичищений, висушений, а потім знову скріплений березовою корою. Це не просто дерево, це живий організм, що дихає разом із музикантом, відгукується на найменший подих. І кожен, хто хоч раз чув трембіту наживо, знає: її звук – це не просто вібрація повітря, це вібрація самої землі, самого серця Карпат.

    У часи, коли кордони перекроювалися як забагнеться королівським дворам та кремлівським диктаторам, трембіта залишалася незмінною. Вона пережила Австро-Угорщину, Польську Республіку, радянський союз і досі є символом незламності духу. Вона нагадує, що є речі, які неможливо знищити указами чи танками: глибоке коріння культури, зв'язок людини з природою та потужний, непереможний голос свободи.
    Сьогодні трембіта не лише лунає на фестивалях та у фольклорних ансамблях. Вона стала джерелом натхнення для сучасних музикантів, які намагаються інтегрувати її архаїчний, але такий потужний звук у нові жанри. Це доказ того, що справжнє мистецтво не має терміну придатності. Воно лише змінює форми, але його сутність залишається незмінною – бути мостом між минулим і майбутнім, між людиною та вічністю.
    63переглядів
  • #історія #культура
    Трембіта: голос гір, що пережив імперії.
    Мало що так промовляє про душу народу, як його музичні інструменти. І коли мова заходить про українські Карпати, то першим на згадку спадає не бандура, не сопілка, а її величність – трембіта. Цей найдовший духовий інструмент у світі, що сягає до чотирьох метрів завдовжки, є не просто артефактом минулого. Це живий свідок історії, що зберігає у своєму глибокому тембрі відлуння століть, не підвладних жодним імперським амбіціям.

    Історія трембіти – це історія гір. Вона народилася з потреби. Коли мобільні телефони були лише фантазією Жюля Верна, а пошта долала перевали тижнями, трембіта була головним комунікатором горян. Це не був інструмент для салонних концертів чи придворних забав. Її могутній голос розносився на десятки кілометрів, сповіщаючи про народження та смерть, про весілля та небезпеку, про вихід овець на полонину та повернення худоби додому. Вона була голосом пастухів, що збирали свої стада, і голосом ватагів, що попереджали про набіг чужинців.

    Уявіть собі: густий туман повзе по схилах, а звідкись, прорізаючи цю молочну завісу, долинає низький, протяжний звук. Він несе інформацію, він кличе, він заспокоює. Це не просто музика – це код, що передається від серця до серця через кілометри дикої природи. Кожна мелодія, кожен вібрато мав своє значення, зрозуміле лише тим, хто жив у цій суворій, але мальовничій реальності.

    Трембіта – це також майстерність. Виготовлення такого інструмента – це ціла наука, що передається з покоління в покоління. Стовбур смерічки, розщеплений навпіл, ретельно вичищений, висушений, а потім знову скріплений березовою корою. Це не просто дерево, це живий організм, що дихає разом із музикантом, відгукується на найменший подих. І кожен, хто хоч раз чув трембіту наживо, знає: її звук – це не просто вібрація повітря, це вібрація самої землі, самого серця Карпат.

    У часи, коли кордони перекроювалися як забагнеться королівським дворам та кремлівським диктаторам, трембіта залишалася незмінною. Вона пережила Австро-Угорщину, Польську Республіку, радянський союз і досі є символом незламності духу. Вона нагадує, що є речі, які неможливо знищити указами чи танками: глибоке коріння культури, зв'язок людини з природою та потужний, непереможний голос свободи.
    Сьогодні трембіта не лише лунає на фестивалях та у фольклорних ансамблях. Вона стала джерелом натхнення для сучасних музикантів, які намагаються інтегрувати її архаїчний, але такий потужний звук у нові жанри. Це доказ того, що справжнє мистецтво не має терміну придатності. Воно лише змінює форми, але його сутність залишається незмінною – бути мостом між минулим і майбутнім, між людиною та вічністю.
    #історія #культура Трембіта: голос гір, що пережив імперії. Мало що так промовляє про душу народу, як його музичні інструменти. І коли мова заходить про українські Карпати, то першим на згадку спадає не бандура, не сопілка, а її величність – трембіта. Цей найдовший духовий інструмент у світі, що сягає до чотирьох метрів завдовжки, є не просто артефактом минулого. Це живий свідок історії, що зберігає у своєму глибокому тембрі відлуння століть, не підвладних жодним імперським амбіціям. Історія трембіти – це історія гір. Вона народилася з потреби. Коли мобільні телефони були лише фантазією Жюля Верна, а пошта долала перевали тижнями, трембіта була головним комунікатором горян. Це не був інструмент для салонних концертів чи придворних забав. Її могутній голос розносився на десятки кілометрів, сповіщаючи про народження та смерть, про весілля та небезпеку, про вихід овець на полонину та повернення худоби додому. Вона була голосом пастухів, що збирали свої стада, і голосом ватагів, що попереджали про набіг чужинців. Уявіть собі: густий туман повзе по схилах, а звідкись, прорізаючи цю молочну завісу, долинає низький, протяжний звук. Він несе інформацію, він кличе, він заспокоює. Це не просто музика – це код, що передається від серця до серця через кілометри дикої природи. Кожна мелодія, кожен вібрато мав своє значення, зрозуміле лише тим, хто жив у цій суворій, але мальовничій реальності. Трембіта – це також майстерність. Виготовлення такого інструмента – це ціла наука, що передається з покоління в покоління. Стовбур смерічки, розщеплений навпіл, ретельно вичищений, висушений, а потім знову скріплений березовою корою. Це не просто дерево, це живий організм, що дихає разом із музикантом, відгукується на найменший подих. І кожен, хто хоч раз чув трембіту наживо, знає: її звук – це не просто вібрація повітря, це вібрація самої землі, самого серця Карпат. У часи, коли кордони перекроювалися як забагнеться королівським дворам та кремлівським диктаторам, трембіта залишалася незмінною. Вона пережила Австро-Угорщину, Польську Республіку, радянський союз і досі є символом незламності духу. Вона нагадує, що є речі, які неможливо знищити указами чи танками: глибоке коріння культури, зв'язок людини з природою та потужний, непереможний голос свободи. Сьогодні трембіта не лише лунає на фестивалях та у фольклорних ансамблях. Вона стала джерелом натхнення для сучасних музикантів, які намагаються інтегрувати її архаїчний, але такий потужний звук у нові жанри. Це доказ того, що справжнє мистецтво не має терміну придатності. Воно лише змінює форми, але його сутність залишається незмінною – бути мостом між минулим і майбутнім, між людиною та вічністю.
    1
    954переглядів 1 Поширень
  • А що. Хороша ідея. Вони колись власний флот в Криму затопили. Тепер ось власні кораблі пропонують нищити. 🚢♨️🤣🤣

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    А що. Хороша ідея. Вони колись власний флот в Криму затопили. Тепер ось власні кораблі пропонують нищити. 🚢♨️🤣🤣 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    135переглядів 3Відтворень
  • Розмова трьох подруг:
    — Я минулий Новий рік відзначала на Гаваях.
    — А я на дні океану, весело було.
    — А я на кухні разом із вами, тільки нічого не курила.🤣🤣🤣
    Розмова трьох подруг: — Я минулий Новий рік відзначала на Гаваях. — А я на дні океану, весело було. — А я на кухні разом із вами, тільки нічого не курила.🤣🤣🤣
    66переглядів
  • #історія #речі
    Стілець — це, мабуть, найперший доказ того, що людство остаточно вирішило: вистачить з нас біганини за мамонтами, настав час елегантно посидіти 🙂. До появи цього чотириногого друга наші предки задовольнялися холодним камінням або сирою землею, що навряд чи сприяло глибоким філософським роздумам. Стілець став тим самим п’єдесталом, який підняв людину над пилом буття, додавши її хребту гідності, а п’ятій точці — комфорту. 🪑

    В Стародавньому Єгипті стілець був не просто меблевим виробом, а справжнім соціальним маркером. Якщо у вас був стілець зі спинкою та підлокітниками, ви — фараон або принаймні дуже поважний вельможа. Всі інші сором’язливо тулилися на низьких табуретках або просто на власних п'ятах. Фактично, історія стільця — це історія боротьби за право не стояти. Тільки уявіть: тисячоліттями люди вигадували дедалі витонченіші способи прилаштувати свій таз, перетворюючи звичайну дошку на витвори мистецтва з лев’ячими лапами замість ніжок. 🦁✨

    Справжній «меблевий переворот» стався у XIX столітті завдяки Міхаелю Тонету. Цей геній винайшов спосіб гнути деревину під парою, подарувавши світові легендарний «віденський стілець» №14. Це був такий собі автомат Калашникова у світі меблів: легкий, міцний і неймовірно дешевий. Його можна було розібрати на шість частин, запакувати в ящик і відправити в будь-яку точку планети. Кажуть, що під час одного з випробувань Тонет скинув стілець з Ейфелевої вежі — і той вижив. Можливо, це лише маркетологічна байка, але вона ідеально підкреслює живучість цього дизайну, який і досі прикрашає кожну другу кав’ярню. ☕️🇫🇷

    Сьогодні стілець — це поле для експериментів: від мінімалістичного пластику до ергономічних геймерських крісел, які виглядають як кабіна пілота винищувача. Ми сидимо на них, коли працюємо, коли їмо і коли просто не знаємо, куди себе подіти. Стілець — це мовчазний свідок великих відкриттів і тихих сімейних драм. І хоча лікарі лякають нас, що «сидіння — це нове куріння», ми все одно не готові проміняти свій улюблений трон на стояче робоче місце. Бо, зрештою, кожна людина заслуговує на свій маленький острівець стабільності на чотирьох ніжках. 🛋️👑
    #історія #речі Стілець — це, мабуть, найперший доказ того, що людство остаточно вирішило: вистачить з нас біганини за мамонтами, настав час елегантно посидіти 🙂. До появи цього чотириногого друга наші предки задовольнялися холодним камінням або сирою землею, що навряд чи сприяло глибоким філософським роздумам. Стілець став тим самим п’єдесталом, який підняв людину над пилом буття, додавши її хребту гідності, а п’ятій точці — комфорту. 🪑 В Стародавньому Єгипті стілець був не просто меблевим виробом, а справжнім соціальним маркером. Якщо у вас був стілець зі спинкою та підлокітниками, ви — фараон або принаймні дуже поважний вельможа. Всі інші сором’язливо тулилися на низьких табуретках або просто на власних п'ятах. Фактично, історія стільця — це історія боротьби за право не стояти. Тільки уявіть: тисячоліттями люди вигадували дедалі витонченіші способи прилаштувати свій таз, перетворюючи звичайну дошку на витвори мистецтва з лев’ячими лапами замість ніжок. 🦁✨ Справжній «меблевий переворот» стався у XIX столітті завдяки Міхаелю Тонету. Цей геній винайшов спосіб гнути деревину під парою, подарувавши світові легендарний «віденський стілець» №14. Це був такий собі автомат Калашникова у світі меблів: легкий, міцний і неймовірно дешевий. Його можна було розібрати на шість частин, запакувати в ящик і відправити в будь-яку точку планети. Кажуть, що під час одного з випробувань Тонет скинув стілець з Ейфелевої вежі — і той вижив. Можливо, це лише маркетологічна байка, але вона ідеально підкреслює живучість цього дизайну, який і досі прикрашає кожну другу кав’ярню. ☕️🇫🇷 Сьогодні стілець — це поле для експериментів: від мінімалістичного пластику до ергономічних геймерських крісел, які виглядають як кабіна пілота винищувача. Ми сидимо на них, коли працюємо, коли їмо і коли просто не знаємо, куди себе подіти. Стілець — це мовчазний свідок великих відкриттів і тихих сімейних драм. І хоча лікарі лякають нас, що «сидіння — це нове куріння», ми все одно не готові проміняти свій улюблений трон на стояче робоче місце. Бо, зрештою, кожна людина заслуговує на свій маленький острівець стабільності на чотирьох ніжках. 🛋️👑
    2
    803переглядів
  • Багато європейських чиновників вважають, що справжньою метою Трампа із захоплення Гренландії, є саме розширення території США, а не питання безпеки, адже в Гренландії вже існує американська космічна база Пітуффік і діє угода 1951 року, яка дозволяє США без обмежень розгортати там війська, — Reuters.
    Великобританія «повинна викупити сша», — британський ведучий Пірс Морган.
    Зрештою, це колись було нашим, і це зміцнило б нашу безпеку в Північній Атлантиці — додав він.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Багато європейських чиновників вважають, що справжньою метою Трампа із захоплення Гренландії, є саме розширення території США, а не питання безпеки, адже в Гренландії вже існує американська космічна база Пітуффік і діє угода 1951 року, яка дозволяє США без обмежень розгортати там війська, — Reuters. Великобританія «повинна викупити сша», — британський ведучий Пірс Морган. Зрештою, це колись було нашим, і це зміцнило б нашу безпеку в Північній Атлантиці — додав він. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    143переглядів