З Різдвом Пресвятої Богородиці! Нехай її материнська любов зігріває ваш дім і дарує спокій серцю. Бажаю, щоб поруч були тільки щирі та добрі люди. Нехай кожен день приносить маленькі радості й тихі дива.

Українська тенісистка Єлизавета Котляр виграла свій дебютний професійний титул!🎊🎾🏆🇺🇦 У фіналі турніру ITF W15 в турецькій Анталії українська тенісистка перемогла у трьох сетах сьому сіяну, туркеню Ілай Йорук - 3:6, 6:4, 6:1.💪🇺🇦 Зазначимо, що для 18-річної дніпрянки це був другий фінал на турнірах ITF. Минулого року вона зіграла у вирішальному матчі на змаганнях у Болгарії. Вітаємо з першим трофеєм, Єлизавета! Молодчинка!👏💛💙 #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

https://youtu.be/vm4hVY-144g?si=qyBJTomKYUiSz2U2

ЯНГОЛИ СПОРТУ І ВІЙНИ 26 квітня 2025 року на майдані Незалежності у Дубні зібралися сотні людей — рідні, побратими, друзі, однокласники, тренери та просто небайдужі жителі міста. Вони прийшли провести в останню путь Іллю Міщука — мужнього захисника України, спортсмена, сина, батька. Йому було лише 30 років. Ілля народився 4 серпня 1994 року в селі Повча, що на Рівненщині. З дитинства ріс енергійним, цілеспрямованим хлопцем, який захоплювався спортом. У Дубні, куди згодом переїхала його родина, Ілля спершу грав у футбол, а потім разом із братом Тарасом знайшов себе у веслуванні. Це захоплення стало справжньою пристрастю: тренування, змагання, перемоги — і врешті-решт, звання майстра спорту України. Веслування загартувало його тіло й дух, навчило витривалості, зібраності, командній роботі та самодисципліні — якостей, які згодом проявилися й на фронті. Вищу освіту здобув Ілля здобув у Хмельницькому національному університеті, після чого працював на меблевому підприємстві. Вів звичайне, спокійне життя — будував дім, ростив доньок, планував майбутнє. Та коли настав час – пішов на захист рідної землі. У травні 2024 року він добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України, став старшим навідником мінометного взводу. Загинув 11 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку. Упродовж двох тижнів вважався зниклим безвісти. Для його родини ці дні стали нескінченним очікуванням, сповненим болю й надії. Зрештою, на жаль, надійшло офіційне підтвердження смерті. Поховали Героя на Алеї Слави на цвинтарі в рідному Дубні. У Іллі залишилися дружина, дві маленькі доньки, батько, брат, сестра та дідусь. Його ім’я залишиться у пам’яті громади, побратимів, спортивної спільноти… Вічна пам’ять і слава Герою! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

https://www.youtube.com/live/SPWt99H2Xvo?si=NWiPsaK-39g9wwm4

‼️ Київ усіяний уламками кубічної форми – ймовірно, це елементи касетних боєприпасів Уламки могли розлетітись на великий радіус. Не чіпайте їх, це небезпечно! Також місцеві ЗМІ повідомляють, що людей викидало з їхніх квартир вибуховою хвилею.

❗️ Чотири жінки отримали поранення внаслідок ворожої атаки на Пологівський район. Впродовж доби окупанти завдали 376 ударів по 14 населених пунктах Запорізької області. ▪️Війська рф здійснили 5 авіаційних ударів по Гуляйполю, Воздвижівці, Червоному та Малинівці. ▪️231 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакував Червонодніпровку, Малокатеринівку, Плавні, Гуляйполе, Щербаки, Новоданилівку, Малу Токмачку та Чарівне. ▪️ 3 обстріли з РСЗВ завдано по території Новоандріївки, Білогірʼя та Полтавки. ▪️ 137 артилерійських ударів нанесено по території Червонодніпровки, Плавнів, Гуляйполя, Щербаків, Новоданилівки, Малої Токмачки та Чарівного. Надійшло 48 повідомлень про пошкодження квартир, приватних будинків, обʼєктів інфраструктури, автомобілів, гаражів та господарчих будівель.

Сучасні реалії. Чувак із мисливською зброєю, на АЗС в Пирятині підходить до озброєного співробітника ТЦК, який в свою чергу супроводжує військовозобовʼязаних. Чувак просить віддати йому зброю і отримавши очікувану відмову, стріляє на ураження. Забравши зброю вбитого та свого кента, якого супроводжував працівник ТЦК, вони тікають. Через деякий час обидва були затримані. На скільки вони разом сядуть, мене мало цікавить. Питання, вірніше проблема в іншому… Представник ТЦК, тобто військовослужбовець ЗСУ, навіть озброєний морально не готовий застосовувати зброю на АЗС в тиловій зоні. Бо розуміє, де він знаходиться і хто навколо. А чувак був готовий. Вбив не вагаючись… Як це вплине на подальші дії співробітників ТЦК, навіть не буду припускати. А ті, хто радіє загибелі військового… Може їм в росію хочеться, під їх мобілізацію? Хтозна… 🤦‍♂️