• https://youtu.be/jpiPBKtGl2U?si=UmLDCCUdKVymJgYn
    https://youtu.be/jpiPBKtGl2U?si=UmLDCCUdKVymJgYn
    60views
  • У давні часи, коли люди ще не знали про тканини, вони загорталися у шкури звірів і листя. Але серед них був один чоловік на ім’я Оріс, який завжди мріяв створити щось м’якше, зручніше та красивіше.

    Довгі роки він спостерігав за природою: за павуками, що ткали тендітні павутини, за птахами, що сплітали гнізда. І ось, після численних спроб, Оріс винайшов ткацький верстат. Він узяв тонке волокно з рослин і почав переплітати його, створюючи перші в історії тканини.

    Люди були в захваті! Вони більше не мусили носити важкі шкури — новий матеріал був легким, теплим і гарним. Оріса шанували як великого мудреця, і він навчав інших майструвати тканини.

    Та одного дня, коли Оріс працював над удосконаленням свого верстата, сталася біда. Він випадково наступив на своє власне веретено, впав у вогнище й загинув. Люди спробували продовжити його справу, але не знали секретів створення ниток — Оріс не встиг їх передати.

    Згодом усі тканини зносилися, а замінити їх було нічим. Люди знову повернулися до шкур і листя, а пам’ять про Оріса жила лише в легендах. Кажуть, що його дух досі витає у вітрі, що колише стебла льону та нагадує людям про втрачене мистецтво ткацтва.

    У давні часи, коли люди ще не знали про тканини, вони загорталися у шкури звірів і листя. Але серед них був один чоловік на ім’я Оріс, який завжди мріяв створити щось м’якше, зручніше та красивіше. Довгі роки він спостерігав за природою: за павуками, що ткали тендітні павутини, за птахами, що сплітали гнізда. І ось, після численних спроб, Оріс винайшов ткацький верстат. Він узяв тонке волокно з рослин і почав переплітати його, створюючи перші в історії тканини. Люди були в захваті! Вони більше не мусили носити важкі шкури — новий матеріал був легким, теплим і гарним. Оріса шанували як великого мудреця, і він навчав інших майструвати тканини. Та одного дня, коли Оріс працював над удосконаленням свого верстата, сталася біда. Він випадково наступив на своє власне веретено, впав у вогнище й загинув. Люди спробували продовжити його справу, але не знали секретів створення ниток — Оріс не встиг їх передати. Згодом усі тканини зносилися, а замінити їх було нічим. Люди знову повернулися до шкур і листя, а пам’ять про Оріса жила лише в легендах. Кажуть, що його дух досі витає у вітрі, що колише стебла льону та нагадує людям про втрачене мистецтво ткацтва.
    346views
  • #поезія
    СОНЦЯ ЯСКРАВИЙ СОНЯХ

    ГАряче і спекотно до забуття, до втечі.
    Літо палким цілунком ніжні торкає плечі.
    Пахне дощем і медом. Сонце дарує крила.
    Яблуком достигає світу життєва сила

    перебороти тугу, дихати вітру в груди.
    Чесні і працьовиті, щиро єднаймось, люди!
    В грізну лиху годину не відсахнися, мріє!
    Тужне зболіле серце маком полум'яніє.

    Вірю у справжню долю. Щастя — не за горою.
    Скине з рамен потужних світ вогнедишну зброю.
    Мов небеса, висока світлих надій дзвіниця.
    Після грози і бурі здійме крило ясниця.

    Вільно, на повні груди, літа красу вдихаю.
    Зоряної дороги, мій заповідний краю!
    Сонця яскравий сонях зріє в словах і звуках,
    аби про щастя вірші я народила в муках.
    #поезія СОНЦЯ ЯСКРАВИЙ СОНЯХ ГАряче і спекотно до забуття, до втечі. Літо палким цілунком ніжні торкає плечі. Пахне дощем і медом. Сонце дарує крила. Яблуком достигає світу життєва сила перебороти тугу, дихати вітру в груди. Чесні і працьовиті, щиро єднаймось, люди! В грізну лиху годину не відсахнися, мріє! Тужне зболіле серце маком полум'яніє. Вірю у справжню долю. Щастя — не за горою. Скине з рамен потужних світ вогнедишну зброю. Мов небеса, висока світлих надій дзвіниця. Після грози і бурі здійме крило ясниця. Вільно, на повні груди, літа красу вдихаю. Зоряної дороги, мій заповідний краю! Сонця яскравий сонях зріє в словах і звуках, аби про щастя вірші я народила в муках.
    Like
    Love
    4
    1comments 176views
  • 133views
  • https://www.youtube.com/live/qq-LPqYcDZ0?si=b2nbXvF1vi5OTtaz
    https://www.youtube.com/live/qq-LPqYcDZ0?si=b2nbXvF1vi5OTtaz
    59views
  • Love
    1
    38views
  • 87views
  • 📰 Закон №12414 про НАБУ та САП опубліковано в офіційній газеті, а це значить, що він вступив в силу
    Неймовірна швидкість. Працюють навіть вночі.
    📰 Закон №12414 про НАБУ та САП опубліковано в офіційній газеті, а це значить, що він вступив в силу Неймовірна швидкість. Працюють навіть вночі.
    Angry
    1
    1comments 41views
  • #поезія
    Полоще ноги Червень по калюжах,
    босòніж з жабенятами стриба.
    А потім довго-довго очі мружить
    вдивляючись, чи липа розцвіла.
    То лàсує черешнями з шпаками,
    вмостившись зручно на старім гіллі.
    То шастає в кущах за їжаками,
    шукаючи пригоду для душі.
    А, часом, хазяйнує так завзято,
    виварює компоти з полуниць.
    І з ружі робить джем -- то все на свято.
    І конфетюр ( до кексів) із суниць.
    У слоїки складає мед квітковий.
    На зиму. Знадобиться. Буде хай...
    І сушить чай -- червнéвий.Свій. Фірмòвий.
    Що пахне так, як в Бога пахне рай...

    Людмила Галінська
    #поезія Полоще ноги Червень по калюжах, босòніж з жабенятами стриба. А потім довго-довго очі мружить вдивляючись, чи липа розцвіла. То лàсує черешнями з шпаками, вмостившись зручно на старім гіллі. То шастає в кущах за їжаками, шукаючи пригоду для душі. А, часом, хазяйнує так завзято, виварює компоти з полуниць. І з ружі робить джем -- то все на свято. І конфетюр ( до кексів) із суниць. У слоїки складає мед квітковий. На зиму. Знадобиться. Буде хай... І сушить чай -- червнéвий.Свій. Фірмòвий. Що пахне так, як в Бога пахне рай... Людмила Галінська
    Like
    Love
    2
    384views
  • 55views