• 1
    36views
  • 1
    37views
  • 2
    38views
  • 1
    38views
  • 1
    38views
  • 1
    38views
  • 42views
  • https://www.youtube.com/live/E85v0TmyPT0?si=eMHbxMn7xsAV4GGk
    https://www.youtube.com/live/E85v0TmyPT0?si=eMHbxMn7xsAV4GGk
    1
    48views
  • ЗЕНІТ

    Я стрічав промінець у зеніті надворі,
    що спалив усі тіні дотла.
    Сонце над головою.
    Імпульсивна безбарвна земля.
    Атмосфера тремтить від жари
    над розпеченим степом.
    Пересохлий колодязь малий
    з пустодзвонним відром недотепним.
    Врешті-решт в голові я міркую:
    височезна уже точка дня,
    бо охоплює простір як кульку,
    мов прозора земля,
    наповняє світилом до краю,
    розкриває таємні ходи,
    хоча тіні і так пощезають
    у самій середині доби.

    Запитайте мене хоч сьогодні
    про вершину моменту,
    відповім — щоб побачити все у природі,
    необхідна виразність, не менше.
    Світло знову торкатися буде
    рівноправно з розбещеним вітром.
    Я люблю зустрічати полудні
    у безгрішному світлі.

    Мирослав Манюк
    20.11.2026
    ЗЕНІТ Я стрічав промінець у зеніті надворі, що спалив усі тіні дотла. Сонце над головою. Імпульсивна безбарвна земля. Атмосфера тремтить від жари над розпеченим степом. Пересохлий колодязь малий з пустодзвонним відром недотепним. Врешті-решт в голові я міркую: височезна уже точка дня, бо охоплює простір як кульку, мов прозора земля, наповняє світилом до краю, розкриває таємні ходи, хоча тіні і так пощезають у самій середині доби. Запитайте мене хоч сьогодні про вершину моменту, відповім — щоб побачити все у природі, необхідна виразність, не менше. Світло знову торкатися буде рівноправно з розбещеним вітром. Я люблю зустрічати полудні у безгрішному світлі. Мирослав Манюк 20.11.2026
    1
    59views
  • — ПАСТКА —

    Іноді пастка не має замка, а її стінам навіть не потрібно змикатися. Варто лише опинитися всередині, щоб поступово перестати шукати вихід. З часом навіть найвужчі кордони стають звичною частиною світу, а неможливість вирватися починає сприйматися як щось цілком природне.
    І, можливо, найстрашніше полягає не в тому, що ми зрештою опиняємося в пастці, а в тому, що одного дня вже не пам'ятаємо, що колись були вільними.

    @vosseqobee
    — ПАСТКА — Іноді пастка не має замка, а її стінам навіть не потрібно змикатися. Варто лише опинитися всередині, щоб поступово перестати шукати вихід. З часом навіть найвужчі кордони стають звичною частиною світу, а неможливість вирватися починає сприйматися як щось цілком природне. І, можливо, найстрашніше полягає не в тому, що ми зрештою опиняємося в пастці, а в тому, що одного дня вже не пам'ятаємо, що колись були вільними. @vosseqobee
    55views