#поезія
Люблю
цю осінь золотаву.
Її не можна не любити...
Як любить ранок добру каву,
так осінь хочеться допити.
До краю,
до краплин останніх.
До цих дощів -- гульвіс марудних,
що б'ють асфальт в німих зізнаннях,
і пестять дах старий і брýдний...
Люблю
це золото фальшиве.
Воно в сто крат вартує більше
за все блискуче і красиве.
Від всіх прикрас воно найліпше.
Люблю
цю осінь. Стан нірвàни.
Де спокій. Радість. І зізнання.
Де суперечки й урагани.
І вічних мрій сліпе жадання.
Людмила Галінська
#поезія
Люблю
цю осінь золотаву.
Її не можна не любити...
Як любить ранок добру каву,
так осінь хочеться допити.
До краю,
до краплин останніх.
До цих дощів -- гульвіс марудних,
що б'ють асфальт в німих зізнаннях,
і пестять дах старий і брýдний...
Люблю
це золото фальшиве.
Воно в сто крат вартує більше
за все блискуче і красиве.
Від всіх прикрас воно найліпше.
Люблю
цю осінь. Стан нірвàни.
Де спокій. Радість. І зізнання.
Де суперечки й урагани.
І вічних мрій сліпе жадання.
Людмила Галінська