• https://www.youtube.com/live/lJhWEmQ56nA?si=_HsGrRjFX-ZZq4BC
    https://www.youtube.com/live/lJhWEmQ56nA?si=_HsGrRjFX-ZZq4BC
    279views 1 Shares
  • Наші класики...🇺🇦 Михайло Ткаченко. "Сільський цвинтар", 1887🎨

    Про митця: Михайло Степанович Ткаченко (1860, Харків — 1916, Слов'янськ) — український маляр, пейзажист і мариніст; учився в Харкові у Дмитра Безперчого, в петербурзькій Академії мистецтв і в Парижі в Академії Кормона (1888—1892). У паризьких галереях виставляв картини на українські теми; особиста виставка у 1906. Кавалер Ордена Почесного легіону.🎨
    Оселившись в Парижі, щороку приїжджав в Україну. Остання поїздка Ткаченка на батьківщину відбулася влітку 1915 року та була пов'язана з реставрацією фресок Святогірського монастиря. Під час неї він захворів, і, не маючи змоги повернутися до Франції, помер. Похований у Харкові.🎨
    Твори Ткаченка зберігаються в музеях Харкова, Львова, Парижа, Льєжа, Тулона.
    Наші класики...🇺🇦 Михайло Ткаченко. "Сільський цвинтар", 1887🎨 Про митця: Михайло Степанович Ткаченко (1860, Харків — 1916, Слов'янськ) — український маляр, пейзажист і мариніст; учився в Харкові у Дмитра Безперчого, в петербурзькій Академії мистецтв і в Парижі в Академії Кормона (1888—1892). У паризьких галереях виставляв картини на українські теми; особиста виставка у 1906. Кавалер Ордена Почесного легіону.🎨 Оселившись в Парижі, щороку приїжджав в Україну. Остання поїздка Ткаченка на батьківщину відбулася влітку 1915 року та була пов'язана з реставрацією фресок Святогірського монастиря. Під час неї він захворів, і, не маючи змоги повернутися до Франції, помер. Похований у Харкові.🎨 Твори Ткаченка зберігаються в музеях Харкова, Львова, Парижа, Льєжа, Тулона.
    235views
  • 🎩 "Puttin' On the Ritz" у виконанні Taco — гімн стилю, розкоші та веселощів 🎩

    Цей запальний трек, натхненний ретро-естетикою, переносить нас у часи блиску, джазу та великого стилю. "Puttin' On the Ritz" — це пісня про тих, хто любить сяяти й привертати увагу, про людей, які насолоджуються життям і завжди готові до вечірок. У виконанні Taco пісня набула особливого звучання 80-х: з синтезаторами, яскравими ритмами і ноткою іронії. 🎶

    У тексті йдеться про те, як навіть у важкі часи люди прагнуть виглядати бездоганно і розкішно, щоб хоч на мить забути про проблеми та відчути себе особливими. Пісня ніби запрошує всіх "вдягти найкращий одяг" і "вийти в світ" із впевненістю і шармом. 🕺💃

    "Puttin' On the Ritz" ідеально підходить для тих, хто любить трохи гламуру, яскравості та ретро-звучання. Вмикайте цей трек і поринайте в атмосферу безтурботних вечірок!

    #Коло_Музики #ретро #музика80х

    🎩 "Puttin' On the Ritz" у виконанні Taco — гімн стилю, розкоші та веселощів 🎩 Цей запальний трек, натхненний ретро-естетикою, переносить нас у часи блиску, джазу та великого стилю. "Puttin' On the Ritz" — це пісня про тих, хто любить сяяти й привертати увагу, про людей, які насолоджуються життям і завжди готові до вечірок. У виконанні Taco пісня набула особливого звучання 80-х: з синтезаторами, яскравими ритмами і ноткою іронії. 🎶 У тексті йдеться про те, як навіть у важкі часи люди прагнуть виглядати бездоганно і розкішно, щоб хоч на мить забути про проблеми та відчути себе особливими. Пісня ніби запрошує всіх "вдягти найкращий одяг" і "вийти в світ" із впевненістю і шармом. 🕺💃 "Puttin' On the Ritz" ідеально підходить для тих, хто любить трохи гламуру, яскравості та ретро-звучання. Вмикайте цей трек і поринайте в атмосферу безтурботних вечірок! #Коло_Музики #ретро #музика80х
    Love
    Like
    7
    2Kviews
  • З новим роком 2025❤️❤️❤️ #фотоподорожі
    З новим роком 2025❤️❤️❤️ #фотоподорожі
    Like
    Love
    8
    4Kviews 312Plays 4 Shares
  • #свято наближається ✨🎄
    https://youtube.com/shorts/shPa0gYtEkg
    #свято наближається ✨🎄 https://youtube.com/shorts/shPa0gYtEkg
    Love
    3
    427views
  • Like
    1
    377views
  • https://uaserial.com/the-flash/season-1-ad
    https://uaserial.com/the-flash/season-1-ad
    UASERIAL.COM
    Серіал Флеш (1 сезон) українською онлайн.
    Дивіться 1 сезон серіалу "Флеш" (2014) онлайн у хорошій якості. Пригоди Флеша - Баррі Аллена, який отримав суперздібності та бореться зі злочинністю.
    303views 1 Shares
  • Ладу у світі ви не наведете, але хоч каву вип‘єте ☕️
    Ладу у світі ви не наведете, але хоч каву вип‘єте ☕️
    Like
    1
    36views
  • 20views
  • Ми — те покоління, яке вже не повернеться.
    Ми росли з пилом на черевиках, подертими колінами і серцем, що поспішало —
    не до екранів, а на вулицю,
    щоб швидше доїсти перекус і мчати грати з друзями.

    Тоді головним був м’яч і ті, хто біг поруч.
    Ми йшли зі школи пішки — сміялись, жартували або просто мовчки мріяли.
    Думками вже були в наступній пригоді:
    десь між піском, калюжею та секретом, що ховався за рогом.

    Палка перетворювалася на меч,
    калюжа — на море.
    Наші скарби — це кульки, наклейки, паперові кораблики.
    А єдиною межею було небо.

    У нас не було хмарних сховищ.
    Лише спогади — в голові та на плівці.
    Фото друкувалися, торкалися руками, зберігались у коробках.
    Там же лежали листи від руки, листівки від бабусі й тата,
    та малюнки, які мама берегла, наче скарби.

    Ми називали “мамою” ту, хто обіймала, коли боліло.
    І “татом” — того, хто біг поруч, коли вчив нас їздити на велосипеді.
    І нам цього було досить.

    А ввечері, вже під ковдрою,
    шепотілися з братом чи сестрою з сусіднього ліжка,
    сміялися через дурниці —
    і боялися, щоб дорослі не почули й не вимкнули той наш маленький, теплий світ.

    Це покоління відходить потихеньку —
    мов фотографія, що з роками втрачає кольори,
    але яку ніхто не хоче викидати.

    Ми йдемо мовчки,
    несучи із собою невидиму валізу:
    з дитячим сміхом на вулиці,
    запахом свіжого хліба,
    безтурботними біганинами
    і тією свободою, де ще не було жодної “сповіщення”.

    Ми були дітьми — тоді, коли це ще справді було можливо.
    І, мабуть, саме в цьому — наше найбільше щастя.
    Ми — те покоління, яке вже не повернеться. Ми росли з пилом на черевиках, подертими колінами і серцем, що поспішало — не до екранів, а на вулицю, щоб швидше доїсти перекус і мчати грати з друзями. Тоді головним був м’яч і ті, хто біг поруч. Ми йшли зі школи пішки — сміялись, жартували або просто мовчки мріяли. Думками вже були в наступній пригоді: десь між піском, калюжею та секретом, що ховався за рогом. Палка перетворювалася на меч, калюжа — на море. Наші скарби — це кульки, наклейки, паперові кораблики. А єдиною межею було небо. У нас не було хмарних сховищ. Лише спогади — в голові та на плівці. Фото друкувалися, торкалися руками, зберігались у коробках. Там же лежали листи від руки, листівки від бабусі й тата, та малюнки, які мама берегла, наче скарби. Ми називали “мамою” ту, хто обіймала, коли боліло. І “татом” — того, хто біг поруч, коли вчив нас їздити на велосипеді. І нам цього було досить. А ввечері, вже під ковдрою, шепотілися з братом чи сестрою з сусіднього ліжка, сміялися через дурниці — і боялися, щоб дорослі не почули й не вимкнули той наш маленький, теплий світ. Це покоління відходить потихеньку — мов фотографія, що з роками втрачає кольори, але яку ніхто не хоче викидати. Ми йдемо мовчки, несучи із собою невидиму валізу: з дитячим сміхом на вулиці, запахом свіжого хліба, безтурботними біганинами і тією свободою, де ще не було жодної “сповіщення”. Ми були дітьми — тоді, коли це ще справді було можливо. І, мабуть, саме в цьому — наше найбільше щастя.
    582views