МИСТЕЦЬКИЙ ФРОНТ
(Відповідь Стефанії Терпеливець на вірш «КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ»)

Коли гримлять гармати –
Митці у нас не сплять,
Щоб час не гайнувати
Й Вкраїну прославлять.

Коли гримлять гармати –
Й в повітрі все дзвенить,
Митці й тоді завзято
Беруться щось твори́ть.

Коли гримлять гармати –
Не можемо дрімать
І осторонь стояти,
І часом зволікать.

Коли гримлять гармати –
То слово, наче меч,
Врага взяло́сь вбивати
У вирі ворожнеч.

Коли гримлять гармати,
То наш мистецький фронт
Всім хоче показати,
Де мирний горизонт.

Коли гримлять гармати,
То музика й пісні́
Взяли́сь гучніш звучати
Й війні сказали: «Ні!».

Коли гримлять гармати –
Митці в нас не мовчать,
На фронт йдуть воювати
Й мистецтвом заряджать.

Коли гримлять гармати –
Не в закутках митці,
Мистецтво не зламати,
Бо вправні ми бійці.

Коли гримлять гармати,
То будь-який митець,
Що взявся воювати,
Орду тре нанівець.

Коли гримлять гармати,
То в кожного митця
В творіннях всім впізнати
Відважного бійця.

Коли гримлять гармати –
Ми творим для людей,
Щоб Бог поміг зітками
Наш переможний день.

25.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 989788

КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ

Коли гримлять гармати –
Мистецтво не мовчить,
Це треба цінувати
Й майбутнім нашим жить.

Коли гримлять гармати –
Культура у строю́,
Й підтримує, як може,
Вкраїноньку свою.

Коли гримлять гармати –
То й слово рветься в бій,
Ним в ворога влучати,
Й не вбити жодну з мрій.

Коли гримлять гармати –
То й музика луна,
Не можемо чекати,
Бо скрізь вже сатана.

Коли гримлять гармати –
Танцюється гопак,
Й вражині розтоптати
Ми не дамось ніяк.

Коли гримлять гармати –
В нас пісня-водограй,
Ми будемо співати
Про наш вкраїнський край.

Коли гримлять гармати –
Культура на крилі,
Бо Україна-мати
Найкраща на Землі.

Коли гримлять гармати
Здригається земля,
Молитву ми читаєм
І слово Кобзаря.

25.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989758

ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА В БІДІ

Зруйнована святиня у Одесі,
Зруйновані домівки і порти,
Стирають місто, що на воднім плесі,
Потвори, вбивці, не́люди, чорти.

Горить зерно, як золото, в ангарах,
Палає місто, наче смолоскип,
Щоразу у ракетних все ударах,
І чується і плач, і гуркіт, й скрип.

Руйнація будинків і святині,
А ще й щоразу забрані життя,
Нема споко́ю у морській перлині,
Бо нищить все ординськеє сміття.

Летять бляшанки і несуть загрозу,
Рида Одеса й чути моря плач,
Сягають центру і сяга «Привозу»,
Луна тривога, наче гра сурмач.

Куди подітись, як луна тривога?
Куди втікати – як ворожа ціль?
Надії й сподівання лиш на Бога,
Бо знову сльози, смерть, і страх, і біль.

Щодня й щоночі нищать все потвори.
За що й чому́ така брудна війна?
Їм треба порт, їм треба Чорне море,
З людьми воює клятий сатана.

Перлина Чорноморська вся страждає,
І цвинтар вже загрозу там несе…
Коли ж Госпо́дь убивць тих покарає
І що нам ПЕРЕМОГУ принесе?

25.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 989709

КВІТИ УКРАЇНИ – КВІТИ ПЕРЕМОГИ
(Присвята виставці Анатолія Марчука «КВІТИ УКРАЇНИ – КВІТИ ПЕРЕМОГИ» )

Краса чарує, ми́лує усіх,
Тонка робота майстра цих полотен,
Майстерно передати все це зміг,
Між квітів заховались десь і ноти.

На цих полотнах квіти, мов живі,
Вдивляються, голівками хитають,
Ми бачимо шедеври світові́,
Які до нас з любов’ю промовляють.

Така тендітна вся оця краса,
Шикарна, королівська, багатюща,
Немов щодня вмиває їх роса,
А рукотворність ця є невмируща.

Пелюстка кожна, кожне стебельце,
Листочок на стеблі, що пнеться вгору.
У фарбах є живильне джерельце́,
Що б’є і б’є в любую року по́ру.

Плеяду квітів бачим на стіні,
Вдивляємось, любуємось, п’янієм.
І кожна з них сказала: «Ні війні!»,
Сказали так, що ми їх розумієм.

Хай зді́йсняться пророчі ці слова́:
«Вкраїни квіти – квіти ПЕРЕМОГИ»,
Бо ПЕРЕМОГУ з нами здобува,
Й вони, як ми, не зі́йдуть із дороги.

20.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 989929

ЗА ЩО НАМ КАРА?

За що нам, Боже, кара вже така?
Щомиті нас обстрілюють ординці.
За що, Всевишній, доленька така?
Ми – миролюбні, Господи, вкраїнці.

Чому́ й за що на кожнім кроці плач?
На кожнім кроці гинуть наші люди,
Гріхи нам, Боже, я молю́ пробач,
Бо ллється кров уже давно усюди.

Одеса, Миколаїв, стальний град,
Херсон і Запоріжжя, й місто Лева,
Дніпро, Тернопіль… В нас не зорепад,
А й зброя в нас летить вся моsk@лева.

Черкаси, Суми, Умань у біді,
Чернігів є під обстрілом щомиті…
Тривати скільки вражій цій ході́?
Невже ми мало горем оповиті?

І Харків, як більмо на оці їм,
Усюди-всюди ворог нас сягає.
Чому́ це сталось у краю́ мої́м?
За що нас ворог, Боже, спопеляє?

За що нам, Боже, стільки вже біди́?
Навіщо нам брудна війна ворожа?
Зерно горить, харчів горять склади…
За що на Україну кара Божа?

В нас ллється кров уже давним-давно,
Й щоразу гірші бачимо знущання,
Ввірвалася до нас орда-лайно,
Й бою́сь, що ця мандрівка не остання.

За що терпіння, Боже, нам такі?
Чому́ нас має ворог убивати?
Чому́ нести́ хрести такі важкі?
За що Вкраїну-неньку шматувати?

19.07.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1056382

ПРОСНИСЯ, СВІТЕ

Проснися, світе, бо мене болить,
Мене болить страждальна Україна,
Не хочемо ми крівцю сво́ю лить,
Не хочемо ми жити на руїнах.

Проснися, світе, бо в нас ллється кров,
Нас клятії ординці убивають,
В домівку нашу нелюд цей прийшов,
Й від неї нас, вкраїнців, визволяють.

Проснися, світе, годі уже спать,
Бо ми, як щит, між ворогом і вами,
Візьмися нам уже допомагать,
Допомагать не тільки лиш словами.

Проснися, світе, бо у пеклі ми,
У пеклі наша ненька Україна,
На світло вийди, світе, із пітьми́,
Допоки пред тобою не руїна.

Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все і всіх з лиця землі́ стирає,
Звучить наш гімн і майорить наш стяг,
І солов'їну люд оберігає.

Проснися, світе, очі вже відкрий
І глянь на нас відкритими очима,
Про співчуття нам воду ти не лий,
Обличчям повернись, а не плечима.

10.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002741

НЕ ПОДАРУЄ МАМІ МАТІОЛИ

(Світлій пам’яті захисника України Олега Антипова)

Герой загинув, голову поклав,
Віддав життя за нас та Україну,
Як зброю взяв – не думав, не гадав…
Та в засвіти через війну полинув.

Війна забрала в юного життя,
А намір був – здобути ПЕРЕМОГУ,
Із засвітів не буде вороття,
Хоч не туди він прокладав дорогу.

Поліг герой, дода́лось горя й сліз,
Рида село, ридають рідні й друзі,
Ридає над рікою й верболіз.
За ним громада й Україна в тузі.

Життя забрала клята ця війна,
Життєву свічку нагла загасила,
Безжально діяв вбивця-сатана,
І напослідок кров Олега вмила.

Він найцінніше на війні віддав,
З любов’ю до Вкраїни ліг в могилу,
Він вірно рідну землю захищав,
Й за обрій птахом назавжди́ полинув.

Із фронту в домовині повернув
І не розплющить очі вже ніко́ли,
Герой Олег вже вічним сном заснув
Й не подарує мамі матіоли.

30.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 987537

НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Щоб ворог наза́вжди зійшов із дороги,
З дороги, яка їх веде в Україну,
Молю тя, Ісусе, Пречистої сину.

В молитві щоразу звертаюсь до Бога,
Щоб в тишу нічну не вривалась тривога,
Вона не порушила сон до світанку,
То ж бу́ло спокійно у нас аж до ранку.

Звучання сирени усіх нас лякає,
Бо ворог в ту мить і не спить, й не дрімає,
А ру́ки потвор на тих кнопках, де пуски.
Таке воно бидло ординське те руцьке.

Нерідко звучать в нас сирени тривожні,
Бо ду́ші в потвор з оркостану порожні,
Й не просто лякають, а й діють паршивці,
То ж мають таку насолоду убивці.

Та дякую Богу, що ніч була тиха,
За те, що минула вона в нас без лиха,
За те, що в страху́ і в сльозах не тремтіла,
Й від вибухів я не здригалась, не мліла.

Дай, Боже, щоб тиша в нас за́вжди звучала,
Щоб гниль з оркостану життя в нас не брала,
Щоб вся Україна в сльозах не тонула,
Й ця віха війни в нас назавжди минула.

28.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001784

СВІТЕ, ПРОБУДИСЬ

На шляху із ГЕС вода
Все підряд змиває.
Люди добрі, в нас біда,
Все живе вмирає!

Світе, очі вже відкрий,
Винних добре знаєш,
Воду ти із слів не лий.
Ти ж не потопаєш…

Потонув Херсон в воді,
А з ним – й Гола Пристань,
Та й Олешки у біді,
І це правда чиста.

Та не бачиш ти чому́сь…
Чи не хочеш бачить…
Я в свої́х здогадках б’юсь,
Що усе це значить.

Чом же, світе, ти черстви́й
До біди́ і ли́ха?
Знаєш добре, хто правий
Й споглядаєш стиха.

Правді в вічі подивись,
Світе, пробудися!
Хоч тепер змилосердись,
Хоч тепер озвися.

11.06.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 985855