Двоє людей загинули, троє поранені внаслідок атаки на Запорізький та Василівський райони Впродовж доби окупанти завдали 567 ударів по 16 населених пунктах Запорізької області ▪️Війська рф здійснили 6 авіаційних ударів по Зарічному, Гуляйполю, Малинівці, Ольгівському, Новоандріївці. ▪️394 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Біленьке, Юрківку, Степногірськ, Кам'янське, Гуляйполе, Малинівку, Щербаки, Новоданилівку, Червону Криницю, Малу Токмачку, Чарівне. ▪️6 обстрілів з РСЗВ накрили Плавні, Приморське, Малу Токмачку та Новоданилівку. ▪️161 артилерійський удар завдано по території Камʼянського, Гуляйполя, Малинівки, Щербаків, Новоданилівки, Малої Токмачки, Чарівного та Новоандріївки. Надійшло 15 повідомлень про руйнування квартир, нежитлових будівель, приватних будинків, складських приміщень, сільгосптехніки.

#дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.

Доброго ранку! Мирного неба!

🔖 Держава бере на себе витрати на лікування та протезування цивільних, які постраждали внаслідок війни, — нардеп Цимбалюк #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Поліцейські скерували до суду обвинувальний акт щодо киянина за домашнє насильство над дружиною та неповнолітньою донькою 46-річний мешканець Солом’янського району раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності за протиправніі дії, однак на шлях виправлення не став. Так, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, він провокував конфлікти, словесно ображав 49-річну жінку та їхню 15-річну доньку, погрожував їм фізичною розправою та застосовував фізичне насильство. На підставі зібраних доказів слідчі повідомили порушнику про підозру. Санкція статті передбачає до двох років увʼязнення. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал

Відрізали вухо за участь в Автомайдані: де зараз екс-міністр Дмитро Булатов Активіст Євромайдану Дмитро Булатов прославився тим, що очолив Автомайдан і влаштовував акції протесту біля маєтків Віктора Януковича та Миколи Азарова. На тлі цієї діяльності, чоловіка викрали невідомі, катували та відрізали йому частину вуха. Після втечі з країни Януковича з його поплічниками, Булатов потрапив до влади, але згодом зник з медіапростору. "Телеграф" розповідає, що відомо про активіста, де він зараз і чим займається #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

https://www.youtube.com/live/mh8UfB2ZthU?si=WNmuj8Rh7p7RITKk

#історія #події Запізніла мрія: "Золота осінь" Карпатської України 🍂🏔️. 23 листопада 1938 року стало днем, коли українці по той бік Карпат нарешті отримали те, що їм обіцяли міжнародні договори ще 20 років тому. Цього дня набув чинності конституційний закон Чехословацької республіки, який остаточно затверджував широку автономію Підкарпатської Русі — краю, що дедалі впевненіше називав себе Карпатською Україною. Але цей тріумф мав гіркий присмак. Це була перемога, вирвана у долі в останній момент, коли Європа вже тріщала по швах. 🗺️💔 Після Мюнхенської змови, коли Гітлер почав шматувати Чехословаччину, Прага ослабла. Щоб втримати державу від повного розпаду, центральний уряд нарешті пішов на поступки українцям. Очолив автономний уряд отець Августин Волошин — постать, яка стала символом цього короткого, але яскравого періоду державотворення. "Підтвердження кордонів", про яке йшлося в документах, було трагічним. За кілька тижнів до цього, внаслідок Віденського арбітражу, Угорщина (союзниця нацистської Німеччини) відібрала у краю його серце — міста Ужгород та Мукачево, а також родючі долини. Уряд Волошина був змушений переїхати до невеликого містечка Хуст, яке раптово стало столицею. Уявіть собі цю атмосферу: маленьке провінційне місто, переповнене біженцями з окупованих угорцями територій, урядовцями, військовими новоствореної "Карпатської Січі" та патріотичною молоддю. 🏫🇺🇦 Попри втрати, цей день дав старт неймовірному національному піднесенню. У Хусті відкривалися українські школи, театр, виходили газети. Це був унікальний історичний шанс — невеликий клаптик української землі на кілька місяців став центром тяжіння для всіх, хто мріяв про власну державу. Автономія 1938 року стала генеральною репетицією незалежності. Вона показала світові, що українці здатні до самоорганізації навіть у найгірших геополітичних умовах. Це був короткий "золотий листопад" перед кривавим березнем 1939-го, коли цей острівець свободи доведеться захищати зі зброєю в руках. ⚔️