ПРЕПОДОБНИЙ СВЯЩЕННОМУЧЕНИК КУКША І ПРЕПОДОБНИЙ ПИМЕН ПІСНИК

Преподобний священомученик Кукша і преподобний Пимен Пісник були ченцями Києво-Печерського монастиря і відійшли до Господа в один день, 27 серпня. Кукша проповідував серед в'ятичів, язичників, які мешкали в Орловській та Калузькій областях. Він прийняв мученицьку смерть за свою віру, хрестив в'ятичів і творив чудеса, зокрема, виганяв бісів, змушував дощ йти та висушував озера.

Його життя і мучеництво описав святитель Симон Володимирський, підкреслюючи важливість його місії серед язичників.

Паралельно в Печерському монастирі подвизався преподобний Пимен Пісник, який здобув славу не лише своєю духовною працею та любов'ю до посту, але й даром зцілення хворих та пророкування. Пимен передбачив смерть Кукші і його учня Никона за два роки до їхнього відходу. Він озвучив це пророцтво під час служби в Печерській церкві, і в той самий день, відійшов до Господа в один день з святим Кукшею і учнем його Никоном.

Святі залишили важливий слід в історії Церкви, своїми подвигами і чудесами, що стали свідченням їхнього великого служіння Богу.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 серпня

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ

Сало. Після забою свині його знімали разом зі шкурою цілим шматком зі спини й окремо - підчеревину. Потім різали на квадрати (25-40 см) із надрізами зверху, щедро солили й складали в дерев'яні ночви, скрині, бодні, у керамічні слоїки або підвішували в полотняних торбах у коморі (узимку - на горищі). Солоне сало могло зберігатися до двох років.

Його їли на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками, часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу. Солоне сало проварювали й споживали на сніданок або вечерю до картоплі чи каші. Ним засмажували або затовкували рідкі страви: борщ, капусняк, юшку. На салі смажили яєчню. Шкварки надавали неповторного смаку кашам, галушкам, вареникам, лемішці, мамализі тощо. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут: «Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював». Сало й сьогодні надзвичайно популярне.

З відривного календаря "Криниченька" за 27 серпня

ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ

Сало. Після забою свині його знімали разом зі шкурою цілим шматком зі спини й окремо - підчеревину. Потім різали на квадрати (25-40 см) із надрізами зверху, щедро солили й складали в дерев'яні ночви, скрині, бодні, у керамічні слоїки або підвішували в полотняних торбах у коморі (узимку - на горищі). Солоне сало могло зберігатися до двох років.

Його їли на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками, часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу. Солоне сало проварювали й споживали на сніданок або вечерю до картоплі чи каші. Ним засмажували або затовкували рідкі страви: борщ, капусняк, юшку. На салі смажили яєчню. Шкварки надавали неповторного смаку кашам, галушкам, вареникам, лемішці, мамализі тощо. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут: «Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював». Сало й сьогодні надзвичайно популярне.

З відривного календаря "Криниченька" за 27 серпня

ПРЕПОДОБНИЙ СВЯЩЕННОМУЧЕНИК КУКША І ПРЕПОДОБНИЙ ПИМЕН ПІСНИК

Преподобний священомученик Кукша і преподобний Пимен Пісник були ченцями Києво-Печерського монастиря і відійшли до Господа в один день, 27 серпня. Кукша проповідував серед в'ятичів, язичників, які мешкали в Орловській та Калузькій областях. Він прийняв мученицьку смерть за свою віру, хрестив в'ятичів і творив чудеса, зокрема, виганяв бісів, змушував дощ йти та висушував озера.

Його життя і мучеництво описав святитель Симон Володимирський, підкреслюючи важливість його місії серед язичників.

Паралельно в Печерському монастирі подвизався преподобний Пимен Пісник, який здобув славу не лише своєю духовною працею та любов'ю до посту, але й даром зцілення хворих та пророкування. Пимен передбачив смерть Кукші і його учня Никона за два роки до їхнього відходу. Він озвучив це пророцтво під час служби в Печерській церкві, і в той самий день, відійшов до Господа в один день з святим Кукшею і учнем його Никоном.

Святі залишили важливий слід в історії Церкви, своїми подвигами і чудесами, що стали свідченням їхнього великого служіння Богу.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 серпня