КРИК МОВЧАННЯ

Про що мовчиш, розстріляний Майдане?
Про тих, кого востаннє пеленав,
Чи про мерзоту підлу, невблаганну?..
Мій cотнику, їх Бог ще не скарав.
Не щит бруківки, а стосила зброя,
Не каменюччя, – гнів терпкий людей…
Твій крик мовчання вперто за собою
Прозрілих і словесних поведе.

Володимир Кравчук - м. Збараж

P.S.: Вічна пам'ять Героям Небесної Сотні...☦️🕯🙏

#Житія_святих

ПРП. ЛЕВА, ЄП. КАТАНСЬКОГО

Св. Лев був єпископом в м. Катані, що на Сицилії. Він славився добротою і милосердям, християнською любов'ю до жебраків і мандрівників. Господь удостоїв його дару лікування різних хвороб і чудотворінь. За часів єпископства свт. Лева в Катанах жив чародій Іліодор, який вражав народ удаваними чудесами. Він раніше був християнином, але потім таємно відкинув Спасителя і став служителем диявола. Свт. Лев часто закликав Іліодора відійти від злих справ і навернутися до Бога, але марно.

Якось Іліодор дійшов до такої зухвалості, що, увійшовши до храму, де єпископ здійснював Богослужіння, своїм чародійством спричинив там сум'яття, намагаючись влаштувати безчинства. Бачачи народ, що біснується за чаклунським навіюванням, св. Лев зрозумів, що час покірливих напучень минув. Він спокійно вийшов з вівтаря і, обв'язавши шию чародія своїм омофором, вивів його з храму на площу. Там він примусив Іліодора признатися у всіх лиходійствах, наказав розвести багаття і вступив разом із чародієм у вогонь, утримуючи його омофором. Так вони стояли у вогні, поки Іліодор не згорів, а свт. Лев, силою Божою, залишився неушкодженим. Це диво ще за життя прославило прп. Лева. Коли він помер, при його труні отримала зцілення кровоточива жінка. Тіло святого було покладене в храмі Св. мц. Лукії, збудованому ним самим, а згодом мощі його були перенесені до церкви Свт. Мартина Милостивого, єп. Турського.

З відривного календаря «З вірою в душі» за 20 лютого.
----------------

#Постаті

ДЕНАЦІОНАЛІЗОВАНА ЛЮДИНА НЕ МАТИМЕ МІЦНОГО МОРАЛЬНОГО ХРЕБТА

У доробку Уласа Самчука трилогії «Волинь», «Ост», романи «Марія», «Кулак», «Юність Василя Шеремети», «На білому коні», «Чого не гоїть вогонь», «На твердій землі», «Саботаж УВО», «На краю часу» та інші твори.

У розпал війни з російським агресором хочеться згадати вельми актуальні думки письменника зі статті 1941 р. «Нарід чи чернь?»

✓ «ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ - це те саме, що коли б хтось порядну, з моральними основами жінку силою зводив до ролі повії. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером».

✓ «... РІДНА МОВА, це... ознака чіткости, якости і свідомости людської одиниці, що є приналежною до даної нації. Всі ж, що такого не розуміють, творять не народ, а чернь, якусь масу, щось невиразне, щось позбавлене справжнього виразу свідомого і зрілого народу».

✓ «Величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду являє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ні однією мовою. Це не є нарід. Це — чернь, це - безлика, без'язика юрба...»

Читати - не перечитати прозу Уласа Самчука. Пам'ятаймо, що нашу культуру творили такі Майстри, інтелектуали і бережімо свій культурний спадок.

З відривного календаря "Український народний календар" за 20 лютого.
-----------