МЕЛОДІЯ ТУГИ
Туга б'є у груди, наче молот,
А душі потрібен тільки спокій,
Лід розлуки — він завжди умовний.
Простір цей безмежний і глибокий,
Біль стає сильнішим щохвилини,
Ллються сльози, мов гірські потоки.
Кожен звук летить поміж ялинок,
Де в калюжі гине водомірка,
Нота болю кличе в ту долину.
Там сидить старий і мудрий кіт мій,
Дивлячись на зоряні простори,
Він ховає сум у шерсті світлій.
Ця мелодія лікує хворих,
Амфібрахій тут звучить красиво,
Вічність ніжно забирає горе.
Зникне страх і туга як курсивом
Світлом правди відкриває очі,
Ця надія чиста і правдива.
Вірш скінчився і на цьому — прочерк.
Мирослав Манюк
12.07.2026
МЕЛОДІЯ ТУГИТуга б'є у груди, наче молот,А душі потрібен тільки спокій,Лід розлуки — він завжди умовний.Простір цей безмежний і глибокий,Біль стає сильнішим щохвилини,Ллються сльози, мов гірські потоки.Кожен звук летить поміж ялинок,Де в калюжі гине водомірка,Нота болю кличе в ту долину.Там сидить старий і мудрий кіт мій,Дивлячись на зоряні простори,Він ховає сум у шерсті світлій.Ця мелодія лікує хворих,Амфібрахій тут звучить красиво,Вічність ніжно забирає горе.Зникне страх і туга як курсивомСвітлом правди відкриває очі,Ця надія чиста і правдива.Вірш скінчився і на цьому — прочерк.Мирослав Манюк12.07.2026
Українська
English
