Увага ‼️ Продається готовий прибутковий будівельний бізнес . Пропозиція містить обладнання , матеріали для будівництва , велику клієнтську базу та супровід на перші декілька об’єктів ‼️ #україна#будівництвоангарів#ангари#можливості#бізнеспідключ

Шукаємо українців які хочуть отримувати європейську зп , за розповсюдження українського контенту у соцмережах ❗️ #https://ivanchuk.info/link?referrer_id=68639ff75084c91558047dc5

🗺🇺🇦 Сьогодні, 25 лютого, 48 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва! Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені». Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон». У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор. «Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!» Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він. Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС. Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід». Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи. Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню. На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км. Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією. А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках. Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу. Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор» Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста. ❤️Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі + вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!

«Хай цей ранок принесе не лише тепло чаю, а й мир у вашу душу.»

Оперативна інформація станом на 08:00 25.02.2026 щодо російського вторгнення: Слава Україні! 🇺🇦 Розпочалася 1463–та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України. Сили оборони відбивають спроби окупантів покращити своє становище та просуватися вглиб території України, завдають ворогу значних втрат у живій силі та техніці на різних ділянках фронту. Загалом протягом минулої доби зафіксовано 164 бойових зіткнення. Вчора противник завдав 83 авіаційних удари, скинув 220 керованих авіабомб. Крім того, застосував 5964 дрони-камікадзе та здійснив 3293 обстріли населених пунктів та позицій наших військ, зокрема 136 – із реактивних систем залпового вогню. Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Покровське, Катеринівка, Великомихайлівка, Левадне, Орли, Гаврилівка, Писанці, Просяна, Підгаврилівка, Новосолошине, Верхня Терса, Гуляйпільське, Любицьке, Долинка, Зарічне. За минулу добу ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили один район зосередження живої сили. На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби було зафіксовано вісім боєзіткнень, противник здійснив 87 обстрілів, з яких 9 – із застосуванням РСЗВ. Також завдав одного авіаудару із застосуванням двох КАБ. На Південно-Слобожанському напрямку ворог п’ять разів намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників у районі населених пунктів Вільча, Синельникове, Мала Вовча та Зелене. На Куп’янському напрямку ворог дев’ять разів атакував у районі Глушківки, Піщаного, Курилівки, Борисівської Андріївки та Куп’янська. На Лиманському напрямку противник атакував сім разів. Намагався вклинитися в нашу оборону у районах населених пунктів Шийківка, Дробишеве, Ставки, Новосергіївка та Степове. На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили дев’ять спроб окупантів просунутися вперед у районах Ямполя, Дронівки, Рай-Олександрівки та Закітного. На Краматорському напрямку окупанти атакували в бік Новодмитрівки та Костянтинівки. На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 16 атак поблизу Костянтинівки, Софіївки, Плещіївки, Берестка, Іллінівки та Степанівки. На Покровському напрямку наші захисники зупинили 27 штурмових дій агресора в районах Родинського, Покровська, Котлиного, Молодецького, Філії, Гришиного, Новоолександрівки та Удачного. На Олександрівському напрямку противник атакував чотири рази у районах Тернового, Нового Запоріжжя та Злагоди. На Гуляйпільському напрямку відбулося 19 атак окупантів у районах Залізничного, Загірного, Святопетрівки, Криничного та Гуляйполя. На Оріхівському напрямку агресор один раз намагався покращити своє становище в районах населених пунктів Степногірськ, Степове та Плавні. На Придніпровському напрямку боєзіткнень не зафіксовано. На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено. Українські захисники продовжують системне нищення ворога, чинять ефективний супротив на всіх ділянках фронту. Загалом минулої доби втрати російських загарбників склали 1070 осіб. Також ворог втратив три танки, п’ять бойових броньованих машин, 29 артилерійських систем, реактивну систему залпового вогню, 886 безпілотних літальних апаратів, 145 одиниць автомобільної та одиницю спеціальної техніки. Приєднуйтесь до Сил оборони! Разом переможемо! Слава Україні! 💙💛 #УкраїнськеВійсько #ЗахищаємоСвоє https://t.me/Ukraineaboveallelse

Хто був, тот знає! 🤣🤣🤣

День української жінки — нове неофіційне свято, що викликає багато дискусій, має прихильників та опонентів. Тож ми вирішили додати його до нашого календаря та розповісти детальніше. Останніми роками в українському календарі з’являються нові дати, покликані відновити національну ідентичність та позбутися радянського спадку. Однією з таких дат стало 25 лютого — день, який суспільство та політики пропонують відзначати як День української жінки (День українки). Це свято, що виникло на хвилі деколонізації, має на меті вшанування сили, таланту та незламності українського жіноцтва. Традиції та особливості свята День української жінки Оскільки свято є новим і поки що не має офіційного статусу державного вихідного, його традиції лише формуються і визначальними у процесі становлення традицій свята стали медіаресурси та соціальні мережі. Вшанування Лесі Українки. Центральною фігурою дня є Леся Українка як символ освіченої, сильної та вольової української жінки. У цей день проводяться літературні читання, покладання квітів до пам’ятників поетесі та просвітницькі заходи. Зміна акцентів. На відміну від радянського формату “свята весни”, День української жінки пропонується як день вшанування національної стійкості. Це нагода подякувати жінкам-військовим, волонтеркам, медикиням, вчителькам та матерям, які тримають тил і фронт. Свято стало нагодою для дискусій у соцмережах та медіа про роль жінки в сучасному українському суспільстві. Значення та важливість свята День української жінки Це спроба переосмислити ідеал жінки. Це не просто “слабка стать”, яку треба вітати раз на рік квітами, а сильна особистість, яка робить внесок у розвиток держави, культури та науки. Визнання у час війни. У контексті сучасної війни свято набуває особливого змісту. Це день вдячності жінкам, які на рівні з чоловіками захищають країну, рятують життя та представляють Україну у світі. Культурний код. В’язка з Лесею Українкою нагадує про глибоке коріння українського фемінізму та інтелектуальної традиції, яка існувала задовго до радянської доби. День української жінки — це молоде свято, яке ще шукає своє остаточне місце в державному календарі та серцях громадян. Можливо його виникнення спричинене не стільки потребою замінити 8 березня офіційно, скільки потребою суспільства говорити вголос про гендерні питання, про національну ідентичність, про культурний спадок. Ця дата вже стала символом поваги до української жінки — талановитої, вільної та сильної духом, гідної послідовниці великої Лесі.

25 лютого кожного року Україна відзначає День інженерно-авіаційної служби авіації Збройних Сил. Державне професійне свято започатковано 19 березня 2010 року з ініціативи Михайла Єжеля. Українська інженерно-авіаційна служба авіації займається організацією та виконанням технічного забезпечення польоту, тобто дотриманням певної схеми авіаційних робіт та повітряного транспортування. Від роботи цієї служби залежить рівень здійснення необхідних завдань екіпажу. Діяльність інженерно-авіаційної служби передбачає велику відповідальність та ризик, тому що інженери спочатку всю техніку перевіряють на собі. День інженерно-авіаційної служби авіації ЗСУ має за мету підвищення престижу служби, збільшення інтересу до якісного здійснення службових обов’язків та виховання патріотичного настрою у військових та молодого покоління.