телеграм_канал UA «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...» : Від минулого до не відомого🤔:Українська реальність[гумор,політика,про життя і не тільки України та Українців]:
«Євбаз» – так скорочено називали кияни єврейський базар, який знаходився на тогочасній Галицькій площі, сьогодні це площа Перемоги.
Створено ринок було близько 1860 року за наказом генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, після ухвалення в 1858 році рішення про дозвіл євреям торгувати 3 рази на тиждень (вівторок, четвер, п'ятницю). Місце було обрано не випадково, правильніше сказати, вже як 10 років ринок функціонував у цьому місці на майбутній Галицькій площі, але не офіційно. Саме за цією межею міста у 1850-х роках почали формуватися єврейські, маленькі поселення, у зв'язку з тим, що у місті Києві їм заселяться заборонялося (через національність). В основному це були дрібні ремісники і дрібні торговці, які селилися в маленьких будиночках. А оскільки тут знаходилася основна дорога з Галичини, звідки до міста завозилися всі можливі товари та продукти, то саме на кордоні до міста і почалося формуватись місце їхнього збуту, зберігання та реалізації.
За наказом Васильчикова ринок наказувалося назвати офіційним Галицьким ринком, як не важко здогадатися, у зв'язку з тим, що він перебував на Галицькому шляху. Але в народі його називали тільки євбазом, оскільки основна маса продавців тут належала до єврейської національності.
Так розпочалася 100-річна історія Євбаза. Оскільки базарна площа тривалий час залишалася не брукованою, то рік у рік тут був пил – влітку і поколенний бруд – восени. Але це анітрохи не бентежило численні натовпи людей, які прибували сюди з різних куточків країни. Адже тут можна було купити все без перебільшення. І за дуже прийнятною ціною.
Популярність ринку зростала з кожним роком, а особливо коли 1870 року поряд провели залізничну дорогу і збудували поряд із ринком залізничний вокзал. У 1880-х роках до ринку протягнули трамвайні колії і сюди потягнулися кияни, що далеко живуть. У всіх найближчих будинках (в основному 2-х або 3-х поверхових) відкрилися магазини та лавки, які торгували гастрономією, винними напоями, шкіряними та хутряними виробами тощо. Поруч на вулиці, майже на території всієї величезної площі, розташувалися прилавки, з яких торгували всім, що завгодно – зерном, борошном, рибою, м'ясом, овочами, фруктами, одягом, патефонами, хутром, посудом, цвяхами та багатьом іншим.
Тут вирувало життя з неймовірним темпом. Слід приділити увагу і кримінальній стороні ринку. Як правило, у всі часи ринки притягували до себе злодіїв-кишенькових злодіїв або просто злодіїв. Їх приваблювала сюди велика кількість людей, яких можна «обчистити» або серед яких також легко загубитися. Євбаз не став винятком, тут орудували злодії з ранку до вечора, їх було дуже багато, і вік був від малого до старого. Навколо ринку в будинках пропонувалися в оренду нічліжки, де осідали злодюжки та торговці. У них розміщувалися численні розливайки і пивнички, які притягували відповідний контингент людей. Звичайно ж, не обійшлося і без публічних будинків, які славилися славою на весь Київ.
1867 року київською владою було прийнято рішення в районі ринку побудувати Іоанно-Златоустівську церкву. Збудували та освятили у 1871 році, і оскільки вона була зроблена повністю з металу, до неї одразу приклеїлася назва «Залізна церква», ще в народі її називали просто «залізка». Чимало киянів жартували, що її спеціально зробили з металу, щоб щури не змогли прогризти броню церкви, а в районі ринку їх кишіло у величезній кількості. єдина будова на ринку, яка вціліла. На превеликий жаль, 1934 року Іоанно-Златоустівську церкву знищили у зв'язку з антирелігійною політикою радянської влади.
У жовтні 1905 року під час єврейських погромів дуже постраждали і торговці-євреї з євбазу, їх магазини та крамниці пограбували та розтягли весь товар. Причому це робили їхні колеги, які торгували поруч, але не були євреями, їм потурала місцева влада і поліція, яка без сумніву була зачинателем цих погромів. Грабували не тільки єврейські намети, лотки, а й навідувалися до них у дім, нахабно виносячи їхнє особисте майно з житла, декого знущали витягували на вулицю і наказували прочитати молитву або показати портрет царя.
Близько 70 людей тоді позбавили життя, це офіційна цифра, кажуть було значно більше жертв.
Друга світова війна теж внесла свої корективи до насиченого життя євбазу. Під час 2-х літньої окупації фашистами Києва, були вбиті майже всі євреї, які жили в місті і працювали на євбазі, вони були поховані в Бабиному Яру. Але ринок продовжував функціонувати, лише євреїв там більше не було.
У 1946 році було прийнято рішення ліквідувати Галицький ринок (євбаз) у зв'язку з повоєнним архітектурним покращенням виду міста. Але багато років не могли знайти йому заміни, тому ринок все одно продовжував свою роботу. 1952 року назву площі змінили з «Галицької» на «площу Перемоги», так вона називається і до сьогодні. І лише в 1959 році знесли всі будівлі, кіоски, простіше кажучи - зрівняли всю ринкову площу із землею. 1960 року тут збудували республіканський державний цирк, найбільший у країні. Потім з'явився будинок «Універмагу», готель «Либідь», довкола було зведено багатоповерхові будинки. Площа Перемоги стала виглядати так само, як і зараз, тільки сьогодні вона трохи сучасніша....
До вашої уваги аудіокниги в Українській озвучці (велика аудіо_бібліотека для поціновувачів українського слова ) тут 👇
https://t.me/RuslanSpeaks.
06.01.2025
телеграм_канал UA «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...» : Від минулого до не відомого🤔:Українська реальність[гумор,політика,про життя і не тільки України та Українців]:
«Євбаз» – так скорочено називали кияни єврейський базар, який знаходився на тогочасній Галицькій площі, сьогодні це площа Перемоги.
Створено ринок було близько 1860 року за наказом генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, після ухвалення в 1858 році рішення про дозвіл євреям торгувати 3 рази на тиждень (вівторок, четвер, п'ятницю). Місце було обрано не випадково, правильніше сказати, вже як 10 років ринок функціонував у цьому місці на майбутній Галицькій площі, але не офіційно. Саме за цією межею міста у 1850-х роках почали формуватися єврейські, маленькі поселення, у зв'язку з тим, що у місті Києві їм заселяться заборонялося (через національність). В основному це були дрібні ремісники і дрібні торговці, які селилися в маленьких будиночках. А оскільки тут знаходилася основна дорога з Галичини, звідки до міста завозилися всі можливі товари та продукти, то саме на кордоні до міста і почалося формуватись місце їхнього збуту, зберігання та реалізації.
За наказом Васильчикова ринок наказувалося назвати офіційним Галицьким ринком, як не важко здогадатися, у зв'язку з тим, що він перебував на Галицькому шляху. Але в народі його називали тільки євбазом, оскільки основна маса продавців тут належала до єврейської національності.
Так розпочалася 100-річна історія Євбаза. Оскільки базарна площа тривалий час залишалася не брукованою, то рік у рік тут був пил – влітку і поколенний бруд – восени. Але це анітрохи не бентежило численні натовпи людей, які прибували сюди з різних куточків країни. Адже тут можна було купити все без перебільшення. І за дуже прийнятною ціною.
Популярність ринку зростала з кожним роком, а особливо коли 1870 року поряд провели залізничну дорогу і збудували поряд із ринком залізничний вокзал. У 1880-х роках до ринку протягнули трамвайні колії і сюди потягнулися кияни, що далеко живуть. У всіх найближчих будинках (в основному 2-х або 3-х поверхових) відкрилися магазини та лавки, які торгували гастрономією, винними напоями, шкіряними та хутряними виробами тощо. Поруч на вулиці, майже на території всієї величезної площі, розташувалися прилавки, з яких торгували всім, що завгодно – зерном, борошном, рибою, м'ясом, овочами, фруктами, одягом, патефонами, хутром, посудом, цвяхами та багатьом іншим.
Тут вирувало життя з неймовірним темпом. Слід приділити увагу і кримінальній стороні ринку. Як правило, у всі часи ринки притягували до себе злодіїв-кишенькових злодіїв або просто злодіїв. Їх приваблювала сюди велика кількість людей, яких можна «обчистити» або серед яких також легко загубитися. Євбаз не став винятком, тут орудували злодії з ранку до вечора, їх було дуже багато, і вік був від малого до старого. Навколо ринку в будинках пропонувалися в оренду нічліжки, де осідали злодюжки та торговці. У них розміщувалися численні розливайки і пивнички, які притягували відповідний контингент людей. Звичайно ж, не обійшлося і без публічних будинків, які славилися славою на весь Київ.
1867 року київською владою було прийнято рішення в районі ринку побудувати Іоанно-Златоустівську церкву. Збудували та освятили у 1871 році, і оскільки вона була зроблена повністю з металу, до неї одразу приклеїлася назва «Залізна церква», ще в народі її називали просто «залізка». Чимало киянів жартували, що її спеціально зробили з металу, щоб щури не змогли прогризти броню церкви, а в районі ринку їх кишіло у величезній кількості. єдина будова на ринку, яка вціліла. На превеликий жаль, 1934 року Іоанно-Златоустівську церкву знищили у зв'язку з антирелігійною політикою радянської влади.
У жовтні 1905 року під час єврейських погромів дуже постраждали і торговці-євреї з євбазу, їх магазини та крамниці пограбували та розтягли весь товар. Причому це робили їхні колеги, які торгували поруч, але не були євреями, їм потурала місцева влада і поліція, яка без сумніву була зачинателем цих погромів. Грабували не тільки єврейські намети, лотки, а й навідувалися до них у дім, нахабно виносячи їхнє особисте майно з житла, декого знущали витягували на вулицю і наказували прочитати молитву або показати портрет царя.
Близько 70 людей тоді позбавили життя, це офіційна цифра, кажуть було значно більше жертв.
Друга світова війна теж внесла свої корективи до насиченого життя євбазу. Під час 2-х літньої окупації фашистами Києва, були вбиті майже всі євреї, які жили в місті і працювали на євбазі, вони були поховані в Бабиному Яру. Але ринок продовжував функціонувати, лише євреїв там більше не було.
У 1946 році було прийнято рішення ліквідувати Галицький ринок (євбаз) у зв'язку з повоєнним архітектурним покращенням виду міста. Але багато років не могли знайти йому заміни, тому ринок все одно продовжував свою роботу. 1952 року назву площі змінили з «Галицької» на «площу Перемоги», так вона називається і до сьогодні. І лише в 1959 році знесли всі будівлі, кіоски, простіше кажучи - зрівняли всю ринкову площу із землею. 1960 року тут збудували республіканський державний цирк, найбільший у країні. Потім з'явився будинок «Універмагу», готель «Либідь», довкола було зведено багатоповерхові будинки. Площа Перемоги стала виглядати так само, як і зараз, тільки сьогодні вона трохи сучасніша....
До вашої уваги аудіокниги в Українській озвучці (велика аудіо_бібліотека для поціновувачів українського слова ) тут 👇
https://t.me/RuslanSpeaks.
06.01.2025
Українська
English
