БІЛА ОБЛОГА
Пам'ять верталася знову додому,
Вулиця визнала білу облогу,
Снігом укрилося давнє, знайоме...
Вітер плекав тополя криворогі,
Гілка писала на склі свої знаки,
День залишав за собою дорогу.
Все загубилось в зимовій атаці,
Небо схиляло холодні знамена,
Люди мовчали у власній кімнаті.
Хтось повертався з далеких фрагментів,
Довго тримав у долонях безмовність,
Наче боявся чужого замету.
Спогад збирав у собі суть промови,
Шарф в коридорі чекав свого часу,
Погляд шукав у вікні лиш умовність.
Сутінь у селах бувала вже часто,
Сходи вели до старої будівлі,
Де залишалась зима на терасі.
Серце приймало удари повільні,
Тиша чекала уже за дверима,
Ніч простягнула подобу покрівлі.
І залишила у пам'яті зиму.
Мирослав Манюк
13.05.2026
БІЛА ОБЛОГА
Пам'ять верталася знову додому,
Вулиця визнала білу облогу,
Снігом укрилося давнє, знайоме...
Вітер плекав тополя криворогі,
Гілка писала на склі свої знаки,
День залишав за собою дорогу.
Все загубилось в зимовій атаці,
Небо схиляло холодні знамена,
Люди мовчали у власній кімнаті.
Хтось повертався з далеких фрагментів,
Довго тримав у долонях безмовність,
Наче боявся чужого замету.
Спогад збирав у собі суть промови,
Шарф в коридорі чекав свого часу,
Погляд шукав у вікні лиш умовність.
Сутінь у селах бувала вже часто,
Сходи вели до старої будівлі,
Де залишалась зима на терасі.
Серце приймало удари повільні,
Тиша чекала уже за дверима,
Ніч простягнула подобу покрівлі.
І залишила у пам'яті зиму.
Мирослав Манюк
13.05.2026
Українська
English
