БІЛІ ОБЛИЧЧЯ
У залі мовчання густішало коло
І крок віддавався під шкірою глухо,
Немовби минуле стояло довкола.
Хтось ніс за плечима невидиму муку,
Ховав у долонях поламані жести,
А пам'ять тримала за шию під вухом.
В обличчях без назви зникали контексти,
Лиш тінь залишалась у чорному русі,
Де кожен боровся з мовчанням без честі.
Там хтось присягав не вертатись в спокусу,
Та власне відлуння вело за собою
І подих ставав незнайомим у дусі.
Хотілось втекти від нестерпного болю,
Зірвати чужі, непотрібні подоби,
Назвати себе не чужою виною.
Та страх розкладав все важке і недобре
І кожен мовчав, ніби винен з пологів,
Неначе життя проклинало з утроби.
А потім прийшло незворотне від Бога:
Не маска тримає людину при тілі,
А вибір, що витримав плин хронологій.
І впали чужі небеса під прицілом.
Мирослав Манюк
09.05.2026
БІЛІ ОБЛИЧЧЯ
У залі мовчання густішало коло
І крок віддавався під шкірою глухо,
Немовби минуле стояло довкола.
Хтось ніс за плечима невидиму муку,
Ховав у долонях поламані жести,
А пам'ять тримала за шию під вухом.
В обличчях без назви зникали контексти,
Лиш тінь залишалась у чорному русі,
Де кожен боровся з мовчанням без честі.
Там хтось присягав не вертатись в спокусу,
Та власне відлуння вело за собою
І подих ставав незнайомим у дусі.
Хотілось втекти від нестерпного болю,
Зірвати чужі, непотрібні подоби,
Назвати себе не чужою виною.
Та страх розкладав все важке і недобре
І кожен мовчав, ніби винен з пологів,
Неначе життя проклинало з утроби.
А потім прийшло незворотне від Бога:
Не маска тримає людину при тілі,
А вибір, що витримав плин хронологій.
І впали чужі небеса під прицілом.
Мирослав Манюк
09.05.2026
Українська
English
