Працездатність понеділка

СВІЧА ЖИТТЯ ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ПАЛА
(Світлій пам’яті героя-односельчанина Богдана Квецка)

Поліг Богдан за нас усіх в бою́,
Йому життя на фронті обірвалось,
Тепер він там, в Небесному строю́,
Від цьо́го горя й болю всім додалось.

Поліг Богдан, у засвіти пішов,
І смертне ложе довело́сь стелити,
У серці – біль, у пам’яті – любов…
Пішов від нас, хоч дуже прагнув жити.

Слідів не ли́шить більше на землі́,
Не мовить слово, пісню не затягне,
Завмерло все у вічнім джерелі…
І вишиванку більше не одягне.

У тиші храму, в дзвоні над селом,
Почулися слова́ його прощання,
Заснув Богдан наза́вжди вічним сном,
І путь була́ для нього вже остання.

Поліг Богдан, та в наших він серцях,
І в пам’яті людей він буде за́вжди,
Хіба прийде́ до когось тільки в снах,
Хоч жити мав й живим прихо́дить мав би.

Осінній лист лягає, мов покров,
На ту могилу, де він спочиває,
Молитва лине тиха, без розмов,
Його свіча життя вже не палає.

Земля прийняла з болем, як дитя,
Що повернулось в лоно материне,
А Небо шепче: «Сину, ти – життя,
Ти – вічний стяг у серці України».

14.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049499

«Коли говорять гармати…»

Коли залізо розриває небо
І грім гармат вкриває горизонт, —
Здається, музам більшого не треба:
Вони пішли за тишею на фронт.

Завмерла скрипка, ліра заніміла,
В кутку, припавши пилом, спить мольберт.
Там, де війна малює чорним й білим,
Мистецтво втратило свій тихий нерв і сенс.

Слова сховались глибше, ніж окопи,
І рими в’януть, наче листя восени,
Бо серед гуркоту, і диму, і тривоги
Не чути вже поезії струни.

І тільки ніч, розтягнута, як вічність,
Стає єдиним слухачем думок,
Де мовчки гине крихітна ліричність
Під важкістю залізних цих епох.

Та крізь руїни, попіл і тривоги
Прокинеться забутий тихий звук,
Бо там, де біль ламає всі дороги,
Стає мистецтво голосом за всіх.

І вже не можна музам заховатись,
У темряві перечекати час,
Бо слово мусить з правдою з’єднатись
І бити в серце, наче грім у нас.

Нехай тремтить рука — та пише далі,
Нехай здригається від вибухів рядок,
Бо в кожній ноті, в кожному металі
Живе незламний, впертий голос строк.

Хай скрипка плаче, та не замовкає,
Хай пензель світлом розтинає дим,
Бо навіть там, де темрява безкрая,
Мистецтво має стати бойовим.

НЕ ВЕРНЕ НА ПОРІГ
(Світлій пам’яті земляка героя Володимира Стасіва)

Наснився якось матері той сон,
Де син всміхавсь, як в юності колись,
Й благав піднести ру́ки до ікон,
І тихо мовив: «Мамочко, молись…».

«Не плач, матусе», – далі промовляв,
– Я поруч, в кожній краплі тво́їх сліз…».
В ту мить цей світ із болем покидав,
Любов у серці до останку ніс.

«Ти вишиєш мені сорочку з снів,
Із квітів в полі й щирих молитов…».
Востаннє очі в небо він підвів
І про молитву прошептав він знов.

Благання сина чула мама в снах,
В молитві руки підняла увись,
Шукала очі сина у сльозах,
Що в снах благали: «Мамочко, молись».

А серце мами обіймав вже біль,
Було́ якесь страшне передчуття,
Мов голос сина долітав звідтіль,
В ту мить ішов у засвіти з життя.

Пішов з життя, пішов у інший світ,
Героєм за Вкраїну він поліг,
Він захищав, лишив по собі слід,
Та не верне́ на рідний свій поріг.

14.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

Дослідники Osservatorio Nessuno виявили шпигунське ПЗ Morpheus, пов’язане з італійською компанією IPS Intelligence. Morpheus маскується під оновлення телефону — зараження починається з навмисного блокування інтернету оператором і фейкового SMS. Після встановлення шпигун отримує доступ до WhatsApp через підроблений біометричний запит. IPS діє понад 30 років і працює у більш ніж 20 країнах. https://channeltech.space/cyber-security/morpheus-spyware-ips-intelli...

Зранку в телефоні нескінченно волали підвищені небезпеки…
«Добросусідські» бляшанки дзижчали…
ППО їх ганяло…

Крізь сон отой всей безлад чула?
Матюччя перла. Вишукане.
Далі спала…

Зараз знов.
Все в комплекті…
Тривога, підвищена небезпека, балалайка, гавкіт моєї придворної зграї…
Яка рррррветься дістати той непотріб та знешкодити…

За бортом зусман…
В квітнику начебто нічого не примерзло?
Що стосується садочку, побачимо влітку? Хто там вцілів?

Питання дня?
Білизну з пралки куди тягти?
На придворні мотузки?
Щоб потім її розшукувати десь в районі Житоміру?:)
Чи таки вішати на хатніх сушарнях?:)

Ви там як?
Цілі?