#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги
Принесла вам класний ромком “Кохання у мозку” Алі Гейзелвуд.
Головна героїня - нейробіологиня Бі - знає все про утиски жінок у STEM. Вона працює на тупого сексиста, не отримує грантів. і загалом її наукова кар’єра просувається зі швидкістю равлика на седативних. Поки їй не запропонували роботу мрії в NASA! З плюсів - це проривний проєкт шолома для астронавтів. З мінусів - працювати потрібно з Леві Вардом, а у них з Бі є проблеми ще з часів аспірантури. Вона ненавидить Леві, він ненавидить Бі. Або ні.
Можливо, моя думка буде непопулярною, але ця книга мені сподобалася більше, ніж “Гіпотеза кохання”. Я кайфувала від самого тексту, кайфувала від головних та другорядних персонажів, від захоплення Марією Склодовською-Кюрі та класних котів, від ставлення Леві до Бі (ну вже усвідомленного ставлення) та тих кумедних ситуацій, у які Бі періодично потрапляла. А ще у нех фіолетове волосся, а це завжди плюс персонажу у моїх очах))
Крім того, ця історія здалася мені об’ємнішою. Тут не тільки любовна лінія по типу “від ненависті до кохання” та проблема ставлення до жінок у STEM. Є постійні відсилки до Марії Кюрі і класна лінія про твітер-акаунт WhatWouldMarieDo, хоча особистість її твітер-друзяки стає очевидною на другій секунді. Є проговорення психологічних травм, їх причин та пропрацювання зі спеціалістом, є окрема бідося на роботі.
Леві - офігезний чоловічий персонаж, дуже терплячий, розуміючий, неквапливий. Так, не завадило б їм поговорити один з одним ротом раніше, але коли далі читаєш про ситуацію Бі та брехню Тіма, все стає цілком зрозуміло. Знову ж таки, Бі тупить і не зчитує сигнали, але це доволі реалістична риса, тож чом би й нє. Вона мені сподобалася більше, ніж Олівія з “Гіпотези”.
Тож у мене поки враження від книг авторки йдуть по наростаючій, і від “Теоретично це кохання” сподівання вже великі)
#книжковий_відгук #Лана_читає #хтиві_книги
Принесла вам класний ромком “Кохання у мозку” Алі Гейзелвуд.
Головна героїня - нейробіологиня Бі - знає все про утиски жінок у STEM. Вона працює на тупого сексиста, не отримує грантів. і загалом її наукова кар’єра просувається зі швидкістю равлика на седативних. Поки їй не запропонували роботу мрії в NASA! З плюсів - це проривний проєкт шолома для астронавтів. З мінусів - працювати потрібно з Леві Вардом, а у них з Бі є проблеми ще з часів аспірантури. Вона ненавидить Леві, він ненавидить Бі. Або ні.
Можливо, моя думка буде непопулярною, але ця книга мені сподобалася більше, ніж “Гіпотеза кохання”. Я кайфувала від самого тексту, кайфувала від головних та другорядних персонажів, від захоплення Марією Склодовською-Кюрі та класних котів, від ставлення Леві до Бі (ну вже усвідомленного ставлення) та тих кумедних ситуацій, у які Бі періодично потрапляла. А ще у нех фіолетове волосся, а це завжди плюс персонажу у моїх очах))
Крім того, ця історія здалася мені об’ємнішою. Тут не тільки любовна лінія по типу “від ненависті до кохання” та проблема ставлення до жінок у STEM. Є постійні відсилки до Марії Кюрі і класна лінія про твітер-акаунт WhatWouldMarieDo, хоча особистість її твітер-друзяки стає очевидною на другій секунді. Є проговорення психологічних травм, їх причин та пропрацювання зі спеціалістом, є окрема бідося на роботі.
Леві - офігезний чоловічий персонаж, дуже терплячий, розуміючий, неквапливий. Так, не завадило б їм поговорити один з одним ротом раніше, але коли далі читаєш про ситуацію Бі та брехню Тіма, все стає цілком зрозуміло. Знову ж таки, Бі тупить і не зчитує сигнали, але це доволі реалістична риса, тож чом би й нє. Вона мені сподобалася більше, ніж Олівія з “Гіпотези”.
Тож у мене поки враження від книг авторки йдуть по наростаючій, і від “Теоретично це кохання” сподівання вже великі)
Українська
English
