Українська
English
На шляху до білих безіменних веж
Доторкнуться руки зоряних безмеж;
Там думок прозріння морок осява,
Щоб прийшла відвертість у мої слова.
В суєті не згіркне на вустах жага,
Де колись на вірність щастю присягав.
Бо крамоли з кухля вічності – не пив
Там, де світ навшпиньки встав із-за кропив.
Там, де зупиню я вітер на льоту
І розпустить осінь косу золоту,
Буде милуватись в люстерку небес…
Де колись помер я, а тепер – воскрес!
Доторкнуться руки зоряних безмеж;
Там думок прозріння морок осява,
Щоб прийшла відвертість у мої слова.
В суєті не згіркне на вустах жага,
Де колись на вірність щастю присягав.
Бо крамоли з кухля вічності – не пив
Там, де світ навшпиньки встав із-за кропив.
Там, де зупиню я вітер на льоту
І розпустить осінь косу золоту,
Буде милуватись в люстерку небес…
Де колись помер я, а тепер – воскрес!
На шляху до білих безіменних веж
Доторкнуться руки зоряних безмеж;
Там думок прозріння морок осява,
Щоб прийшла відвертість у мої слова.
В суєті не згіркне на вустах жага,
Де колись на вірність щастю присягав.
Бо крамоли з кухля вічності – не пив
Там, де світ навшпиньки встав із-за кропив.
Там, де зупиню я вітер на льоту
І розпустить осінь косу золоту,
Буде милуватись в люстерку небес…
Де колись помер я, а тепер – воскрес!
1коментарів
1Kпереглядів
