ХЕРСОН

Херсон – це Україна й Київ з вами!
З споконвіків вкраїнська це земля,
Яка топтатись стала москалями,
І стогін її чується здаля.

Херсон – це Україна! Знайте люди!
Не ворогу в Херсоні панувать!
І стяг вкраїнський був там, є і буде,
Та й українських там пісень співать.

Херсон – це Україна! Пам’ятайте!
Там мову солов’їну треба чуть,
І ворогу ні клаптика не дайте,
Хай від землиці руки заберу́ть!

Херсон – це Україна, люди добрі!
Та ворог захотів наших степів,
На захист стали воїни хоробрі,
Аби прогнать з Херсона москалів.

Херсон – це Україна, хто не знає!
Чи сумніви якість у ко́гось є?
Та орко цю землицю спопеляє
І жити в тиші людям не дає.

Херсон – це Україна й нею буде!
І згине окупант, немов роса,
Та й гучно славень зазвучить усюди,
Над нами будуть мирні небеса.

25.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ

В повітрі знову дуже чути дим,
І спалахи нам небо розсікають.
То чим ми завинили, Боже, чим?
За що ординці, Боже, нас вбивають?

За що й чому́ ми хрест такий несем,
І сатану ніхто не зупиняє?
Молю́, Всевишній, зупини нікчем!
На кожнім кроці ірод нас вбиває.

Бляшанки вражі, наче ті птахи́,
Мов коршаки взяли́ся нас накрити…
За що це, Боже, за які гріхи?
Скажи, Всевишній, як тебе молити?

Влучає ворог мотлохом у нас,
Горять будинки, все вогнем взяло́ся.
Чи буде, Боже, у нас мирний час,
Чому́ пізнать це все нам довело́ся?

Гуде у небі враже це сміття,
Виття сирен вже майже не стихає,
Щоразу ворог забира життя,
Щоразу чи́ясь свічка догорає.

І вибухи лунають зі всібіч,
Чи зможеш ти нас, Боже, захистити?
Чи Ангел не покине наших пліч?
Бо дуже нам всім хочеться ще жити!

21.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036025

20 квітня 1938 року — день, коли українській мові вкотре намагалися відвести другорядну роль у її ж домі. Російську мову зробили обов’язковою в усіх школах України — не як можливість, а як нав’язану норму, як інструмент витіснення.

А вже 21 квітня 1938 року постановою № 331 РНК УРСР «Про доповнення постанови РНК ЦК КП(б)У від 20 квітня 1938 р. “Про обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах України”» ще більше посилили цей тиск — збільшили кількість годин для російської мови в українських школах і школах національних меншин. Освіта стала полем боротьби, де українське слово відтискали, витісняли, змушували мовчати.

Це не була випадковість. Це була політика. Холодна, послідовна, багаторічна. Понад три століття наступу — від Московської держави до Російської імперії й СРСР. Понад три століття спроб стерти, замінити, підпорядкувати.

Українську мову не просто обмежували — її виштовхували з шкіл, з міст, із повсякденного життя. Її намагалися зробити “зайвою”, “непотрібною”, “другою”.

Але мова вистояла.

І сьогодні, згадуючи ці постанови, кожний такий наступ на українську мову — це не лише про минуле. Це про ціну, яку платили за право говорити українською. І про відповідальність — не дозволити витіснити її знову.

ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД


Під обстрілами знову стольний град,
Під обстрілами серце України,
Заграва в небі, та не зорепад,
Від вибухів тремтять в будинку сті́ни.

Від вибухів здригається земля,
І невідомо далі що чекати,
Дає вказівку ірод із кремля,
Щоб все і всіх на цій землі́ стирати.

Один за одним вибухи у нас,
І ні на мить вони в нас не стихають,
Нам пекло влаштували в нічний час,
У нас домівки із людьми палають.

Й диктатора ніхто не зупиня,
Йому усе дозволено робити.
Щоб згинула, немов роса, русня,
Щоб ми змогли спокійно знову жити.

Від вибухів і серце в п'я́ти йде,
Від вибухів втрачається дар мови.
Коли вже сонце МИРУ нам зійде́?
Бо поки що ми чуєм лиш розмови.

Під обстрілами знову стольний град,
Бляшанки вбивчі ворог запускає,
Немає в цьо́му ворогу завад,
Тому́ роки́ страшна війна триває.

23.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036567

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН

Помолімось щиро за сумчан,
Хай життя Всевишній їм врятує,
Хай заго́їть кожную із ран,
Хай вже МИР і спокій запанує.

Помолімось щиро ми усі,
У молитві є велика сила,
Ворог всіх тримає у страсі́,
Хай торкають нас Анге́льські кри́ла.

Помолімось люди, бо біда,
У війну страшнющу ворог грає,
Всюди кров тече, а не вода,
Все з лиця землі́ орда стирає.

Помолімось щиро від душі́,
Сумщина із ворогом межує,
Ворог так зрива свої́ куші́,
І щоразу далі все прямує.

Помолімось, зцілення просім,
Бо сумчани – також українці,
Наодинці їх не залишім,
Сумщину всю знищують ординці.

Помолімось щиро за сумчан,
Помолімось, хай горять їх свічі,
Хай мине у них страшний цей стан,
Хай біда не дивиться у вічі.

24.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036216