"Розмалюю писанку".
Софія Гладуняк (5 років)
Клас викладача Антоніни Потужньої

Українська художниця Серафима Блонська (1870-1947). «Дівчата. Вербна неділя», 1900🎨🎨
Підзабуті імена... Народилася Серафима Блонська 1870-го року в місті Верхньодніпровську Катеринославської губернії (сучасна Дніпропетровщина). З п'ятирічного віку жила з родиною у Таганрозі, де закінчує гімназію з золотою медаллю, потім навчається у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. Закінчила освіту Серафима Блонська в Академії мистецтв, потім стажувалася в Італії. 🎨
Коли Серафима важко захворіла на черевний тиф, її доглядав колишній однокашник по Академії мистецтв Олександр Леонтовський, уродженець Миргорода. 1910-го року 45-річний Леонтовський і 40-літня Блонська одружилися, і назавжди переїхали до Таганрога. Тут вони відкрили школу малювання та живопису, де брали зі студентів символічну платню в 25 копійок на місяць, а дітей-сиріт навчали безкоштовно. Мистецька школа у Таганрозі існувала до 1928-го року, коли помер Олександр Леонтовський.

Україна у гранд-фіналі Євробачення 2024.
Дуже потужний виступ наших дівчат у півфіналі! Мурашки по шкірі.

«Наші міста хотіли би приймати «Євро», але вони борються за свободу!»: потужне, емоційне відео від наших футболістів… Їхні рідні міста або постраждали, або були зруйновані окупантами.

13 гравців Національної збірної України звертаються до світу. Футбол, як і весь спорт, не поза політикою, не поза війною...

Привіт, земні! Це Гуся, найкращий кіт у Галактиці, і моя історія про те, як я врятував Ніка Ф’юрі від жахливих Чужих! 😉

Отже, одного разу ми з Ніком були на секретній космічній базі. Він, як завжди, був зайнятий своїми шпигунськими справами, а я розслаблявся на своєму улюбленому місці, коли раптом на екранах з'явилося сповіщення: "Чужі на борту". Я, звісно, не був здивований — звичайний день у житті кота. І тут все освітлення зникло. "Невже знов блекаут?" — подумав я.

Нік швидко взяв свою зброю і побіг до мене. "Гусю, нам потрібен план!" — сказав він. Я прикинувся, що слухаю, але насправді план у мене вже був. Ми вирішили розділитися: Нік піде до контрольного центру, а я — до вентиляційних шахт. Ну, ви бачили Ніка – він у вентиляцію не влізе.

Я поліз по вузькому простору, як справжній ніндзя. І тут я побачив його — величезного, слизького і явно не дружнього Чужого. Довжелезний хвіст, кислота з пащі. Брррр. Він помітив мене і почав наближатися. Я подумав: "Ой-ой, буде гаряче". Але потім у мене виникла геніальна ідея!

Я швидко побіг до сусідньої кімнати, де був залишений смачний обід для екіпажу. Чужий, явно голодний, пішов за мною. Я різко повернув, залишивши Чужого в кімнаті з їжею. Він, звісно, накинувся на обід, якого не бачив мільйони років. Тож, поки Чужий був зайнятий поїданням їжі, я швидко закрив двері й заблокував їх.

Тим часом Нік дійшов до контрольного центру, увімкнув резервне живлення і побачив, що я встиг знешкодити загрозу. Він був у захваті. "Гусю, ти справжній герой!" — сказав він. Нік подивився на камери, посміхнувся і додав: "Гусю, ти, звісно, герой. Але наступного разу, можливо, варто було б просто зловити щура, а не залишати його наодинці з нашими запасами... "

Ну знаєте, котика образити легко. Хто завгодно міг переплутати щура з Чужим. Та й хто знає, може, цей щур взагалі космічний перевертень, а ніякий не щур? Мурр!

#fan_art #супер_історія #котики #фанфік