#поезія Де найкраще місце на землі Де зелені хмари яворів Заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав: – Всі народи бачиш ти з висот, Всі долини і гірські шпилі. Де ж найбільший на землі народ? Де ж найкраще місце на землі? – Сонце усміхнулося здаля: – Правда, все я бачу з висоти. Всі народи рівні. А земля Там найкраща, де вродився ти! Виростай, дитино, й пам'ятай: Батьківщина – то найкращий край! Дмитро Павличко

ГОЛОВНЕ - КОМАНДНА РОБОТА #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals @Brovaryregion

https://youtu.be/W7Qt0FCWr94?si=wqEqznl8WH97IKvL

РЕАЛІЇ ПРИФРОНТОВОГО ХЕРСОНУ #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

🇺🇦Броварська боксерка Марія Ловчинська поділилася своїм баченням, як мова впливає на єднання нації в критичні моменти! На її думку, мова єднає людей, коли потрібно разом пройти крізь важкі випробування! Говоріть українською, думайте українською, популяризуйте мову! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Доброго ранку ☕

– Який зараз день? – Найбуденніший. Осінь… – А може, ми радості в неї попросим? – Ти що? Холодає, калюжі і мряка! Гадаю, що радість із цього ніяка. – Та ні! Подивися: за хмаркою сонце! І котик муркоче про щось на віконці, Красиві листочки тріпочуть на вітрі, А ще – павутинка літає в повітрі! Яким буде день – це від тебе залежить. Навчись чаклувати його, як належить! Вікторія Чорній

Та сама підставка, якою я користуюся для читання книг і планшетів, тільки без цих чорних металевих тримачів, (бо не дуже зручно було перегортати сторінки книг), другий дуже зручний рожевий тримач, що мені подарувала моя майже однокласниця Наталія Дремлюк, (вона вчилася в цій самій школі, що і я), за що я їй дуже вдячна!💙💛 Обкладинка, про яку я мріяла. Годинник, що я сама собі купила, щоби постійно знати, котра година, і книга "Потреба під Конотопом" Vasyl Serik-kras, яка з кожною сторінкою, стає ще цікавішою і цікавішою. Я чудово розумію, чому Петрика Перепечая треба було відправити туди, усе ж такі, життєві обставини, продовження навчання, і щоби була ще більш цікавішою вся ця історія, мені дуже сподобалася Ваша задумка, пане Василю, хоча трохи досадно, що брати опинилися по різні сторони барикад, це нагадує і теперішні часи, коли брати стають ворогами на полі бою. Хто читав, то зрозуміє, про що я. А також мені дуже сподобалося, якою Ви описали була столиця московського царства. Справжня дика країна, якою є і зараз!