ВІТРИ НА ПОРОЗІ
Затихають вітри на порозі,
Мовчазними стають навіть поля.
Тут блукає війна по дорозі,
Що схиляє самого короля.
Скільки ж болю ховається в слові,
Скільки втрат ми прийняти готові.
Та все ж у серці вогонь зростає,
І надія у очах палає.
Там, десь за обрієм, світло тремтить,
Де будинки змушені мовчати.
Час тримає, щоб не відпускати,
Забирає й повертає на мить.
Сили бракує, тіло вмирає…
Та проб’ється промінчик, я знаю.
Він – як джерело нової крові,
Джерело надії та любові..
Я ступаю у тишу, там – земля,
Де душа обіймає в дорозі.
Не зруйнувати мовчазні поля,
Коли дують вітри на порозі.
Мирослав Манюк
15.01.2025
ВІТРИ НА ПОРОЗІ
Затихають вітри на порозі,
Мовчазними стають навіть поля.
Тут блукає війна по дорозі,
Що схиляє самого короля.
Скільки ж болю ховається в слові,
Скільки втрат ми прийняти готові.
Та все ж у серці вогонь зростає,
І надія у очах палає.
Там, десь за обрієм, світло тремтить,
Де будинки змушені мовчати.
Час тримає, щоб не відпускати,
Забирає й повертає на мить.
Сили бракує, тіло вмирає…
Та проб’ється промінчик, я знаю.
Він – як джерело нової крові,
Джерело надії та любові..
Я ступаю у тишу, там – земля,
Де душа обіймає в дорозі.
Не зруйнувати мовчазні поля,
Коли дують вітри на порозі.
Мирослав Манюк
15.01.2025
Українська
English
