Кузьма Скрябін "Спи собі сама" Підписуйтесь на мій тік-ток: user4097498016552 #violin #cover #коломузики

Історія великого успіху. Репортер Bloomberg у 2016 році сказав своєму начальнику, що збирається звільнитися та приєднатися до некомерційної організації, на що той відповів, що це «жахлива ідея». Тієї некомерційною організацією виявилася OpenAI. Пропрацювавши там 4 роки, він і ще шестеро людей заснували компанію Anthropic і створили Claude.ai. Тепер усі вони мільярдери (компанія оцінюється в $60 млрд), а його колишній начальник зараз працює редактором у Business Insider, де й написав стовпчик про цю історію🙃 #бізнес #новини #історія #нейромережі #ШІ

Старий лікар душі якось сказав: болить не спина, а тягар, який ви несете. Страждають не очі, а та несправедливість, що вони бачать. Біль йде не від голови, а від думок, які в ній віддаються ехом. Не горло стискається, а слова, що залишилися невисловленими або вимовлені в гніві. Турбує не шлунок, а те, що не може перетравити душа. Не печінка запалюється, а гнів, що накопичився. І болить не серце, а кохання - саме кохання, яке, хоч і завдає біль, містить найпотужніші ліки. © Люсі Маркес

Набираю в свою команду дівчат, кого цікавить ставте +, розповім детальніше 😊

За матеріалами СБУ 15 років тюрми отримав депутат, який закликав українців здаватися рашистам під час боїв за Суми За доказовою базою Служби безпеки 15 років ув’язнення отримав депутат-зрадник Охтирської районної ради Сумської області від забороненої політпартії «Наш край». За матеріалами справи, після захоплення міста Тростянець на Сумщині він підтримав рашистів і запропонував їм свою допомогу у війні проти України. Для цього зрадник закликав місцевих жителів не чинити спротив загарбникам та сприяти у наступі ворога на обласний центр. Одночасно він допомагав командуванню окупаційних угруповань рф зорієнтуватися на місцевості та коригував ворожі карти для планування бойових операцій. Крім цього депутат забезпечував агресора продуктами харчування та особисто сприяв у відновленні енергопостачання до будівель, в яких «розквартирувалися» окупанти. Утім, під час звільнення Тростянця зрадник «заліг на дно» на території громади і таким чином сподівався уникнути правосуддя. Співробітники СБУ встановили його місцезнаходження і затримали. За матеріалами Служби безпеки суд визнав депутата винним за двома статтями Кримінального кодексу України: ▪ ч. 2 ст. 111 (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану); ▪ ч. 1 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників). Зловмисник отримав 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Розслідування проводили співробітники СБУ в Сумській області за процесуального керівництва обласної прокуратури.

А потім дивуємося - чому ніхто не хоче йти служити, воювати, захищати? А тому що ось такий він - юридичний захист військових. Нардеп Гончаренко розповідає: Пам'ятаєте піздєцову історію з 221 понтонною бригадою? Після нашого з вами розголосу ДБР відкрило кримінальне провадження щодо, відповідальних за всі жахіття, командирів. А вже сьогодні мені пишуть військові цієї бригади, що їх побратимів почали МАСОВО відправляти В ПІХОТУ. Мова йде про 400-700 людей! Спочатку їх били та вимагали гроші, а тепер всіх відправляють в піхоту. Може припинимо цей бардак? Чи нам профільні інженери вже теж не потрібні?

Письменниця, професорка і активістка, Зонтаґ — одна з найбільш провокаційних інтелектуалок XX століття. За її словами, література стала для неї паспортом, який дозволив перейти кордон до "великого" життя — тобто зони свободи. Вона була суперечливою і славилася революційними настроями. Вона захищала права жінок і займала активну позицію. Її і хвалили, і критикували водночас за замітки про американську культуру. Багато її політичних есеїв сьогодні такі ж актуальні, як і 50 років тому. Vogue UA розповідає, що потрібно знати про Сьюзан Зонтаґ: https://vogue.ua/article/culture/knigi/ne-takaya-kak-vse-chto-nuzhno-znat-o-pisatelnice-syuzen-zontag-29865.html Книги авторки можна придбати англійською на Yakaboo або українською від видавництва Жупанського "Хвороба як метафора"

Останнім часом дивуюсь, наскільки шляхи «Великого будівництва» співпадають зі шляхами наступу російської армії. Ось, наприклад, карта початку масштабного вторгнення. 1 – дорога **М-02** Бачівськ – Глухів – Копти. Її реконструювали в [2020](https://www.facebook.com/velyke.bud/posts/178343330453900/)-му році. 2 – дорога **Н-07** Київ – Суми – Юнківка. Її реконструювали в [2021](https://www.facebook.com/watch/?v=3019496928294503)-му. 3 – дорога **Н-24** Благовіщенське – Миколаїв. У [2021](https://www.facebook.com/VitaliiKimODA/videos/295814792089422/)-му її капітально відремонтували на ділянці від Миколаїва до Вознесенська, новий міст збудували. 4 – дорога **Н-26** Мілове – Старобільск, яку дуже активно ремонтували у [2021](http://loga.gov.ua/oda/press/news/avtoshlyah_n_26_do_milovogo_vidnovlyuvatimut_cogorich)-му. Або, наприклад, **Чорнобаївка**. Чому росіяни так вперто туди лізуть? Тому що там знаходиться міжнародний аеропорт «Херсон». Нещодавно його кардинально реконструювали, злітну смугу продовжили до 2600 метрів та розширили до 60 метрів. Саме тому вона тепер дуже зручна для ворожої авіації. Реконструювали аеропорт – так, звісно! – в 2021 році, і теж [за кошти «великого будівництва»](https://khoda.gov.ua/%E2%80%9Cvelike-bud%D1%96vnictvo%E2%80%9D%3A-v-aeroportu-%E2%80%9Cherson%E2%80%9D-aktivno-triva%D1%94-rekonstrukc%D1%96ja-zl%D1%96tno-posadkovo%D1%97-smugi). Так, усьому цьому є розумне пояснення. Окупанти їхали ключовими, важливими шляхами. Важливі шляхи треба хоча б інколи ремонтувати. І міжнародний аеропорт Херсону, з його населенням 250 тисяч, теж конче потрібен. Тому дійсно – витратити кошти на його реконструкцію було важливіше, ніж на кисень для ковідних лікарень. Але певні нехороші думки інколи виникають. Подивіться на карту. Коли росіяни намагалися охопити Київ зі сходу, їм довелося їхати аж з самих Сум, шляхами 1 та 2. Це, на хвилиночку, 350 кілометрів. Чому вони не зайшли з півночі, з боку Білорусі? Що їм завадило? Завадила їм сама природа, тому що це – Полісся. Ліси та болота Полісся сторіччями були непридатними для проходу війська. Ані Наполеон, ані Гітлер не намагалися тут пройти – Наполеон обійшов Полісся з півночі, а Гітлер – двома шляхами, наступаючи на Київ і Мінськ. Добре, припустимо. Але чому з протилежного, правого боку Дніпра, зі сторони Чорнобиля природа не завадила ворогам атакувати та хутко просунутися до Ірпеня, Бучі, Гостомеля? Все просто – там було «Велике будівництво». Більш того, там був один з найбільш дивних проєктів «програми президента» – будівництво мережі автошляхів в зоні відчуження. Ось, наприклад, новина квітня 2021 року: «[У Чорнобильській зоні відремонтують 40](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)[ кілометрів ](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)[дороги](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)». Читаємо: «Укравтодор… за програмою президента «Велике будівництво» розпочало ремонтні роботи на ділянці 40 км дороги між КПП «Дитятки», КПП «Прип'ять» та під'їздом до Чорнобильської АЕС». А тепер подивимося на карту. КПП «Прип'ять-1» – це у зоні відчуження, той самий «Рудий ліс», 10 кілометрів до білоруського кордону. КПП «Дитятки» – межа зони відчуження. А до КПП «Чорнобиль» веде ще одна дорога з Білорусі – Р-56. Тобто виходить, що напередодні російської навали зробили новенький 40-кілометровий автобан – від білоруського кордону через поліські ліси чорнобильської зони в бік Києва. Для кого треба було це будувати в розпал пандемії? Для туристів-екстремалів?! Та невже? Далі ця дорога веде через Прибірськ на Іванків. Завдяки «великому будівництву», в Іванкові російські танки [були в перший день війни](https://www.unian.net/war/voyna-v-ukraine-2022-zhiteli-poselka-v-chernigovskoy-oblasti-rasskazali-o-kadyrovcah-novosti-vtorzheniya-rossii-na-ukrainu-11775259.html). І Чорнобильську АЕС захопили – теж завдяки йому. В Іванкові дорога з Чорнобиля перетинається з трасою Р-02, яка через Димер та Вишгород йде на Київ. Пам'ятаєте, на початку березня в бік Києва стояла довжелезна колона російської бронетехніки? Вгадайте, яким шляхом вона рухалася. Так, звісно — через Прибірськ та Іванків. Пам'ятаєте, як ворожа техніка не могла з'їхати з дороги, тому що одразу застрягала в болоті? Це було саме там, це Полісся. Тобто — твердий асфальт новеньких доріг став фактично плацдармом, навіть «плацом» для російської важкої техніки. Так, я знаю, чия це ~~була~~ програма «Велике будівництво». Так, я знаю хто був координатором. Так, я розумію, що за бажанням можна знайти розумне пояснення ухвалених рішень. Але – все одно. **Мені дуже цікаво дізнатися, хто саме, в межах яких саме своїх повноважень, за якою конкретно процедурою визначав перелік об'єктів для «програми президента «Велике будівництво».** © Сергій Дібров