#полтава #україна #війна #жертви #лютий #житловийбудинок

У вересні 2025 року ChatGPT став п’ятим найвідвідуванішим сайтом у світі, поступившись лише гігантам Google, YouTube, Facebook та Instagram. Трафік чат-бота сягнув 6,3 млрд візитів на місяць, що складає 76% ринку всіх AI-платформ. https://channeltech.space/ai/chatgpt-top-5-websites-similarweb-statistics-2025/

‼️Сьогодні в одному з міст Дніпропетровської області сталася надзвичайна подія‼️ Група з шести невідомих осіб здійснила напад на військовослужбовців «Айдара». Під час нападу одним із нападників було застосовано вогнепальну зброю. 📍Важливо підкреслити: на момент інциденту військовослужбовці перебували поза виконанням службових завдань, займалися особистими справами, нікого не провокували та не вчиняли жодних дій до інших осіб. Напад був скоєний без будь-яких підстав! ⛔️ Маємо сказати прямо: нападати на військових - небезпечно і безвідповідально. Йдеться про підготовлених, досвідчених штурмовиків, які мають повне законне право захищати себе у разі загрози. 🛡️Під час цієї події військовослужбовці свідомо не застосували зброю, хоча закон дозволяє її використання для відбиття нападу. Вони проявили стриманість, щоб не наражати на небезпеку цивільних. Будь-які подальші спроби агресії проти військових можуть мати дуже серйозні наслідки! Штурмовики будуть захищати себе відповідно до норм чинного законодавства Украіни. 📣 Ми закликаємо громадян не переходити межу та не створювати ситуацій, у яких відповідь буде неминучою. 🇺🇦 Українські військові захищають державу - і мають право захищати себе! Напад на них буде розцінюватися як співпраця з ворогом!

Відображення

#Toroni30

#поезія #мистецтво Я виростала у садах, де груші достигали теплі, і курявою лист пропах, і соковиті пахли стебла. Я виростала у полях, де сонця схід — неначе спалах, де потривожена рілля опівдні м'яко парувала. Я виростала у лісах, де сосни рожевіли станом, де важко падала роса на голубі лісні поляни. Я виростала на Дніпрі, де височіють кручі, де на ніч ставлять ятери рибалки — люд небалакучий... І барви тих далеких літ — куди б не ділася тепер я, що б не писала, — як відсвіт, лежать на білому папері. «Проміння землі», 1957 р. Ліна Костенко Художниця Ольга Кваша