• Художниця Гелена Павленко (Україна/США). "Полум'я літа"🌞🎨
    Художниця Гелена Павленко (Україна/США). "Полум'я літа"🌞🎨
    182views
  • 333views 14Plays
  • А тут пост з рекомендаціями для тих, кого не цікавлять книги про космос, але цікава сама по собі тема космосу:)
    На стенді 134 «Universe space tech» можна придбати новий випуск науково-популярного видання про космос, історію його освоєння «Universe». Новий випуск називається «МАРС». Також там є деякі старі випуски цього видання.

    #sci_fi_не_нудно
    А тут пост з рекомендаціями для тих, кого не цікавлять книги про космос, але цікава сама по собі тема космосу:) На стенді 134 «Universe space tech» можна придбати новий випуск науково-популярного видання про космос, історію його освоєння «Universe». Новий випуск називається «МАРС». Також там є деякі старі випуски цього видання. #sci_fi_не_нудно
    8
    2Kviews
  • 307views
  • 60views
  • ПРО WINDOWS 8.1
    ❖ ПРО WINDOWS 8.1 ❖ 1. ВИХІД ТА ПІДТРИМКА WINDOWS 8.1 WINDOWS 8.1 — оновлення операційної системи Windows 8, що вийшло 17 жовтня 2013 року (попередньо анонсована дата — 18 жовтня). Серверною версією є Windows Server 2012 R2. Фінальна версія системи (RTM) вийшла 21 серпня 2013 року і була доступна тільки для виробників обладнання (OEM). За словами віцепрезидента Microsoft...
    4Kviews
  • Муркіт і помста

    Жив собі кіт. Не просто кіт, а найввічливіший і найкультурніший кіт у місті — Муркіт. Він ніколи не мурчав гучно в бібліотеці, завжди казав «мяу» замість «мяяяу!», і навіть на лоток ходив зі склянкою води для гігієни. Усі думали, що він святий. І справді, років десять Муркіт був прикладом котячої витримки та благородства.

    Та кожне "мяу" має межу.

    Одного ранку Муркіт прокинувся від того, що знову той самий перехожий — у кепці з написом «Ненавиджу котів» — кинув у нього каменюкою за те, що той перебіг йому дорогу.
    Муркіт, лежачи в кущах, дивився в небо. Його ліве вухо тремтіло від несправедливості.
    — Годі, — прошепотів він. — Досить цього цирку.

    Того вечора він сів біля старого дзеркала в підвалі багатоповерхівки й згадав.

    Пес Бровко — той, через кого Муркіт роками лазив по деревах, бо щоразу, побачивши його, Бровко впадав у релігійний екстаз гавкання.
    Водій мотоцикла — який свистів йому вслід і кричав: "Шуруй, сарделько на лапках!"
    Ветеринар Степан Степанович, який при кожному уколі сміявся: "Ой, потерпи, як справжній пацієнт!"

    І Муркіт... змінився.
    ---

    Перша жертва — Бровко.

    Уночі Муркіт підкрався до його будки, взяв пляшечку валер’янки, змішав її з собачим кормом, а потім тихенько вивісив табличку з написом: «Обійми мене».
    На ранок Бровко, облизуючи повітря, обіймав бетонний стовп. А потім — білборд. А потім — сусідську бабусю.
    На третю добу його забрали в монастир на «вилікувати дух любові».
    Муркіт вдоволено закрутив вусом.
    ---

    Друга жертва — водій мотоцикла.

    Кіт проклав на трасі тоненьку смужку... котячої шерсті. Як відомо, це — найсмертельніший дорожній реагент: мотоцикл починає сумніватись у своєму існуванні й ковзає у філософську яму.
    Водій прослизнувся, перелетів через кермо, впав — прямісінько на купу подушок, які Муркіт перед тим викрав із ІКЕА. Але — принизливо.
    Тепер той ходив і співав «Хто я без руля?».
    ---

    Третя жертва — ветеринар.

    Це була особлива операція. Муркіт довго вчився відкривати шприц. Навіть пройшов курс у YouTube "Ін'єкції для початківців: котяче реванше".
    Уночі він вдерся до клініки і... прищепив Степана Степановича від сказу, грипу, котячого лишаю, і — наостанок — від емоцій.
    На ранок лікар прокинувся абсолютно спокійним і стерильним. Він більше не сміявся.
    Він говорив лише:
    — Я — функція.
    ---

    Останнім на черзі був той самий перехожий у кепці.

    Муркіт ходив за ним тиждень. Вивчив його маршрут, звички, кількість зубів.
    І ось — вирішальний момент.

    Коли перехожий ступив на перехід — Муркіт перебіг йому дорогу.
    Чоловік — автоматично — замахнувся каменем. Але раптом...
    ...Муркіт зупинився. Повернув голову. Подивився просто в душу.
    Очі його палали тихим інтелектуальним гнівом.

    — Чи ти ніколи не думав, — заговорив кіт, — що життя — це не дорога, по якій бігають коти. А лабіринт, у якому ми самі собі каменюки?

    Чоловік кинув камінь собі під ноги й... заплакав.
    Уперше.
    За все життя.
    ---

    Наступного ранку Муркіта знайшли сплячим у кріслі.
    Його лапка лежала на книжці "Фрідріх Ніцше для котів: чому мурчання — це воля до влади".
    А поруч стояла чашка кави з написом: "Я — не мстивий. Я — справедливий."

    Чи все це було насправді?

    Чи, може, Муркіт просто заснув після чергового уколу ветеринара, а все інше — лише сновидіння, яке прокралось у його мозок через запах валер’янки?

    Хтозна.

    Але десь на горищі все ще чути тихий філософський муркіт...
    І кожен собака, мотоцикліст і ветеринар раптом зупиняється й нервово озирається.

    Бо він десь поруч.
    І він пам’ятає.🐾
    Муркіт і помста Жив собі кіт. Не просто кіт, а найввічливіший і найкультурніший кіт у місті — Муркіт. Він ніколи не мурчав гучно в бібліотеці, завжди казав «мяу» замість «мяяяу!», і навіть на лоток ходив зі склянкою води для гігієни. Усі думали, що він святий. І справді, років десять Муркіт був прикладом котячої витримки та благородства. Та кожне "мяу" має межу. Одного ранку Муркіт прокинувся від того, що знову той самий перехожий — у кепці з написом «Ненавиджу котів» — кинув у нього каменюкою за те, що той перебіг йому дорогу. Муркіт, лежачи в кущах, дивився в небо. Його ліве вухо тремтіло від несправедливості. — Годі, — прошепотів він. — Досить цього цирку. Того вечора він сів біля старого дзеркала в підвалі багатоповерхівки й згадав. Пес Бровко — той, через кого Муркіт роками лазив по деревах, бо щоразу, побачивши його, Бровко впадав у релігійний екстаз гавкання. Водій мотоцикла — який свистів йому вслід і кричав: "Шуруй, сарделько на лапках!" Ветеринар Степан Степанович, який при кожному уколі сміявся: "Ой, потерпи, як справжній пацієнт!" І Муркіт... змінився. --- Перша жертва — Бровко. Уночі Муркіт підкрався до його будки, взяв пляшечку валер’янки, змішав її з собачим кормом, а потім тихенько вивісив табличку з написом: «Обійми мене». На ранок Бровко, облизуючи повітря, обіймав бетонний стовп. А потім — білборд. А потім — сусідську бабусю. На третю добу його забрали в монастир на «вилікувати дух любові». Муркіт вдоволено закрутив вусом. --- Друга жертва — водій мотоцикла. Кіт проклав на трасі тоненьку смужку... котячої шерсті. Як відомо, це — найсмертельніший дорожній реагент: мотоцикл починає сумніватись у своєму існуванні й ковзає у філософську яму. Водій прослизнувся, перелетів через кермо, впав — прямісінько на купу подушок, які Муркіт перед тим викрав із ІКЕА. Але — принизливо. Тепер той ходив і співав «Хто я без руля?». --- Третя жертва — ветеринар. Це була особлива операція. Муркіт довго вчився відкривати шприц. Навіть пройшов курс у YouTube "Ін'єкції для початківців: котяче реванше". Уночі він вдерся до клініки і... прищепив Степана Степановича від сказу, грипу, котячого лишаю, і — наостанок — від емоцій. На ранок лікар прокинувся абсолютно спокійним і стерильним. Він більше не сміявся. Він говорив лише: — Я — функція. --- Останнім на черзі був той самий перехожий у кепці. Муркіт ходив за ним тиждень. Вивчив його маршрут, звички, кількість зубів. І ось — вирішальний момент. Коли перехожий ступив на перехід — Муркіт перебіг йому дорогу. Чоловік — автоматично — замахнувся каменем. Але раптом... ...Муркіт зупинився. Повернув голову. Подивився просто в душу. Очі його палали тихим інтелектуальним гнівом. — Чи ти ніколи не думав, — заговорив кіт, — що життя — це не дорога, по якій бігають коти. А лабіринт, у якому ми самі собі каменюки? Чоловік кинув камінь собі під ноги й... заплакав. Уперше. За все життя. --- Наступного ранку Муркіта знайшли сплячим у кріслі. Його лапка лежала на книжці "Фрідріх Ніцше для котів: чому мурчання — це воля до влади". А поруч стояла чашка кави з написом: "Я — не мстивий. Я — справедливий." Чи все це було насправді? Чи, може, Муркіт просто заснув після чергового уколу ветеринара, а все інше — лише сновидіння, яке прокралось у його мозок через запах валер’янки? Хтозна. Але десь на горищі все ще чути тихий філософський муркіт... І кожен собака, мотоцикліст і ветеринар раптом зупиняється й нервово озирається. Бо він десь поруч. І він пам’ятає.🐾
    3
    1comments 2Kviews 2 Shares
  • 36views
  • 84views
  • «Я порадив би всім українцям більше не думати про межі 1991 року. Перестати вірити, що ми зможемо досягти цього. Якщо ми закінчимо війну з мінімальними втратами територій — це буде дуже добре, бо бійці виклалися на 100% і більше вичавити не можуть», - головний сержант снайперської роти бригади «Рубіж» позивний Раптор
    «Я порадив би всім українцям більше не думати про межі 1991 року. Перестати вірити, що ми зможемо досягти цього. Якщо ми закінчимо війну з мінімальними втратами територій — це буде дуже добре, бо бійці виклалися на 100% і більше вичавити не можуть», - головний сержант снайперської роти бригади «Рубіж» позивний Раптор
    299views 4Plays