• https://youtu.be/-KVWfYWPST0?si=4QwNk8mkgAUeZ0k6
    https://youtu.be/-KVWfYWPST0?si=4QwNk8mkgAUeZ0k6
    423переглядів 1 Поширень
  • 1
    414переглядів
  • 350переглядів 14Відтворень
  • https://www.youtube.com/live/wYdyT2dat3w?si=0Ma40XrhPjvBnHXe
    https://www.youtube.com/live/wYdyT2dat3w?si=0Ma40XrhPjvBnHXe
    467переглядів 1 Поширень
  • 9
    718переглядів 1 Поширень
  • #поезія

    Ти поведи мене в зимову казку,
    За руку ніжно , ти мене візьми,
    Позаду хай лишаться всі ненастя,
    Давай лиш будем я і ти ...

    До тебе пригорнусь, і поцілую...
    Мені сніжок ти струсиш з голови,
    Я прошепчу: ʼʼ Давно тебе люблю я...
    Й ніхто так неважливий, тільки ти...ʼʼ

    Ми погуляємо в зимовій казці,
    Поміж дерев, які  в снігу стоять...
    Ти руки подихом мені зігрієш,
    І вже нарешті скажеш, що чекав...

    Чекав мене одну, не спав ночами,
    Бо лиш зі мною, тобі тепло  так,
    І лише я тобі,  дарую щастя,
    Й ті крила, щоб  ти міг літать...

    Ти поведи мене в зимову казку,
    Та пригорни вже, до своїх грудей ...
    Давай, побудемо з тобою разом,
    Зігріємось  теплом наших сердець..

    ✍Наталія Кульбака
    #поезія Ти поведи мене в зимову казку, За руку ніжно , ти мене візьми, Позаду хай лишаться всі ненастя, Давай лиш будем я і ти ... До тебе пригорнусь, і поцілую... Мені сніжок ти струсиш з голови, Я прошепчу: ʼʼ Давно тебе люблю я... Й ніхто так неважливий, тільки ти...ʼʼ Ми погуляємо в зимовій казці, Поміж дерев, які  в снігу стоять... Ти руки подихом мені зігрієш, І вже нарешті скажеш, що чекав... Чекав мене одну, не спав ночами, Бо лиш зі мною, тобі тепло  так, І лише я тобі,  дарую щастя, Й ті крила, щоб  ти міг літать... Ти поведи мене в зимову казку, Та пригорни вже, до своїх грудей ... Давай, побудемо з тобою разом, Зігріємось  теплом наших сердець.. ✍Наталія Кульбака
    5
    394переглядів
  • Шукаєш роботу з дому?
    Вільний графік
    Поєднуй із сім’єю або основною роботою
    Дохід на картку
    Цікавить?
    Шукаєш роботу з дому? 🏡 Вільний графік ⏳ Поєднуй із сім’єю 🤱 або основною роботою 💼 Дохід на картку 💳 Цікавить?
    1
    613переглядів
  • #поезія

    А  ти  люби  її  без  макіяжу...
    Веселу,  злу,  ображену,  розлючену...
    Бо  легко  полюбити  з  гарним  настроєм,
    Ти  полюби  без  настрою,  засмучену!

    Ти  полюби,  як  світ  уверх  ногами,
    Коли  на  серці  важко  і  істерика.
    Коли  об  землю  телефон  і  каблуками...
    Не  лекція  потрібна,  а  риторика.

    Ти  полюби  засмучену,  заплакану,
    Сумну,  негарну,  що  прийшла  невчасно...
    Ти  полюби  серед  подій  налякану,
    Люби  й  в  грозу,  не  лиш  в  погоду  ясну.

    А  ти  зроби,  щоб  просто  усміхнулася,
    Ти  обійми  і  стане  знов  царицею.
    Щоб  заспокоїлась  і  просто  пригорнулася,
    І  відгукнеться  це  тобі  сторицею.

    ✍Аліна Шеридан
    #поезія А  ти  люби  її  без  макіяжу... Веселу,  злу,  ображену,  розлючену... Бо  легко  полюбити  з  гарним  настроєм, Ти  полюби  без  настрою,  засмучену! Ти  полюби,  як  світ  уверх  ногами, Коли  на  серці  важко  і  істерика. Коли  об  землю  телефон  і  каблуками... Не  лекція  потрібна,  а  риторика. Ти  полюби  засмучену,  заплакану, Сумну,  негарну,  що  прийшла  невчасно... Ти  полюби  серед  подій  налякану, Люби  й  в  грозу,  не  лиш  в  погоду  ясну. А  ти  зроби,  щоб  просто  усміхнулася, Ти  обійми  і  стане  знов  царицею. Щоб  заспокоїлась  і  просто  пригорнулася, І  відгукнеться  це  тобі  сторицею. ✍Аліна Шеридан
    5
    835переглядів
  • #поезія

    А в телефоні є ті номера
    Людей, яких давно, на жаль, немає
    І стерти їх не зважиться рука
    Бо пам’ять їх назавжди зберігає…

    Здається, що задзвонить телефон
    І номер, рідний серцю, на екрані
    І скажеш, як колись, вже так давно:
    Ну як живеш, усе без змін.. наразі…

    Вже не задзвонять їхні номера
    Ніхто з них на гудки не відзоветься
    Обірвані назавжди провода
    Мовчить на небесах давно їх серце…

    І скільки замовкає номерів
    З роками їх стає дедалі більше
    У пам’яті назавжди звук гудків
    І вічна, по той бік, вбиває тиша…

    А в телефоні є ті номера
    Людей, яких давно, на жаль, немає
    І стерти їх не зважиться рука
    Бо пам’ять їх назавжди зберігає…

    ✍Завидовська Г.С.
    #поезія А в телефоні є ті номера Людей, яких давно, на жаль, немає І стерти їх не зважиться рука Бо пам’ять їх назавжди зберігає… Здається, що задзвонить телефон І номер, рідний серцю, на екрані І скажеш, як колись, вже так давно: Ну як живеш, усе без змін.. наразі… Вже не задзвонять їхні номера Ніхто з них на гудки не відзоветься Обірвані назавжди провода Мовчить на небесах давно їх серце… І скільки замовкає номерів З роками їх стає дедалі більше У пам’яті назавжди звук гудків І вічна, по той бік, вбиває тиша… А в телефоні є ті номера Людей, яких давно, на жаль, немає І стерти їх не зважиться рука Бо пам’ять їх назавжди зберігає… ✍Завидовська Г.С.
    426переглядів
  • #поезія

    Колись і нас не стане на землі...
    І, як би не жорстоко це звучало,
    Але це правда... Хочемо чи ні,
    Таке життя...
    І нас воно обрало...
    В одну секунду тут залишимо усе...
    Усе ... і всіх, кого ми так любили...
    Все дороге, безцінне і просте...
    Чим за життя сміялись і раділи...
    Але все буде в світі, як було...
    І сонце зійде так, як завжди сходить...
    Весною знов розпуститься стебло...
    Але життя... воно колись проходить...
    А ми живемо, ніби назавжди...
    Все відкладаючи на завтра чи на потім
    І спішимо... не знаючи куди,
    Віддаючи себе проблемам і роботі...
    Через дрібниці сваримо дітей,
    І нарікаємо на сонце і негоду...
    Так часто ображаємо людей...
    ...І знов чекаємо то привід, то нагоду..
    А нас колись не стане на землі...
    Цього, нажаль, нікому не змінити...
    Та, поки ми ще тут... і ми живі,
    Давайте разом це життя любити...

    ✍Катерина Рабчун- Мосійчук.
    #поезія Колись і нас не стане на землі... І, як би не жорстоко це звучало, Але це правда... Хочемо чи ні, Таке життя... І нас воно обрало... В одну секунду тут залишимо усе... Усе ... і всіх, кого ми так любили... Все дороге, безцінне і просте... Чим за життя сміялись і раділи... Але все буде в світі, як було... І сонце зійде так, як завжди сходить... Весною знов розпуститься стебло... Але життя... воно колись проходить... А ми живемо, ніби назавжди... Все відкладаючи на завтра чи на потім І спішимо... не знаючи куди, Віддаючи себе проблемам і роботі... Через дрібниці сваримо дітей, І нарікаємо на сонце і негоду... Так часто ображаємо людей... ...І знов чекаємо то привід, то нагоду.. А нас колись не стане на землі... Цього, нажаль, нікому не змінити... Та, поки ми ще тут... і ми живі, Давайте разом це життя любити... ✍Катерина Рабчун- Мосійчук.
    3
    447переглядів