ПОДЯКА ЗА НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ

Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що поміг ти здійсни́ти бажання –
У тиші проснулась, не бу́ло тривоги,
Хай ворог забуде до нас всі дороги.

Я дякую, Боже, за нічку прожиту
Й сльозу від страху́ уночі не пролиту,
Що я не тремтіла, як лист тополиний,
Я дякую щиро, мій Боже єдиний.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла без вибухів ранок,
За те, що вороже сміття не летіло,
Кров в жилах не стила і серце не мліло.

Я дякую, Боже, за ніченьку тиху,
Що ти не дозволив в домівку йти ли́ху,
Що мотлоху ти не дозволив летіти
І ще одну нічку дозволив прожити.

Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла в домівці я ранок,
Ще й день поможи без тривоги прожити,
І в тиші до ніченьки, Боже, дожити.

Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Я руки до тебе знов, Господи, зді́йму,
Я буду молитись й в молитві благати,
Аби допоміг ти ординців здолати.

Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що я в спо́кої бу́ла до рання,
Щоб ранок і день також видався тихим,
Щоб ми не пізнали від ворога ли́ха.

Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Хай пі́дуть від нас уже, Господи, ві́йни,
Хай ворог до нас не вертає ніко́ли
І замість могил хай ростуть матіоли.

30.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001932

СУЦІЛЬНІ ПИТАННЯ

Чи Україна вже не Україна?
Чи націю вкраїнцями не звуть?
Чи мова в нас уже не солов’їна?
Чи в Україні українці не живуть?

Чи в нас нема вкраїнської культури?
Чи пісня українська не звучить?
Чи хто ми є – у світі вже забули?
Чи неньку перестали ми любить?

Чи слово українське в нас не лине?
Чи вишиванки в нас уже катма́?
Чи нарід за Вкраїну в нас не гине?
Чи сво́го вже нічо́го в нас нема?

Чи в нас нема соборної держави?
Чи символи державні вже не ті?
Чи ми не кажем: «УКРАЇНІ СЛАВА!»?
Чи хліб і зе́млі в нас не золоті?

Чи звичаїв свої́х ми відцурались?
Чи ми зреклись вкраїнського всього́?
Чи ми чужим на вірність присягались?
Чого́ так з нами? Поясніть. Чого́?

Чи наша вже земля не українська?
Чи символів вкраїнських в нас нема?
Чи може Україна вже жидівська?
За що вони так з нами усіма?

Чи в нас нема обрядів споконвічних?
Чи нехтуєм традиціями ми?
За що над нами глум оцей публічний?
Чи перестали бути ми людьми?

Чому́? Скажіть! Чому́ це допустили?
Чому́ нас топчуть із усіх боків?
Чи не вкраїнці на землі́ цій жи́ли
Впродовж усіх століть, усіх віків?
16.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001204

ЗАБРАНО ЖИТТЯ

( В знак світлої пам'яті полеглого героя односельчанина Руслана Квецка )

Ось знову забрано життя,
Потвора свічку загасила,
У грудях тиша, без биття,
Його орда вже зупинила.

Ось знову забрано життя
В односельчанина Русла́на,
І знову сліз у нас лиття,
Довічна у родини рана.

Ось знову забрано життя,
Щоб вижив - шансу не лишили,
Ординське чинить так сміття –
Бездушно знищили, убили.

Ось знову забрано життя
У молодого патріота,
Родині щирі співчуття,
Герою в рай тепер ворота.

Ось знову забрано життя,
Селом вже більше не пройде́ться,
Обірвано земне буття,
Не скаже слів, не відізве́ться.

Ось знову забрано життя,
Вернув додому в домовині,
Немає вже серцебиття...
В домівці вічній, у хатині.

Ось знову забрано життя,
Йому б ще жити й працювати,
Та вже немає вороття
Й тепер в землі сирій лежати.

19.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ТАКИЙ ЩЕ ЮНИЙ, ТА ПОЛІГ

( В знак світлої пам’яті героя-односельчанина Михайла Даниліва )

Такий ще юний, та поліг,
Поліг в бою́ за Україну,
Любов до неньки він беріг
Й беріг він мову солов’їну.

Він став на захист без вагань,
Та повернувся в домовині,
Зазнав і болю і страждань…
Тепер в землиці у хатині.

Йому би жити й розквітать,
Йому б Вкраїну підіймати…
В могилі мусить вже лежать
І сло́ва більше не сказати.

Чорніє мати у сльозах
І ледве дух вже переводить,
Його ж носила на руках –
Тепер в риданні ру́ки зводить.

І не пове́рне до життя –
Молитва й сльози тут безсилі,
В життя нема вже вороття,
Хоч не були́ літа́ на схилі.

Михайло за Вкраїну ліг,
За нас, за край наш, і за мову,
На жаль, він вижити не зміг,
Й не заведе́ ні з ким розмову.

20.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

БЛАГОСЛОВИ, ВСЕВИШНІЙ, ВОЛОНТЕРА

Благослови, Всевишній, волонтера,
Який на фронт щоразу вируша,
Візьми під захист, Господи, шофе́ра,
Бо в них велика й світлая душа.

Опікуйся ти ними всю доро́гу,
Живими їх додому повертай,
Жени потвор від нашого порогу,
В дорозі їм прошу́ допомагай.

Їм вказуй шлях, Всевишній, я благаю,
Від ворога щитами закривай.
За них слова́ молитви промовляю,
На кожнім кроці їх оберігай.

Життям свої́м щоразу ризикують,
Бо місія тепер у них така,
Так ПЕРЕМОГУ з ЗСУ гаптують,
Їм помага Господняя рука.

Щоразу їдуть мінними полями,
Захисникам везуть усе від нас,
Бо ті на полі бо́ю з москалями,
Що пекло нам влаштовують весь час.

Хай Ангели літають понад ними,
Пречиста хай бере́ їх під Покров,
Додому хай вертаються живими,
А з дому поведи їх, Боже, знов.

21.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002633

БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ

Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?

Ніхто убивць чому́сь не зупиняє,
Минула ніч, що принесла́ біду,
Нас ворог атакує, убиває,
І все, як на долоні, на виду.

Найдовша ніч… Вона для нас плачевна,
Столиця знов палала у вогні,
Про спокій думка вже давно непевна,
Щоразу вісті чуємо сумні.

Вогонь, будинки, страх і потерпілі,
Ні кра́ю, ні кінця цьому́ нема,
Летять, влучають в нас ворожі цілі,
Бідою ворог більше обійма́.

Від ворога нам ні́куди сховатись,
Бо ця потвора всюди дістає,
На чудо перестали сподіватись,
А кожна мить зневіру додає.

На Бога залишається надія,
Молитва й сподівання лиш такі,
Бо в ворога надовго ця затія,
А в нас біда і слізоньки гіркі.

22.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1004802

Скоро весна
Ах, як же небо голубіє,
Та тільки лютий надворі…
Хоч сонечко не дуже гріє,
Та піднялось о цій порі
Високо й гарно освітило
Усе довкілля навкруги.
Промінням все заполонило
І річку, й голі береги…
Хоч ще нічого не квітує,
Трава засохла шелестить.
Але весну вже серце чує,
Вона вже скоро прилетить.
Ну, за якісь чотири тижні,
Хіба ж це довго? Зовсім ні!
То ж дні почнуться дивовижні,
Чого здається так мені…
Бо сонце вище підніметься,
Почне теплішати щораз.
І поле квітами займеться,
Щоб радість принести для нас.
Зима відступить і розтане,
В далекі полетить краї.
І прилетить весна жадана
В мої ліси, в поля, в гаї…

Красоткіна Надія Григорівна

У ВИБУХАХ КУПАЛИСЬ

Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.

Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.

Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.

Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.

Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.

Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.

Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.

Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.

І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.

І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.

На якусь секунду тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.

29.12.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1005203