Так що ж насправді передувало зросійщенню України? Чи насправді ми "малороси" без роду та мови? Звідки ростуть "ноги" у теперішніх "какаяразница"? Чому в теперішній час, нам Українцям доводиться боротися за те що у нас відібрали,викоренили,сплюндрували,забороняли, і в кінці кінців практично знищили...Нашу ідентичність, самобутність, цілісність, гордість, і основний чинник Українства - МОВУ ? Як діяла (та й досих пір діє) агентура - інтернаціоналізму(підвид комунофашистьської ідеології) в цьому напрямку ? Теперішня фаза 300 річної війни, за Незалежність України, є чинником втрачених можливостей в багатовіковій боротьбі за Наше виживання як НАРОДУ.ЕТНОСУ.ГОСПОДАРЯ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ. Нас попереджали, нам кричали з часів давньої і недавньої Історії України...:“СХАМЕНІТЬСЯ.ЗУПИНІТЬСЯ.НЕ ДАЙТЕ СЕБЕ ЗНИЩИТИ...!!! " Але ж, ми того не чули, чи не хотіли чути, і котилися як те перекотиполе по степу "часу" в надії..."Та омене, не може бути, миж брати.." І таки докотилися до межі «Бути чи Не бути ?» https://t.me/RuslanSpeaks ✍️19.03.2025 Працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» поширювали у самвидаві, а у лютому 1968 року її оприлюднило у книжковому вигляді видавництво «Сучасність». Книгу без дозволу і відома автора неодноразово видавали за межами Радянського Союзу українською, англійською, російською, китайською, французькою та італійською мовами. В Україні цей твір вперше оприлюднили тільки 1990 року в часописі «Вітчизна», а окремою книгою видали наступного 1991 року. Влада оголосила «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» антирадянським твором, а його поширення, зберігання та читання — кримінальним злочином. Іван Дзюба втратив роботу, його виключили зі Спілки письменників України та переслідували КДБ. 1972 року Дзюбу ув'язнили на 18 місяців... Аудіобіліотека УКРАЇНЦЯ і не тільки, тут 👇 тисни https://t.me/RuslanSpeaks.

https://youtu.be/z75qO3ide5Y?si=Wx3dlvkf-msC4k99

🕯Сьогодні по всій Україні оголошено День жалоби за загиблими внаслідок атаки РФ по Кривому Рогу Внаслідок підступного ворожого удару по місту 4 квітня було поранено 75 осіб. Загинули 19 людей, серед них 9 безневинних дітей. Це не просто числа. Це люди, які мріяли, любили, жили поруч із нами. Це маленькі діти, у яких ще було так багато життя попереду. Ми ніколи не забудемо та не пробачимо злочини росіян проти українців. І продовжимо боротися за справедливість, за мир і наших людей. Вічна пам’ять загиблим. Вічна слава тим, хто бореться за нас. Разом вистоїмо!