Десять причин через які варто прийти до занять бойовим мистецтвами до Товариства японської культури «Фудошинкан»

1. В Україні з усіх організацій, що практикують Айкідо, тільки Наставник нашого Товариства Сугавара Тецутака (7 дан Айкідо, Кьоші Теншін Сьоден Каторі СШнто рю, Кьоші Годзю рю карате) був особистим учень Засновника Айкідо Моріхея Уесіба. Лінія передачі : Моріхей. Уешіба-Сугавара Тецутака-Масько Дмитро.

2. Єдина людина в Україні, яка атестувалась на 4 дані Айкідо Айкікай в Японії у учня Моріхея Уешіба, це керівник Товариства японської культури «Фудошінкан» Масько Дмитро . Він вже більше 27 років практикує Айкідо і щодня проводить заняття для дорослих .

3. Наша організація єдина в Україні, яка практикує три легендарні школи бойових мистецтв самураїв: Теншін Сьоден Каторі Шінто рю, Ягю Шінган рю тайдзюцу та Ягю Шінкаге рю.

4. У місті Дніпро тільки у нас можна вивчати Аракідо: Ягю Шінган рю тайдзюцу є комплексним бойовим мистецтвом, яке складається дзю-дзюцу (беззбройний бій), кендзюцу (фехтування мечем), бо-дзюцу (фехтування шостою), ) та ін. Ягю Шінкаге рю кендзюцу.

5. Одна з найдавніших комплексних шкіл бойових мистецтв Японії, яку вивчали як і самураї так і ніндзя, це Теншін Сьоден Каторі шінто рю. по цій школі.

6. Тільки наша організація організує стажування в Японії по Айкідо та школам бойових мистецтв самураїв, що дає можливість бути не туристом, а поринути у справжню атмосферу японських бойових мистецтв.

7. Всі інструктори Айкідо в нашій організації проходили стажування в Інституті бойових мистецтв Сугавара в Токіо, Японія.

8. Наша організація є представництвом Інституту бойових мистецтв Сугавара в Україні. Ми відкриті для співпраці з організаціями, які вивчають японські бойові мистецтва та культуру Японії.

9. Ми вивчаємо культуру Японії: проводимо заходи, присвячені японській культурі (лекції. показ фільмів) спільно з Обласною науковою бібліотекою, проводимо показові виступи з дружніми федераціями бойових мистецтв, організовуємо курси японської мови.

10. У нас демократичні ціни, заняття відбуваються у зручних залах та у невеликих групах. Ми прагнемо якісно передати ту інформацію, що черпаємо з першоджерел.

Натрапила на текст Ірини Говорухи.

Її допис.
Та мої міркування з цього приводу.

Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі».

Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота.

Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію.

Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси:

– Гріла руки у воді, в якій варилася картопля…

– Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот".

– Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом.

– Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах…

Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя?

© Ірина Говоруха

Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою.

Щоб поруч були школа. Та поліклиника.
Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу.

В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою.

Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками.

Аби була ціла хата…
То й перезимуємо.
Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо.

Невсеремось!

ТІ, ХТО ОБИРАЄ СПОРТ
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

ПОВЕРЕННЯ З ПРОГУЛЯНКИ

СОН ПІД НАЗВОЮ "УКРАЇНА ЖИТИМЕ"

Сниться, що від зграї свинособак (РОСІЯН), втікала молода дівчина в українському цвіночку (УКРАЇНА). (Чому я кажу "СВИНОСОБАКИ", бо хоча і були схожі на свиней, але переслідували "ДІВЧИНУ У ВІНОЧКУ" як зграя диких, розлючених собак, та й ще хрюкали і гавкали). Вона зупинилася біла обрива, і побачивши що її оточила зграя свинособак, зрозуміла, що у неї є тільки два вибора: бути розтерзаною цією клятою зграєю, або померти, впавши з обрива. І вона впала з обрива... Люди (УКРАЇНЦІ) були настільки розлючені, що порозстріляли усіх цих свинособак (РОСІЯН). Потім люди (УКРАЇНЦІ) витягли з обрива поранену дівчину (УКРАЇНУ), перев'язали її рани з українського прапора (ПЕРЕВ'ЯЗКИ) та маззю з (УКРАЇНСЬКОГО ПОПЕЛЮ, ЗЕМЛІ), і дівчина (УКРАЇНА) ожила, тобто, (УКРАЇНА ОЖИЛА, ВІДРОДИЛАСЯ, ВОСКРЕСЛА)...

P. S.: Наснилося це мені:
27.06.2022 року...
©Наталя Шпирковська

РІЗКИЙ СТАРТ
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

🤬 Дратують, бо нагадують про війну, жінка повалила портрети загиблих Героїв у Рівному. Її затримано, - Нацполіція

Як зазначається, зловмисницею виявилась 41-річна жителька Рівного. Вона перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

Жінка пояснила, що портрети її дратують, оскільки нагадують про війну. Про скоєне не шкодує, проте вибачається перед родинами загиблих.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

💕💕💕