«2. Відновлення прав, що належали росії, порушених віроломним нападом Японії в 1904 році, а саме:

3. Передачі Радянському Союзу Курильських островів».

Так, в.о. політичного радника в Японії Сіболдом 1 червня 1949 р. підкреслювалось, що Держдепартамент «продовжує вважати, що не може бути остаточного визначення японського територіального суверенітету у відсутності мирного договору і що у теперішній час існують важливі причини уникати прямого або непрямого висловлювання думки Сполучених Штатів з цього питання… США пильно вивчають питання підтримки японських претензій під час мирного врегулювання на групу Хабомаї, Шикотан, Кунашир і Ітуруп».

У тому ж 1949 році Клойс Х’юстон, відповідальний у справах в Японії інформує Держсекретаря, що у Японії є «серйозні засади претендувати на Курили і острови Хабомаї та Шикотан… В зв’язку з тим, що Хабомаї та Шикотан традиційно розглядались як група островів, що різниться від Курильського архіпелагу… Ми вважаємо, що найбільше задовільним і ефективним територіальним рішенням буде повернення Японії двох південних Курил – Ітурупа і Кунашира, а також островів Хабомаї та Шикотан».

Посадовцями дипкорпусу США підкреслювалось напередодні Сан-Франциської конференції (все той же пан Сіболд, 1949 рік) що «Японія без сумніву висуне серйозні претензії на Ітуруп, Кунашир, Хабомаї та Шикотан… США повинні підтримати ці претензії та у договорі необхідно буде передбачити особливості цієї ситуації».

«єдиним невирішеним юридичним питання є визначення «Курильські острови»… Існує правова засада для того, щоб за Японією залишалися Хабомаї та Шикотан, але … не має міцних юридичних підстав для того, щоб стверджувати, що Кунашир і Ітуруп не є частиною Курильських островів».

Сумісний американо-англійський проект договору з’явився 3 травня 1951 р., у пункті № 4 якого зафіксовано наступне: «Японія поступається СРСР Курильськими островами і тією частиною південного Сахаліну та належними до нього островами, над якими Японія раніше мала суверенітет».

«… острови Хабомаї належать Японії», тому «США вважають що Хабомаї історично не є частиною Курильських островів…, краще було б залишити питання про визначення Курильських островів на рішення Міжнародного Суду...».

«Японія відмовляється від усіх прав, правозасад і претензій на Курильські острови та на частину Сахаліну з належними до неї островами, над якою Японія набула суверенітет внаслідок Портсмутського договору від 5 вересня 1905 року».

 «південні Курили, які завжди були частиною наших володінь, не входять у Курили, що повинні бути відданими" На що Даллес"… вказав, що для цього необхідно було б знову почати обговорення тексту договору з усіма зацікавленими країнами, а це затягне конференцію… Тому він попросив нас відмовитись від нашої вимоги, а замість цього викласти нашу точку зору… в промові з прийняття умов мирного договору, що ми й зробили» (Зі спогадів прем’єр-міністра Японії того часу Йосіди Сігеру).