Днями журналісти «Запорізьких сенсацій» вирушили в Михайлівку на вулицю Молодіжну, щоб провідати чергового пенсіонера-дивака, який впав з дерева.

За словами місцевих, старий запорожець Микола Крикун, якому вже добре за вісімдесят, сорок років жив у своєму під’їзді, як партизан у засідці: мовчав, як риба об лід. Ні «доброго ранку», ні «яка погода», ні навіть «скільки за світло заплатив». Сусіди вже звикли — думали, що бідолаха втратив дар мови після другої світової.

— Ми йому й так, і сяк: «Дядьку Коля, як здоров’я? Що у вас нового?». А він тільки кивав головою, мовчки. Думали, німий від природи. Аж тут — бац! — і заговорив,

— розповідає сусідка Тетяна Скрипка, яка досі відходить від шоку.

А «спалився» пенсіонер досить цікаво. Учора ввечері його улюблений кіт (той самий, що ґамцяв усе підряд, як сарана) виліз на старе грушеве дерево у дворі і заґавкав там, як не свій. Дідусь, не довго думаючи, поліз рятувати хвостатого друга. Та не втримався і впав. Лежить, стогне, а встати не може.

І тут сталося те, чого ніхто не чекав:

— Сусідко! Викличте швидку, бо не можу встати! Ноги, мов чужі!

— захрипів старий.

Тетяна Іванівна ледь не впала поряд з ним — сорок років мовчання, і раптом заговорив, ще й з матюками! Поки їхала швидка, дідусь розговорився й признався, чому все життя мовчить:

«Надоїли ваші тупі питання, як мокриця в хаті. Кожного дня одне й те саме — краще мовчати, ніж нести цю нісенітницю»,

— зізнався бідолаха.

Як виявляється, Микола — класичний соціофоб (це науковий термін для людини, яка панічно боїться будь-якого спілкування, наче вовк — мисливця). Прикидався німим, щоб не відповідати на «дурні одноманітні питання» сусідів. Стратегія працювала ідеально… поки її не зламав улюблений кіт.

Чому людина — соціальна істота і чому відлюдкуватий спосіб життя — це пастка

Людина, як казав давній філософ Арістотель, — «зоон політикон», тобто суспільна тварина. Ми не можемо жити відлюдкувато, як той кабан-одинак на Хортиці. Наукові дослідження (психологи й медики давно це довели) показують: хронічна самотність і соціальна ізоляція б’ють по здоров’ю гірше, ніж пачка цигарок на день. Підвищується ризик депресії, тривоги, серцевих хвороб і навіть передчасної смерті — на цілих 29%, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Народна мудрість теж не бреше: «Один у полі не воїн», «з ким поведешся — від того й наберешся», а ще частушка стара: «Не мовчи, як пень, бо згниєш у самоті, як пень!» Тож, запоріжці, базікайте з сусідами — це не тільки весело, а й корисно для серця і нервів. А дідусь Микола, кажуть, після лікарні вже й сам вітається. Кіт, до речі, спустився без жодної допомоги — варто було лише почекати, коли той захоче їсти…