Пилип Білянський «Луни»
Література |
2025-01-13 18:07:31
Мова
Українська
English
Мистецтво
«Над Польщею - безхмарне небо»
З навіяного
(п’єса про одну ніч і одну статтю одного статуту одного альянсу)
(Темрява. Гудіння. Сирена. Екран блимає червоним. На фоні - карта повітряного простору. Лунає зосереджений голос звітуючого військового)
ГОЛОС (автоматизовано, або через гучномовець):
- Зафіксовано проліт ворожих БпЛА.
- Територія Польщі.
- Вхід з боку кордону України та Білорусі.
- Час - 23:47.
- Тип - Shahed-136.
- Кількість - 19. За іншими джерелами — 23.
- Зафіксовано проліт ворожих БпЛА.
- Територія Польщі.
- Вхід з боку кордону України та Білорусі.
- Час - 23:47.
- Тип - Shahed-136.
- Кількість - 19. За іншими джерелами — 23.
Тиша. Потім - хаос. Тріск рації. Перекрикування. Живий, емоційний голос з глибин ефіру:
- Kurwa, one lecą nisko!
- Radar tego nie łapie!
- To nie jest ćwiczenie!
- Radar tego nie łapie!
- To nie jest ćwiczenie!
(Момент тиші. Тепер - інший тон, вищий рівень. Президент входить у канал зв'язку - чіткий, владний голос.)
ПРЕЗИДЕНТ (поза сценою):
- Generale. Proszę meldować.
- Czy to jest wojna?
- Generale. Proszę meldować.
- Czy to jest wojna?
ГЕНЕРАЛ (рація, з внутрішнім зламом, але зовні стримано):
- Nie, panie prezydencie...
- To... to nie może być wojna.
- Nie jesteśmy gotowi.
- To jest prowokacja.
- Nie, panie prezydencie...
- To... to nie może być wojna.
- Nie jesteśmy gotowi.
- To jest prowokacja.
(Пауза. Піднімається шум злітаючих винищувачів. Коротко, клацання радарів, голоси диспетчерів.)
РАЦІЯ:
- F‑16 — у повітрі.
- F‑35 — на західному фланзі.
- Італійський AWACS на позиції.
- Дозаправка - A330, з нідерландської бази.
- Готовність 3.
- Візуальний контакт.
(Двоє на сцені. Ліва частина сцени - пілот у навушниках, застиглий у промені білого світла, як у кабіні. Праворуч - чиновник за ноутбуком, освітлений синім світлом екрана. Між ними - темрява й ефір.)
ПІЛОТ (швидко, чітко):
- Ціль підтверджено.
- Shahed‑136, напрям - Люблін.
- Висота - 180 метрів.
- Прошу дозвіл на вогонь. Повторюю: прошу дозвіл.
- Ціль підтверджено.
- Shahed‑136, напрям - Люблін.
- Висота - 180 метрів.
- Прошу дозвіл на вогонь. Повторюю: прошу дозвіл.
ЧИНОВНИК (в костюмі, з ноутбуком, бурчить):
- Де лінк?..
- Вибачте, у мене не той Zoom.
- Чи можемо підтвердити, що це не фрагмент української ракети?
- А де представник французів? Він мав приєднатися!
- Де лінк?..
- Вибачте, у мене не той Zoom.
- Чи можемо підтвердити, що це не фрагмент української ракети?
- А де представник французів? Він мав приєднатися!
ПІЛОТ (голос починає зриватись):
- У мене візуальний контакт.
- Я бачу дах!
- Це школа?
- Чорт, дозвіл є?
- Відповідь?!
- У мене візуальний контакт.
- Я бачу дах!
- Це школа?
- Чорт, дозвіл є?
- Відповідь?!
ЧИНОВНИК (втомлено, з ввічливою панікою):
- Пані з юридичного ще не погодила текст наказу.
- Ми не можемо активувати протокол... без протоколу.
- Почекайте, поки збереться кворум.
- Пані з юридичного ще не погодила текст наказу.
- Ми не можемо активувати протокол... без протоколу.
- Почекайте, поки збереться кворум.
(Проєкція на задній стіні: "Waiting for host to start the meeting…")
ПІЛОТ (голос стихає):
- Дрон уже над Любліном.
- Все.
- Дрон уже над Любліном.
- Все.
(Темрява. Вибух далеко за сценою. Потім - дзвінок у Zoom приймається. Застиглий кадр чиновника, що усміхається в камеру.)
ЧИНОВНИК:
- Oh, good evening. Are we all here?
- Oh, good evening. Are we all here?
(Спалах. На сцені — уламки дрона. Запах диму ще тримається в повітрі. З темряви виходить жінка - років тридцяти, в темній куртці. На рукаві - жовтоблакитна стрічка. Звичайний одяг: джинси, черевики, рюкзак за плечима. У руках - уламок карбону, блискучий і чорний, як обвуглений скелет техніки. Це - Ірина. Біженка з Харкова. Вчителька. Працює у школі в Любліні. Її голос чіткий, але спокійний - як у тих, хто вже пройшов усе найгірше.)
ІРИНА:
- А у нас...
- У нас теж летіли.
- Але не було F‑16.
- Лише трасери…
- Трасери, якими хлопці з мобільних груп намагались вловити чорне на чорному.
(пауза, дивиться у темряву)
- От і до вас дістались.
- Чи то ще буде…
(Світло гасне. Сирена знову оживає. Кінець сцени.)
(Голос польського генерала по ТБ. Екран періодично мигає.)
ГЕНЕРАЛ (ТБ):
- Збито чотири дрони.
- Розслідування триває.
- Чиї? Встановлюється.
- Жертв немає.
- Пошкоджено цивільний будинок.
- Люблінське воєводство.
(Репортер на фоні читає новини, як ритуал. Монотонно.)
РЕПОРТЕР:
- Білорусь надала попередження.
- Передала координати.
- Допомогла перехопити кілька цілей.
(Мовчання. Ірина дивиться на екран ТБ)
ІРИНА:
- Україну - не попереджала.
- Чому не нас?
- Чому не тоді?
(Раптово – сцена на екрані ТБ змінюється. Поява Генсека НАТО. Спокійний, залізний тон. Чіткий переклад.)
ГОЛОС ГЕНСЕКА (екран, укр.):
“Минулої ночі ми побачили, що здатні захистити кожен дюйм території НАТО - включно, звісно ж, з її повітряним простором.”
(Ірина дивиться на екран, стискає уламок. Потім відвертається й повільно йде вглиб сцени. Її голос рівний, як на уроці.)
ІРИНА:
- Отже, діти, задача на сьогоднішній урок.
- Є кілька дронів, що вартують менше мільйона.
- Але щоб їх збити, витрачають у п’ять–десять разів більше.
(пауза, вона зупиняється, дивиться в зал)
- Питання: на скільки вистачить потенціалу НАТО, якщо вони летітимуть щоночі, сотнями?
(Тиша. Світло гасне. Сирена повертається. Кінець.)
Це п’єса – без декорацій на мільйон.
Це те, що зранку - заголовок,
увечорі - театр.
Це не атака. І не провокація.
Лише - нагадування:
якщо сьогодні над вами безхмарне небо -
це не значить, що негода у сусіда не може завтра стати вашою бідою,
якщо разом ми не зупинимо її.
Втім, можна ще раз не помітити, списати на неуважність, випадок, чи навіть на підступи тих, хто не спішить погоджуватись з усіма їх історичними забаганками …
