Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити. Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим. Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає. І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни». Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити. І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором. Сором за те, що ти інколи можеш радіти. Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких. Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя. Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе: Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити. Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого. Якщо ти втомилась — ти не слабка. Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо. Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе. Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись. Це і є сила. І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.

#поезія Наснилось Наснилось, що ти в мене на порозі Стоїш такий розхристаний й щасливий... І мружиш хитро-хитро свої очі, Чекаєш на обійми, як на диво... А я застигла... і не вірю в щастя... Ти тут зі мною, що іще потрібно? Рукою до щоки уже тягнуся І так з тобою добре і спокійно. І хриплим голосом: -,, Зайду?"" промовив тихо, А я сама тягну тебе за руку.. Наснилось...і я жду тебе, як диво... Попри всю відстань, попри цю розлуку... Тетяна Андреєва

Не встиг насититись щастям з молодою дружиною та сином: на Донбасі загинув 27-річний воїн з Вінниччини #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=46541

День Дінь-А-Лінг День Дінь-А-Лінг (​National Ding-A-Ling Day) відзначається 12 грудня в Сполучених Штатах — незвичайне свято, яке заохочує людей відновлювати зв’язки з друзями та родичами, з якими вони давно не спілкувалися. Цей день спонукає зателефонувати тим, з ким ми втратили контакт, нагадуючи про важливість людських стосунків та цінних родинних і дружніх звʼязків. Такі прості дії можуть мати велике значення для багатьох людей та стосунків. Тому таке свято актуальне й популярне в усьому світі, просто зробіть перший крок і долучайтеся до його відзначення. Історія Дня «Дін-а-Лінг» Свято бере свій початок у 1972 році, коли Френк Гайл з Іллінойсу розмістив безкоштовне оголошення, запрошуючи людей приєднатися до Національного клубу «Дін-а-Лінг». Метою клубу було спонукати учасників телефонувати друзям і родичам, з якими вони давно не спілкувалися. Цікаво, що того ж року пісня Чака Беррі «My Ding-a-Ling» очолила хіт-паради, що додало святу популярності. Як відзначати День «Дін-а-Лінг» Зателефонуйте старим друзям або родичам Використайте цей день, щоб відновити зв’язки з тими, з ким давно не спілкувалися. Живе спілкування допомагає зміцнити стосунки та нагадує про важливість людського контакту. Пожертвуйте на благодійність У зимовий період часто можна побачити волонтерів із дзвіночками, які збирають кошти для тих, кому треба допомога. Пожертвуйте на благодійні організації, щоб підтримати тих, хто цього потребує. Додайте трохи веселощів Термін «ding-a-ling» також може означати когось трохи ексцентричного. Використайте цей день, щоб додати трохи веселощів у своє життя — одягніться незвично або зробіть щось спонтанне. У сучасному світі, де цифрові технології часто замінюють особисте спілкування, цей день нагадує про цінність живого контакту. Відновлення зв’язків з близькими сприяє зміцненню соціальних стосунків і покращує емоційний добробут, а спілкування – сприяє виробленню гормонів щастя. Крім того, участь у благодійних акціях цього дня допомагають поширювати доброту.

🤔Від “не можна нічого” до “можна все, якщо знати як 📎Раніше: пельмені з сметаною, вареники з маслом, хліб з цукром і молоком, іриски «Кис-кис», батон з варенням, пиріжки з вишнею, шоколадка на десерт. І знаєте що? Це було КОРИСНО, модно, молодіжно і схвалено бабусею!😎 Діти — як струночки, діди до 90+ ганяли на город і на танці, а слово «ортрексія» звучало як назва інопланетної раси. 📎А зараз: 🔴О БОЖЕ, ВУГЛЕВОДИ ПІСЛЯ 18:00! 🔴Цукор = рак! 🔴Хліб = смерть! 🔴Сметана = сразу +5 кг на гузенце! 😱 🔴Люди сидять на кефірі з селерою, плачуть в салат і ходять до психолога, бо «я зірвалася на пиріжок». 🤡За 50 років ми що, мутацію пережили чи просто TikTok геном підмінив? 🤡 🤦‍♂️А найгірше, що ви робите своєму тілу — це НЕ цукор і НЕ булки. Це ваша вічна біганина за «як схуднути за 7 днів без голоду і з гарантією». 🤌Але є один простий і дорослий хід, який все міняє: 📌Просто розберіться раз і назавжди, як насправді працює ваше тіло і що реально лежить у тих продуктах, які ви кладете собі в рот. 📌Прочитайте склад на етикетці, зрозумійте, що таке інсулін, енергетичний баланс, гормони голоду й ситості — і вся ця магія «заборонених продуктів» розсиплеться, як дешевий рілс. Знання > будь-якого марафону🧠 ➡️Тоді ви перестанете боятися маминих котлет і зрозумієте, що можна їсти і пельмені і торт і борщ зі сметаною — і при цьому бути стрункою без психів. Це коли: ✅в гості йдеш і їси олів’є без драми ✅котлети мами — це любов, а не «зрив» ✅на день народження — шматок торта і щастя в очах ✅алкоголь? Якщо хочеться — то можна і світ не впаде🥂 ✏️Дівчина мені недавно написала: мало не розлучилася з чоловіком, бо «він мене годувати хоче, а я на сушці». ❌Рілси і марафони — небезпечніше за цигарки, реально. ❤️Тож давайте по-чесному: Жити треба СМАЧНО і КОМФОРТНО. Є інший шлях — без самокатувань, заборон,а просто з розумінням, як все працює. І він працює краще за всі ваші «-10 кг за місяць». 😏А інакше старість зустрінете худющою, але з обличчям «я прожила життя на гречці» і жалем, що не розібралися раніше😏 📌Виводьте себе з секти марафонів і страждань. Життя одне, а пельмені смачні. 🥟❤️ Гарного дня всім, хто зараз жує бутер з ковбаскою(але якісною) і не відчуває провини💋

Прийдешній Новий рік — це час надії, нових можливостей та чистих аркушів, сповнений побажань миру, злагоди, здійснення мрій та особистого щастя, особливо в Україні, де бажають перемоги та відродження.

#історія #особистості 🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю. Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості. 1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856) Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯 2. Судовий Процес і Сенсація: Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості. 3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово): Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️ 4. Інші Знакові Твори: Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген). Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

#Мудрість_крізь_віки ВІДОМІ ВИСЛОВИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ Григорій Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, український Сократ, богослов, поет, педагог та композитор. Унікальна багатовимірна людина. Ось деякі з його сентенцій, які продовжують нас дивувати своєю мудрістю, хоча й промайнули віки. ✔️3 видимого пізнавай невидиме. ✔️Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось. ✔️Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця. ✔️Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися. ✔️Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? ✔️Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зістаряться. ✔️Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. ✔️Бери вершину і матимеш середину. ✔️Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори. ✔️Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади. З відривного календаря "Український народний календар" за 11 грудня. -----------

#Мудрість_крізь_віки ВІДОМІ ВИСЛОВИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ Григорій Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, український Сократ, богослов, поет, педагог та композитор. Унікальна багатовимірна людина. Ось деякі з його сентенцій, які продовжують нас дивувати своєю мудрістю, хоча й промайнули віки. ✔️3 видимого пізнавай невидиме. ✔️Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось. ✔️Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця. ✔️Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися. ✔️Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? ✔️Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зістаряться. ✔️Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. ✔️Бери вершину і матимеш середину. ✔️Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори. ✔️Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади. З відривного календаря "Український народний календар" за 11 грудня. -----------

У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною. Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті. Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів. Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним. Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт. На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. «Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу. Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания». Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета. Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест. Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів. Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт». #shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY