У листопаді 1845 року Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив по селах і містах і змальовував старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі тощо. Погода видалася мокрою, вітряною і холодною.

Дорогою із села В'юнище до Андрушіва поет змок до нитки. Весь день його морозило, і надвечір він повернувся до В'юнища зовсім хворим. Довелося злягти в чужій хаті.

Хворіючи, поет написав своє посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Минають дні, минають ночі» і ще кілька ліричних творів.

Про хворобу Тараса Шевченка дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно перевіз друга з В'юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня Тарасу Григоровичу погіршало, становище його було майже безнадійним.

Вірш «Як умру, то поховайте…» написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. То був його заповіт.
На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії.

«Заповіт» — квінтесенція творчості Шевченка періоду «Трьох літ». У ньому сфокусовано провідні ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця. Увесь твір звучить як пристрасна промова до народу.

Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Олексій Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка стала головною підставою звинувачення поета й заслання — аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», кваліфікувавши цей твір (та деякі інші) як рос. «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания».

Останні дні поет провів в Петербурзі, де помер від хвороби серця та легенів. Тіло Шевченка довго везли з Петербурга до України. Провезли повінню Дніпром до Чернечої гори, де за рядками з його ж «Заповіту», друзі і поховали поета.
Свинцеву труну котили тендітні дівочі руки, а над могилою поставили дубовий хрест.

Письменник і публіцист Петро Ребро зробив припущення, що у своєму «Заповіті» Тарас Шевченко змальовує пейзаж неподалік від острова Хортиця й саме тут просить поховати його згодом. Окрім згадки про Дніпро, кручі (якими можна назвати скелі острова над річкою) наводиться, що у першій публікації твору в «Кобзарі» в рядках «Було видно, було чути, / Як реве ревучий» Ревучий зазначається з великої літери. Одну з таких назв мав Ненаситець — нині затоплений поріг на Дніпрі, що за переказами був чутний за 15-20 кілометрів.

Теорію Петра Ребра підтримала письменниця Оксана Забужко. Про це вона розповіла в одному з випусків літературної програми «ЛітПроСвіт».

#shorts #ТарасШевченко #якумрутопоховайте #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #заповіт #боротьба #цитатиукраїнською #незламні


https://youtube.com/shorts/D1vdNdTjLNY

День сала
День сала (Lard Day) у США відзначають 8 грудня, цей день знаменує відродження сала як поживного та універсального кулінарного інгредієнта. Колись його уникали через те, що воно вважалося шкідливим для здоров’я, а тепер його цінують за користь для здоров’я та кулінарну універсальність. Цей день присвячений інформуванню людей про включення сала у свій раціон та кулінарні практики.

Історичний контекст сала
Сало, або свинячий жир, протягом століть був основним продуктом у кулінарії, який цінувався так само високо, як і сама свинина. У 19 столітті в Північній Америці та Європі воно було таким же популярним, як і вершкове масло. Однак у 20-му столітті його репутація постраждала через негативну рекламу та зростання популярності овочевих напівфабрикатів, особливо з появою у 1911 році Crisco. Лише в 1990-х роках сало почало повертатися завдяки шеф-кухарям та експертам з харчування, які знову відкрили для себе його унікальні якості та негативні аспекти вмісту трансжирів у рослинній олії.


Користь сала для здоров’я
Всупереч поширеній думці, сало вважається корисним жиром. Коаліція здорових жирів (Healthy Fats Coalition), яка заснувала Національний день сала, підкреслює вміст у салі мононенасичених жирів, корисних для здоров’я серця. Сало піддається мінімальній обробці порівняно зі штучними трансжирами, що робить його більш природним вибором для приготування їжі.

Вшанування сала в кулінарних традиціях
У багатьох культурах сало традиційно використовували для покращення смаку страв. Національний день сала відзначає ці традиції і заохочує використання сала в сучасній кулінарії. Компанія Coast Packing Company, провідний виробник жиропонижувачів, спонсорує кулінарні конкурси, щоб продемонструвати універсальність сала в наданні їжі чудового смаку без шкоди для здоров’я.

В Україні сало є важливим елементом традиційної української кухні. День українського сала відзначають у серпні.

Як святкувати День сала
Купуйте сало з місцевих джерел. Підтримайте місцевих фермерів та виробників сала, купуючи його на місцевих ринках.
Готуйте на смальці. Замінюйте вершкове масло або кулінарні олії на сало у своїх рецептах. Сало відоме тим, що робить страви більш насиченими та ароматними, і воно особливо ефективне у смаженні та випічці.
Дізнайтеся більше про використання сала у випічці. Сало можна використовувати у випічці для створення більш хрусткої скоринки пирога та надання глибини тортам і тістечкам.
Цікаві факти про сало
Воно має вищу температуру копчення порівняно з вершковим маслом.
Сало може залишатися твердим при кімнатній температурі і часто добре зберігається після закінчення терміну придатності.
Особливо цінується листкове сало, виготовлене з жиру навколо свинячих нирок.
Чому ми цінуємо сало
Новий кулінарний досвід. Сало пропонує новий і цікавий варіант для тих, хто звик готувати на вершковому маслі або олії.
Насиченіша та смачніша їжа. Вищий вміст жирів у смальці покращує смак та насиченість страв.
Екологічність. У порівнянні з іншими кулінарними оліями, свинячий жир є більш стійким та екологічно чистим.
Національний день сала — це свято традиційного кулінарного інгредієнта, який повертається до нас із заслуженою популярністю. Це день, щоб оцінити багату історію, користь для здоров’я та кулінарну універсальність сала, заохочуючи людей заново відкрити для себе цей натуральний і ароматний кулінарний жир.

День Брауні
День Брауні (National Brownie Day) відзначається 8 грудня У США — це день, коли поціновувачі десерту брауні святкують один з найулюбленіших десертів.

Походження брауні
Історія створення брауні овіяна легендами, одна з яких сягає своїм корінням готелю “Палмер Хаус” у 1893 році. Берта Палмер, відома світська левиця з Чикаго, попросила шеф-кондитера створити десерт для дам, які відвідували Всесвітню Колумбову виставку в Чикаго. Результатом стало тістечко “Палмер Хаус Брауні” з волоськими горіхами та абрикосовою глазур’ю.


До 1907 року брауні набуло свого сучасного вигляду, а рецепт “Бангор Брауні” став популярним. Цей рецепт, який, як вважають, виник у Бангорі, штат Мен, додавав додаткове яйце і більше шоколаду, щоб зробити десерт більш насиченим.

Як святкувати День брауні
Один з найкращих способів відсвяткувати — спекти брауні.
Для тих, хто прагне експериментувати, спробуйте унікальні смаки брауні, такі як , кабачковий брауні або брауні з начинкою з печива.
Брауні ідеально підходять для того, щоб ними ділитися. Зробіть партію і поділіться з друзями, сусідами або колегами, щоб розділити радість від цього чудового смаколика.
Популярність брауні
Брауні стали основним продуктом в американській культурі, з роками з’явилися різні форми та рецепти. Починаючи з групи дівчат-скаутів “Брауні”, названої на честь десерту, і закінчуючи створенням Бетті Крокер посібника з випічки, тістечка закріпили своє місце в кулінарній історії.

Цікаві факти про брауні
У готелі Palmer House досі подають оригінальний рецепт брауні.
Термін “Бангорський брауні” походить від міста Бангор, штат Мен, де, як вважається, і був винайдений рецепт.
День брауні – це свято десерту, який приносить радість і насолоду багатьом. Це день, коли можна оцінити багату історію брауні, поекспериментувати з новими рецептами та поділитися цими смаколиками з іншими.

День безпечної бритви

2 грудня відзначаємо день винаходу безпечної бритви – День безпечної бритви (Safety Razor Day).

День безпечної бритви, присвячений винайденню та розвитку безпечної бритви – революційного інструменту для догляду за собою, який змінив спосіб гоління чоловіків. Цей день – не лише день вшанування інструменту для гоління, але й день оцінки технологічного прогресу і культурних зрушень, які він представляє у світі догляду за собою.

Історична подорож безпечної бритви
Історія безпечної бритви почалася у 18 столітті, коли в Шеффілді, Англія, у 1680 році з’явилися перші бритви зі сталевими лезами. Термін “безпечна бритва” вперше був використаний у патенті в 1800-х роках, що свідчить про еволюцію інструментів для гоління протягом століть.

Інновації King Camp Gillette
Сучасна безпечна бритва, якою ми її знаємо сьогодні, була популяризована у 20-му столітті королем Кемпом Джіллеттом. Його розробка одноразових, тонких і недорогих лез зробила революцію в голінні, зробивши його доступним і зручним для чоловіків у всьому світі. До цієї інновації більшість чоловіків покладалися на перукарів, щоб отримати чисте гоління, але дизайн Gillette приніс цю розкіш у кожен дім.

Святкування Дня безпечної бритви
День безпечної бритви – це чудова нагода навчитися мистецтву гоління безпечною бритвою. Хоча для звикання може знадобитися кілька тижнів, гоління безпечною бритвою забезпечує більш чисте гоління і рідше викликає подразнення шкіри порівняно з бритвами з картриджами.

Цей день також слугує нагодою заглибитися в особливості безпечних бритв. Вони представляють собою значний зсув у технології гоління, пропонуючи класичний, але ефективний спосіб гоління.

Еволюція технології гоління
День безпечної бритви привертає увагу до розвитку технології гоління протягом десятиліть. Від перших бритв зі сталевими лезами до сучасних безпечних бритв з одноразовими лезами – еволюція цього інструменту для догляду за собою відображає мінливі потреби та технологічний прогрес у суспільстві.

День безпечної бритви – це більше, ніж просто вшанування інструменту для догляду за собою, це свято традиції та технологічних досягнень, які сформували спосіб догляду за собою для чоловіків. Це день, щоб оцінити простоту та ефективність безпечної бритви і заохотити повернення до цього класичного методу гоління.

Слова, які колись були… прізвищами.

Ми часто вживаємо їх щодня і навіть не задумуємось, що колись це були цілком реальні люди. Деякі з них залишили слід в історії, інші – просто стали мемом свого часу.

Ось кілька цікавих прикладів:

• Хуліган – таке прізвище мала сім’я з Ірландії, відома своїм розгульним і вибуховим характером. Особливо «відзначився» Патрік Хуліган, чиє ім’я регулярно з’являлося в поліцейських звітах.

• Шовінізм походить від надмірно відданого Наполеонові солдата на ім’я Ніколя Шовен, який славився гучними промовами про велич Франції.

• Саксофон з’явився завдяки Адольфу Саксу, але ім’я інструменту подарував його друг — композитор Гектор Берліоз.

• Сендвіч – винахід графа Сендвічського Джона Монтегю, який у розпал підготовки експедиції Кука просто не мав часу на повноцінні трапези.

• Бойкот – прізвище управляючого Чарльза Бойкота. Після того, як робітники почали його ігнорувати, англійська преса увічнила його ім’я як символ протесту.

• Джакузі – похідне від прізвища італійця Кандідо Якуцці. Американська вимова дещо змінилась, але слово прижилося у всьому світі.

• Олів’є – знаменитий салат названий на честь шефа Люсьєна Олів’є, який так і не розкрив справжнього рецепту.

• Бефстроганов – страва, створена кухарем графа Строганова. У перекладі з французької – «яловичина по-строганівськи».

• Лодир – слово, яке походить від прізвища німецького лікаря Хрістіана Лодера, що змушував пацієнтів годинами ходити. Людям це здавалось дивним, тож і виник вираз.

• Шарлатан – за легендою, це ім’я лікаря Шарля Латена, який обіцяв чудеса, а зникав, щойно отримував оплату.

• Галіматія – слово, яке походить від прізвища французького лікаря Галі Матьє, який лікував… сміхом і всілякими нісенітницями.

• Пасквіль. Римлянин Пасквіно був відомий гостротою язика, і його ім’ям назвали статую, що стала «дошкою народного сарказму».

• Іюль і август отримали назви на честь Юлія Цезаря та імператора Октавіана Августа.

• Меценат. Походить від імені щедрого покровителя мистецтв Гая Цільнія Мецената.

• Силует названо на честь Етьєна де Силуета, який після політичної невдачі популяризував мистецтво обводити тінь людини.

• Мансарда – спадок архітектора Франсуа Мансара, який першим перетворив горище на житловий простір.

• Кардиган. Назва походить від генерала Джеймса Томаса Браднелла -- графа Кардигана.

* Слова «макінтош» походить від прізвища шотландського хіміка Чарльза Макінтоша, який винайшов водонепромокаючу тканину.

* Слово «галіфе» походить від прізвища французького генерала Гастона Галіффа, який запровадив ці брюки для кавалеристів, щоб полегшити верхову їзду завдяки їхньому особливому крою, що облягає ноги і сильно розширюється на стегнах.

* Слово "тремпель" походить від прізвища власника харківської швейної фабрики Тремпеля, який продавав одяг разом з вішаками зі своїм логотипом.

Всесвітній день оливкового дерева
Всесвітній день оливкового дерева (World Olive Tree Day) відзначається щороку 26 листопада, це нова подія, що відносно недавно з’явилася в календарі міжнародних святкувань.

Що символізує оливкове дерево?
Схвалений ЮНЕСКО, цей день присвячений вшануванню оливкового дерева – символу мудрості, миру і процвітання, який має глибоке коріння у багатьох культурах і цивілізаціях Середземномор’я та за його межами.


Оливкове дерево – одне з найдавніших культурних дерев у світі, емблема ідентичності та способу життя середземноморського регіону. Його гілки традиційно символізують мир, а оливкова олія є основою раціону мільйонів людей. Відзначення Всесвітнього дня оливкового дерева – це не лише данина культурному та історичному значенню оливи, а й заклик визнати її роль у сталому розвитку та захисті навколишнього середовища.

У резолюції ЮНЕСКО вказується, що дерево є загальною мистецькою темою, яка надихала поетів, письменників і художників протягом століть. У ньому згадується 6000-літня історія вирощування оливкових дерев у Середземномор’ї та той факт, що нині оливкове дерево вирощують у 56 країнах. 1

Поживна цінність оливок та олії – спражній скарб. Оливкова олія та оливки є доведеним науково джерелом поживних речовин і ключовими інгредієнтами середземноморської дієти. Вони пропонують широкий вибір ароматів і смаків і покращують унікальну кухню, яка викликає інтерес у відомих шеф-кухарів у всьому світі. Здатність їх численних лікувальних і поживних властивостей запобігати певним захворюванням зараз широко визнана. 2

Важливо також, вшанувати вплив цього дерева на сталий економічний і соціальний розвиток, завдяки якому працюють мільйони чоловіків і жінок, а також на поживну цінність плодів оливи для здоров’я.

ЮНЕСКО підтримала Всесвітній день оливкового дерева
Схвалення ЮНЕСКО Всесвітнього дня оливкового дерева підкреслює прихильність організації до культурного розмаїття та екологічної стійкості. Цей день має на меті заохочувати обмін інформацією про оливкове дерево та продукти з нього, сприяти збереженню оливкових гаїв та підтримувати ініціативи, які підтримують стале управління оливковими деревами. 3

Оливкове дерево – це не просто рослина, це жива частина історії. Багато оливкових гаїв розташовані в регіонах, визначених як об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ці ландшафти відомі своєю красою та біорізноманіттям, а також представляють багатовікові традиції вирощування оливок, які є невід’ємною частиною життя місцевих громад.

Святкування по всьому світу
Всесвітній день оливкового дерева відзначається різноманітними подіями та заходами по всьому світу. Від дегустацій оливкової олії та освітніх семінарів до церемоній посадки дерев і наукових конференцій – цей день пропонує платформу для вшанування та захисту цього життєво важливого дерева. 1

Виробники та шанувальники оливкової олії використовують Всесвітній день оливкового дерева як можливість продемонструвати багате розмаїття оливкової олії. Дегустації та кулінарні заходи дозволяють людям відчути нюанси різних олій та дізнатися про мистецтво виробництва оливкової олії.

Освітні та екологічні ініціативи
Освітні програми цього дня зосереджені на важливості оливкового дерева в місцевих екосистемах та економіці. Екологічні ініціативи можуть включати висадку нових оливкових дерев, що не тільки допомагає зберегти ландшафт, але й сприяє боротьбі зі зміною клімату, поглинаючи вуглекислий газ.

Популяризація оливкової спадщини
Культурні заходи у Всесвітній день оливкового дерева висвітлюють місце оливи в літературі, мистецтві та фольклорі. Ці заходи слугують для інформування громадськості про історичне значення оливкового дерева та його вплив на культурну ідентичність.

Міжнародна оливкова рада (МОК – The International Olive Council (IOC)) відіграє ключову роль у просуванні Всесвітнього дня оливкового дерева. Як міжурядова організація, МОК працює над зміцненням глобального співробітництва в галузі оливкового вирощування та виступає за сталий розвиток оливкового виробництва.

Відзначення Дня оливкового дерева відповідає Цілям сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй. Оливкова промисловість сприяє досягненню кількох цілей сталого розвитку, зокрема, просуванню сталого сільського господарства, забезпеченню здорового способу життя та зміцненню стійкості громад.

Всесвітній день оливкового дерева – це не просто вшанування рослини, це визнання глибокого впливу оливкового дерева на суспільство, навколишнє середовище та економіку. У цей день ми згадуємо про значиму спадщину оливкового дерева як символу миру, життєздатності та стійкості.

🙄 Служити будуть всі. Ми не обійдемось без загальної мобілізації і жінок, і чоловіків, — Ірина Сампан, воєнна журналістка, шеф-редакторка новин на Громадському радіо

Бізнесмени Тимур Міндіч і Сергій Шефір обговорювали, де взяти кошти на заставу для колишнього віцепрем’єра Олексія Чернишова, підозрюваного у хабарництві.

Згідно з матеріалами справи, у розмові вони домовлялись «скластися» на суму застави, обговорювали арештоване майно Чернишова та його статки.

Міндіч — співвласник «Кварталу 95» і фігурант антикорупційної операції «Мідас», а Шефір — колишній помічник президента Зеленського та співзасновник студії.

Чернишов, який фігурує у корупційній справі в будівельній сфері, не повернувся до України після викриття його соратників. За нього внесли 120 млн грн застави.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#кримінал #корупція

🔥🏴 EFL зняла 12 очок із "Шеффілд Венсдей" — клуб оголосив про банкрутство 😱 (Sky Sport)

🙂 Ще рік тому "Шеффілд Венсдей" святкував угоду з титульним спонсором МОСКВА Ltd.

🥲 Сьогодні клуб із 150-річною історією подав заяву про банкрутство та перейшов під зовнішнє управління. EFL автоматично зняла 12 очок, і тепер клуб іде на останньому місці Чемпіоншипу з –6 балами.

😢 Заснований у 1867 році, один із найстаріших клубів Англії — 4-разовий чемпіон, 3-разовий володар Кубка Англії, переможець Кубка ліги й Суперкубка — тепер стоїть на межі зникнення.
#European_football
#футбол_football #Brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🗣«Дефіцит електрики був тотальний» – чернігівський журналіст про ситуацію зі світлом

В етері Радіо Донбас Реалії шеф-редактор «Суспільне.Чернігів» Андрій Тіток розповів, що станом на вечір 21 жовтня світло в місті почало частково повертатися, але його не було з 22 години попереднього дня.

«Це було доволі різко […] До ранку ще ситуація була більш-менш, до п'ятої ранку приблизно. Але після п'ятої ранку погас і мобільний зв'язок… На околицях, де великий новий масив багатоповерхівок, не було води», – каже Тіток.

Він додає, що вперше бачив так багато людей у пунктах незламності, не працювали заклади та світлофори, а на верхніх поверхах будинків відчувався дефіцит води.

«Росіяни б'ють дуже цілеспрямовано, прямо от в одну точку гасять цими шахедами і постійно намагаються вибити у нас енергетику. Коли енергетики або рятувальники виїжджають, над ними кружляють безпілотники і це наражає людей на небезпеку», – резюмує журналіст.