• Бізнес-партнер сім'ї Гетьманцева працює з кадировцями над запуском авіарейсів у Чечні — Янина Соколова
    Про це йдеться у новому розслідуванні, яке провела Яніна Соколова. У Польщі працює компанія Travel Professional Group Poland, засновницею якої є мати нардепа — Олена Гетьманцева. Серед керівництва — Валерій Паренчук, котрий зараз, за ​​даними "Грозний-Інформ", співпрацює з міністром транспорту Чечні над відкриттям нових авіарейсів з аеропорту "Грозний".
    Дивіться розслідування ЗДІЙ 👇
    https://youtu.be/6m6ScqFdvTk?si=B5kH-qV5MOcXEXXv

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Бізнес-партнер сім'ї Гетьманцева працює з кадировцями над запуском авіарейсів у Чечні — Янина Соколова Про це йдеться у новому розслідуванні, яке провела Яніна Соколова. У Польщі працює компанія Travel Professional Group Poland, засновницею якої є мати нардепа — Олена Гетьманцева. Серед керівництва — Валерій Паренчук, котрий зараз, за ​​даними "Грозний-Інформ", співпрацює з міністром транспорту Чечні над відкриттям нових авіарейсів з аеропорту "Грозний". Дивіться розслідування ЗДІЙ 👇 https://youtu.be/6m6ScqFdvTk?si=B5kH-qV5MOcXEXXv https://t.me/Ukraineaboveallelse
    4views
  • 🔥Працює ГУР: знищено три нитки важливого військового об’єкта агресора.
    31 жовтня 2025 року виведено з ладу  нафтопродуктопровід “кольцевой”, на території рамєнскоґо району московської області.
    💥Антидронова сітка та “захист” ворожого об’єкта воєнізованою охороною не допомогли ― усі три нитки, якими агресор транспортував бензин, дизель та авіаційне пальне, успішно і одночасно вибухнули. Нафтопродуктопровід виведено з ладу.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🔥Працює ГУР: знищено три нитки важливого військового об’єкта агресора. 31 жовтня 2025 року виведено з ладу  нафтопродуктопровід “кольцевой”, на території рамєнскоґо району московської області. 💥Антидронова сітка та “захист” ворожого об’єкта воєнізованою охороною не допомогли ― усі три нитки, якими агресор транспортував бензин, дизель та авіаційне пальне, успішно і одночасно вибухнули. Нафтопродуктопровід виведено з ладу. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    23views 0Plays
  • Всесвітній день екології
    Всесвітній день екології (World Ecology Day) або Всесвітній день охорони навколишнього середовища, що відзначається 1 листопада, – це день, присвячений визнанню складних взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. Він нагадує про важливість збереження балансу між економічним розвитком і збереженням навколишнього середовища.

    Суть Всесвітнього дня екології
    Відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища зумовлене необхідністю визнати роль екології як наукової дисципліни. Вона підкреслює важливість розуміння взаємозв’язків між живими істотами і навколишнім середовищем. Екологія прагне зрозуміти, як організми впливають на біотичні (живі) та абіотичні (неживі) компоненти свого середовища і самі зазнають впливу від них. З огляду на зростаючий вплив людини на навколишнє середовище, вивчення екології стало як ніколи актуальним. Вона дає уявлення про складні взаємозв’язки в екосистемах і пропонує рішення нагальних екологічних проблем.


    Глобальна перспектива
    Світові лідери визнали важливість екології у прийнятті глобальних рішень. Цілі сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй та Паризька кліматична угода є свідченням цього глобального зобов’язання. Ці цілі спрямовані на захист планети та забезпечення процвітання для всіх. Досягнення цих цілей вимагає колективних зусиль від урядів, приватного сектору, громадянського суспільства та кожної людини.

    Як ми можемо зробити свій внесок?
    Зменшуй, використовуй повторно, переробляй
    Переробка пластику економить вдвічі більше енергії, ніж його спалювання. Проте у США переробляється лише близько 23% пластикових пляшок.Алюмінієві бляшанки, які є предметом №1 у переробці, складають менше 1% американських відходів. Перероблена бляшанка, як правило, повторно використовується протягом 60 днів.
    Скляна тара може бути перероблена і повернута на полиці магазинів всього за 30 днів, але розкладається на звалищі близько 4 000 років.
    Використовуйте багаторазову пляшку для води
    Американці купують майже 50 мільярдів пляшок води щороку. Використовуючи багаторазову пляшку, ви можете заощадити в середньому 156 пластикових пляшок щороку.
    Купуйте місцеві товари
    Товари часто долають великі відстані, перш ніж потрапляють до споживачів. Підтримка місцевих ринків та бізнесу зменшує енергію, необхідну для транспортування.
    Їжте більше зелені та менше м’яса
    Велика рогата худоба залишає великий водний слід. Споживаючи більше фруктів та овочів і зменшуючи споживання м’яса, ми можемо зберегти ресурси. Ініціативи на кшталт “Пісного понеділка” можуть стати чудовим початком. 1
    Всесвітній день екології нагадує про нашу відповідальність перед довкіллям. Вносячи невеликі зміни у своє повсякденне життя, ми можемо зробити свій внесок у здоров’я планети. Давайте відсвяткуємо цей день, замислившись над своїми звичками і зробивши усвідомлений вибір для охорони навколишнього середовища, заради майбутнього.
    Всесвітній день екології Всесвітній день екології (World Ecology Day) або Всесвітній день охорони навколишнього середовища, що відзначається 1 листопада, – це день, присвячений визнанню складних взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. Він нагадує про важливість збереження балансу між економічним розвитком і збереженням навколишнього середовища. Суть Всесвітнього дня екології Відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища зумовлене необхідністю визнати роль екології як наукової дисципліни. Вона підкреслює важливість розуміння взаємозв’язків між живими істотами і навколишнім середовищем. Екологія прагне зрозуміти, як організми впливають на біотичні (живі) та абіотичні (неживі) компоненти свого середовища і самі зазнають впливу від них. З огляду на зростаючий вплив людини на навколишнє середовище, вивчення екології стало як ніколи актуальним. Вона дає уявлення про складні взаємозв’язки в екосистемах і пропонує рішення нагальних екологічних проблем. Глобальна перспектива Світові лідери визнали важливість екології у прийнятті глобальних рішень. Цілі сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй та Паризька кліматична угода є свідченням цього глобального зобов’язання. Ці цілі спрямовані на захист планети та забезпечення процвітання для всіх. Досягнення цих цілей вимагає колективних зусиль від урядів, приватного сектору, громадянського суспільства та кожної людини. Як ми можемо зробити свій внесок? Зменшуй, використовуй повторно, переробляй Переробка пластику економить вдвічі більше енергії, ніж його спалювання. Проте у США переробляється лише близько 23% пластикових пляшок.Алюмінієві бляшанки, які є предметом №1 у переробці, складають менше 1% американських відходів. Перероблена бляшанка, як правило, повторно використовується протягом 60 днів. Скляна тара може бути перероблена і повернута на полиці магазинів всього за 30 днів, але розкладається на звалищі близько 4 000 років. Використовуйте багаторазову пляшку для води Американці купують майже 50 мільярдів пляшок води щороку. Використовуючи багаторазову пляшку, ви можете заощадити в середньому 156 пластикових пляшок щороку. Купуйте місцеві товари Товари часто долають великі відстані, перш ніж потрапляють до споживачів. Підтримка місцевих ринків та бізнесу зменшує енергію, необхідну для транспортування. Їжте більше зелені та менше м’яса Велика рогата худоба залишає великий водний слід. Споживаючи більше фруктів та овочів і зменшуючи споживання м’яса, ми можемо зберегти ресурси. Ініціативи на кшталт “Пісного понеділка” можуть стати чудовим початком. 1 Всесвітній день екології нагадує про нашу відповідальність перед довкіллям. Вносячи невеликі зміни у своє повсякденне життя, ми можемо зробити свій внесок у здоров’я планети. Давайте відсвяткуємо цей день, замислившись над своїми звичками і зробивши усвідомлений вибір для охорони навколишнього середовища, заради майбутнього.
    25views
  • Народ, що рашка не змогла покорити...в той час

    Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів?

    Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші.

    Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам.

    Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом.

    Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі.

    Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці.

    До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами.

    Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини).

    Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір.

    Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими.

    У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході.

    У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено.

    У війні з чукчами брав участь навіть російський флот.

    Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує?

    Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив.

    Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників

    І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника.

    Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість.

    І росіяни обісралися.

    Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною.

    Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу.

    Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало.

    І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс.

    У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю».

    У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу.

    І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію.

    Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях.

    Трохи фактів:

    1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб.

    2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше.

    3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року.

    4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову.

    5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка.

    6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь.

    7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном.

    8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії.

    9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих.

    10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО.

    11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті.

    12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори.

    13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».
    Народ, що рашка не змогла покорити...в той час Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів? Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші. Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам. Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом. Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі. Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці. До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами. Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини). Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір. Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими. У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході. У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено. У війні з чукчами брав участь навіть російський флот. Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує? Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив. Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника. Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість. І росіяни обісралися. Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною. Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу. Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало. І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс. У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю». У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу. І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію. Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях. Трохи фактів: 1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб. 2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше. 3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року. 4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову. 5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка. 6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь. 7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном. 8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії. 9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих. 10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО. 11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті. 12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори. 13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».
    129views
  • 🚃«Зниклий» сторічний трамвай повертають до Києва

    Історичний вагон типу 2М побудований в Києві у 1928 року, який майже 30 років стояв на постаменті біля Подільського депо, можуть повернути до столиці на реставрацію.

    У 2015-му мешканців столиці занепокоїло зникнення унікального експоната, але згодом він знайшовся в Історичному експозиційно-реставраційному центрі.

    Там планували зробити з нього екскурсійний ретро-вагон. Та вже за два роки з’явилися чутки, що вагон розібрали на металобрухт.

    За інформацією Київської Транспортної Спільноти (КТС) усі збережені елементи трамвая, які колись передали до Харкова найближчим часом повернуть до столиці.

    Якщо відновлення відбудеться, Київ може знову отримати справжній раритет — оригінальний трамвай, який возив пасажирів ще сто років тому.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    🚃«Зниклий» сторічний трамвай повертають до Києва Історичний вагон типу 2М побудований в Києві у 1928 року, який майже 30 років стояв на постаменті біля Подільського депо, можуть повернути до столиці на реставрацію. У 2015-му мешканців столиці занепокоїло зникнення унікального експоната, але згодом він знайшовся в Історичному експозиційно-реставраційному центрі. Там планували зробити з нього екскурсійний ретро-вагон. Та вже за два роки з’явилися чутки, що вагон розібрали на металобрухт. За інформацією Київської Транспортної Спільноти (КТС) усі збережені елементи трамвая, які колись передали до Харкова найближчим часом повернуть до столиці. Якщо відновлення відбудеться, Київ може знову отримати справжній раритет — оригінальний трамвай, який возив пасажирів ще сто років тому. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    95views
  • Виготовити брендування транспорту Тернопіль можна за посиланням - https://oldorcs.com/services/car

    Виготовлення брендування транспорту – це не просто нанесення логотипу на капот. Це створення унікального візуального образу, який відображає суть вашого бренду, транслює його цінності, формує позитивний імідж у клієнтів та підвищує впізнаваність бренду, стимулювання продажів, збільшення лояльності клієнтів та підвищення іміджу компанії.

    Рекламний салон OLDORCS надає послуги виготовляємо брендування транспорту та багато інших послуг реклами, дизайну та друку.

    📞 Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030.
    🗺️ Наша адреса: м. Тернопіль, вул. Тарнавського 36, площа Ринок.
    📌 Наше розташування на картах https://g.page/oldorcs
    🕒 Працюємо в будні з 10:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00.

    ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес!

    #тернопіль #oldorcs #україна #брендування #транспорт #авто #автомобіль #машина #бус #вантажівка #фура #брендуваннятранспорту #брендуванняавто #брендуванняавтомобіля #брендуваннямашини #брендуваннябуса #брендуваннявантажівки #брендуванняфури #реклама
    #файнемістотернопіль #файнемісто #файне #закладитернопіль #тернопілля #тернопільщина #тернопільськийрайон #тернопільськаобласть #тернопільський_край #тернопільськийкрай #тернопільвсерці #ternopil #юа #ua
    Виготовити брендування транспорту Тернопіль можна за посиланням - https://oldorcs.com/services/car Виготовлення брендування транспорту – це не просто нанесення логотипу на капот. Це створення унікального візуального образу, який відображає суть вашого бренду, транслює його цінності, формує позитивний імідж у клієнтів та підвищує впізнаваність бренду, стимулювання продажів, збільшення лояльності клієнтів та підвищення іміджу компанії. Рекламний салон OLDORCS надає послуги виготовляємо брендування транспорту та багато інших послуг реклами, дизайну та друку. 📞 Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030. 🗺️ Наша адреса: м. Тернопіль, вул. Тарнавського 36, площа Ринок. 📌 Наше розташування на картах https://g.page/oldorcs 🕒 Працюємо в будні з 10:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00. ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес! #тернопіль #oldorcs #україна #брендування #транспорт #авто #автомобіль #машина #бус #вантажівка #фура #брендуваннятранспорту #брендуванняавто #брендуванняавтомобіля #брендуваннямашини #брендуваннябуса #брендуваннявантажівки #брендуванняфури #реклама #файнемістотернопіль #файнемісто #файне #закладитернопіль #тернопілля #тернопільщина #тернопільськийрайон #тернопільськаобласть #тернопільський_край #тернопільськийкрай #тернопільвсерці #ternopil #юа #ua
    Love
    1
    1comments 430views 2Plays
  • Натрапила на текст Ірини Говорухи.

    Її допис.
    Та мої міркування з цього приводу.

    Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі».

    Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота.

    Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію.

    Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси:

    – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля…

    – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот".

    – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом.

    – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах…

    Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя?

    © Ірина Говоруха

    Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою.

    Щоб поруч були школа. Та поліклиника.
    Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу.

    В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою.

    Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками.

    Аби була ціла хата…
    То й перезимуємо.
    Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо.

    Невсеремось!
    Натрапила на текст Ірини Говорухи. Її допис. Та мої міркування з цього приводу. Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі». Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота. Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію. Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси: – Гріла руки у воді, в якій варилася картопля… – Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот". – Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом. – Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах… Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя? © Ірина Говоруха Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою. Щоб поруч були школа. Та поліклиника. Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу. В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою. Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками. Аби була ціла хата… То й перезимуємо. Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо. Невсеремось!
    148views
  • Створити брендування буса Тернопіль можна за посиланням - https://oldorcs.com/services/car

    Створення брендування буса – це не просто нанесення логотипу на капот. Це створення унікального візуального образу, який відображає суть вашого бренду, транслює його цінності, формує позитивний імідж у клієнтів та підвищує впізнаваність бренду, стимулювання продажів, збільшення лояльності клієнтів та підвищення іміджу компанії.

    Компанія зовнішньої реклами OLDORCS надає послуги створюємо брендування буса та багато інших послуг реклами, дизайну та друку.

    📞 Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030.
    🗺️ Наша адреса: м. Тернопіль, вул. Тарнавського 36, площа Ринок.
    📌 Наше розташування на картах https://g.page/oldorcs
    🕒 Працюємо в будні з 10:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00.

    ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес!

    #тернопіль #oldorcs #україна #брендування #транспорт #авто #автомобіль #машина #бус #вантажівка #фура #брендуваннятранспорту #брендуванняавто #брендуванняавтомобіля #брендуваннямашини #брендуваннябуса #брендуваннявантажівки #брендуванняфури #реклама
    #файнемістотернопіль #файнемісто #файне #закладитернопіль #тернопілля #тернопільщина #тернопільськийрайон #тернопільськаобласть #тернопільський_край #тернопільськийкрай #тернопільвсерці #ternopil #юа #ua
    Створити брендування буса Тернопіль можна за посиланням - https://oldorcs.com/services/car Створення брендування буса – це не просто нанесення логотипу на капот. Це створення унікального візуального образу, який відображає суть вашого бренду, транслює його цінності, формує позитивний імідж у клієнтів та підвищує впізнаваність бренду, стимулювання продажів, збільшення лояльності клієнтів та підвищення іміджу компанії. Компанія зовнішньої реклами OLDORCS надає послуги створюємо брендування буса та багато інших послуг реклами, дизайну та друку. 📞 Телефонуйте, або пишіть у Вайбер чи Телеграм 097 207 3030. 🗺️ Наша адреса: м. Тернопіль, вул. Тарнавського 36, площа Ринок. 📌 Наше розташування на картах https://g.page/oldorcs 🕒 Працюємо в будні з 10:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00. ❗ І пам'ятайте, що хороший дизайн - це хороший бізнес! #тернопіль #oldorcs #україна #брендування #транспорт #авто #автомобіль #машина #бус #вантажівка #фура #брендуваннятранспорту #брендуванняавто #брендуванняавтомобіля #брендуваннямашини #брендуваннябуса #брендуваннявантажівки #брендуванняфури #реклама #файнемістотернопіль #файнемісто #файне #закладитернопіль #тернопілля #тернопільщина #тернопільськийрайон #тернопільськаобласть #тернопільський_край #тернопільськийкрай #тернопільвсерці #ternopil #юа #ua
    Love
    1
    1comments 424views 1Plays
  • #музеї
    🚗РЕТРО ГАРАЖ🏎️
    🚨Ретро Гараж у Львові — це музей та експозиційний простір, присвячений історії автомобілів та транспорту минулого століття.

    🥃Тут зібрані класичні авто, мотоцикли, велосипеди та технічні артефакти, які дозволяють відчути атмосферу минулих десятиліть.

    🤎Музей показує як радянські легендарні автомобілі («Жигулі», «Волга», «Москвич»), так і західні ретро-моделі початку XX століття.

    📍У «Ретро Гаражі» часто проводять тематичні виставки, майстер-класи, зустрічі автомобільних клубів та фотосесії.

    🚘Львівський Ретро Гараж не просто музей — це живий простір для поціновувачів класики, де можна провести час, зробити яскраві фото та навіть поринути у справжню автомобільну атмосферу минулого.

    #музеї 🚗РЕТРО ГАРАЖ🏎️ 🚨Ретро Гараж у Львові — це музей та експозиційний простір, присвячений історії автомобілів та транспорту минулого століття. 🥃Тут зібрані класичні авто, мотоцикли, велосипеди та технічні артефакти, які дозволяють відчути атмосферу минулих десятиліть. 🤎Музей показує як радянські легендарні автомобілі («Жигулі», «Волга», «Москвич»), так і західні ретро-моделі початку XX століття. 📍У «Ретро Гаражі» часто проводять тематичні виставки, майстер-класи, зустрічі автомобільних клубів та фотосесії. 🚘Львівський Ретро Гараж не просто музей — це живий простір для поціновувачів класики, де можна провести час, зробити яскраві фото та навіть поринути у справжню автомобільну атмосферу минулого.
    Love
    1
    226views
  • #події
    Вінниця — одне з перших міст України, де було започатковано трамвайний рух, що стало важливою сторінкою в історії міського транспорту. Саме у 1913 році, 112 років тому, у місті офіційно відкрили трамвайний рух, який з того часу змінив ритм і сприйняття міського життя.

    На початку ХХ століття Вінниця активно розвивалася як адміністративний, торговий та культурний центр Поділля. Зростання населення та розширення міських меж вимагали нових рішень у сфері громадського транспорту. Відкриття трамвая у 1913 році стало відповіддю на ці потреби, сприяючи підвищенню мобільності та комфорту його мешканців.

    Технічні особливості трамвайної лінії

    Перший вінницький трамвай був кінним, що відповідало технологічним можливостям того періоду. Кінний трамвай рухався по рейках, що забезпечувало більш плавний і швидкий рух порівняно з звичайними каретами. Це суттєво підвищило ефективність перевезень всередині міста.

    Незабаром, в наступні десятиліття, трамвайний рух у Вінниці модернізували, перейшли на електричні трамваї, що стало частиною загальної тенденції модернізації міського транспорту по всьому світу.

    Вплив трамвая на місто та його розвиток

    Відкриття трамваю сприяло розширенню житлових кварталів, активному розвитку підприємств і торговельних осередків, оскільки мешканці тепер могли оперативно дістатися до роботи, ринку чи культурних закладів.

    Трамвай став символом модернізації і технологічного прогресу у Вінниці, а з плином часу — невід’ємним елементом міської інфраструктури. Саме з 1913 року починається нова ера у розвитку громадського транспорту міста, яка триває й до сьогодні.

    #події Вінниця — одне з перших міст України, де було започатковано трамвайний рух, що стало важливою сторінкою в історії міського транспорту. Саме у 1913 році, 112 років тому, у місті офіційно відкрили трамвайний рух, який з того часу змінив ритм і сприйняття міського життя. На початку ХХ століття Вінниця активно розвивалася як адміністративний, торговий та культурний центр Поділля. Зростання населення та розширення міських меж вимагали нових рішень у сфері громадського транспорту. Відкриття трамвая у 1913 році стало відповіддю на ці потреби, сприяючи підвищенню мобільності та комфорту його мешканців. Технічні особливості трамвайної лінії Перший вінницький трамвай був кінним, що відповідало технологічним можливостям того періоду. Кінний трамвай рухався по рейках, що забезпечувало більш плавний і швидкий рух порівняно з звичайними каретами. Це суттєво підвищило ефективність перевезень всередині міста. Незабаром, в наступні десятиліття, трамвайний рух у Вінниці модернізували, перейшли на електричні трамваї, що стало частиною загальної тенденції модернізації міського транспорту по всьому світу. Вплив трамвая на місто та його розвиток Відкриття трамваю сприяло розширенню житлових кварталів, активному розвитку підприємств і торговельних осередків, оскільки мешканці тепер могли оперативно дістатися до роботи, ринку чи культурних закладів. Трамвай став символом модернізації і технологічного прогресу у Вінниці, а з плином часу — невід’ємним елементом міської інфраструктури. Саме з 1913 року починається нова ера у розвитку громадського транспорту міста, яка триває й до сьогодні.
    Like
    1
    198views
More Results