#історія #події Тихоокеанський вектор: як Україна та Японія стали стратегічними партнерами. ​17 лютого 1992 року відбулася подія, що заклала підвалини одного з найміцніших і найбільш послідовних союзів у сучасній історії нашої держави: Україна та Японія офіційно встановили дипломатичні відносини. Для молодої української дипломатії це було визнання з боку однієї з найпотужніших економік світу, а для Японії — відкриття нового важливого партнера у Східній Європі. 🤝🇯🇵🇺🇦 ​Японія була однією з перших країн «Великої сімки» (G7), яка визнала незалежність України (23 грудня 1991 року). Проте саме лютневий акт 1992-го перевів ці відносини у площину реальних справ. Попри величезну географічну відстань та культурні розбіжності, між нашими країнами виявилося набагато більше спільного, ніж здавалося на перший погляд. Обидва народи пройшли крізь горнило ядерних катастроф (Хіросіма, Нагасакі та Чорнобиль), що створило особливий рівень емпатії та солідарності в питаннях безпеки та екології. ⚛️🌸 ​За ці три десятиліття Японія пройшла шлях від обережного інвестора до стратегічного донора України. Кредитні лінії на модернізацію інфраструктури (згадайте хоча б термінал «D» у Борисполі), допомога у сфері медицини та реформування поліції — це лише верхівка айсберга. Проте справжній іспит ці відносини склали після 2014-го та 2022-го років. 🏗️🩺 ​Токіо зайняло безкомпромісну позицію щодо територіальної цілісності України, ввівши жорсткі санкції проти росії. Для Японії, яка сама має незавершені територіальні суперечки з москвою щодо Курильських островів, українська боротьба стала дзеркалом їхніх власних безпекових викликів. Сьогодні японська допомога — від генераторів у блекаути до розмінувальних машин і фінансової підтримки бюджету — є критично важливою для нашої стійкості. 🛡️💹 ​Цікаво, що цей союз будується не лише на політиці, а й на глибокій взаємній повазі до традицій та волі. Японська концепція «Кіцугі» (мистецтво реставрації розбитого посуду за допомогою золота, що робить його ще ціннішим) дивовижно резонує з українським досвідом відновлення країни. 17 лютого — це день, коли два світи потиснули один одному руки, зрозумівши, що цінності свободи та права не мають кордонів і відстаней. ✨

#історія #події Артерія двох світів: як Суецький канал переписав карту планети. 17 лютого 1867 року сталася подія, що змінила швидкість обертання світової економіки: перше судно пройшло через Суецький канал. Хоча офіційне пишне відкриття відбулося лише через два роки, саме цей лютневий день став моментом істини для інженерів, які наважилися з’єднати Середземне та Червоне моря. 🚢🌍. Проєкт Фердинанда де Лессепса був справжньою геополітичною авантюрою. Британія, головна морська держава того часу, робила все можливе, щоб зірвати будівництво, побоюючись посилення Франції. Проте логіка прогресу перемогла: шлях із Європи до Індії скоротився на 8000 кілометрів. Більше не було потреби оминати Африку через небезпечний мис Доброї Надії. Канал перетворив Єгипет на стратегічний вузол, за який великі держави змагатимуться наступні півтора століття. ⚓️ Будівництво каналу було грандіозною трагедією та тріумфом одночасно. Десятки тисяч єгипетських фелахів загинули від холери та виснажливої праці під розпеченим сонцем пустелі. Але саме тут людство вперше масово застосувало парові екскаватори та земснаряди, що ознаменувало початок ери великих інженерних звершень. Суец став символом того, що людина здатна виправляти помилки самої природи, «прорізаючи» континенти за власним бажанням. 🏗️🏜️ Значення цієї артерії неможливо переоцінити навіть сьогодні. Суецький канал — це «вузьке місце» глобальної торгівлі, через яке проходить близько 12% світового вантажообігу. Ми всі згадали про це у 2021 році, коли контейнеровоз «Ever Given» застряг у пісках, на тиждень паралізувавши світову логістику та завдавши мільярдних збитків. Це ще раз довело: попри всі космічні технології, ми досі залежимо від канави в пустелі, прокопаної у XIX столітті. 📉📦 Історія 17 лютого 1867 року — це нагадування про те, що інженерна думка здатна зближувати народи та культури швидше за будь-яку дипломатію. Суец зробив світ меншим, доступнішим і тісніше пов’язаним, заклавши підвалини тієї глобалізації, у якій ми живемо сьогодні. ✨

#дати #події #історія Балканський прецедент: Косово та ілюзія «останнього пазла» Європи. 17 лютого 2008 року парламент у Приштині наважився на крок, який змусив геополітичних важковаговиків згадати уроки географії та міжнародного права. Проголошення незалежності Республіки Косово стало не просто актом самовизначення, а справжнім стрес-тестом для світового порядку, результати якого ми розхльобуємо й досі. 🇽🇰 Історія косовського суверенітету — це класичний приклад того, як довготривале ігнорування етнічного конфлікту призводить до хірургічного втручання ззовні. Після розпаду Югославії та кривавих етнічних чисток кінця 90-х, регіон роками перебував під управлінням ООН. Проте «заморожений» статус не міг тривати вічно. Коли план Марті Ахтісаарі щодо «контрольованої незалежності» зайшов у глухий кут через дипломатичний саботаж москви, Косово вирішило діяти соло. 🏛️ Звісно, сербська сторона сприйняла це як ампутацію без наркозу, а росія негайно почала розмахувати прапором «небезпечного прецеденту». Іронія ситуації полягала в тому, що Кремль, який найголосніше кричав про порушення територіальної цілісності Сербії, уже за кілька місяців використав «косовський сценарій» як виправдання для агресії проти Грузії, а згодом — і для спроб анексії українських територій. Щоправда, світова спільнота чітко розмежувала унікальний випадок Косова (sui generis), де геноцид був доведеним фактом, від імперських фантазій рф. 📉 На сьогодні Косово визнали понад 100 держав-членів ООН. Проте шлях до ЄС та НАТО для молодої республіки залишається тернистим через позицію так званої «п’ятірки відмовників» всередині Євросоюзу (Іспанія, Греція, Кіпр, Словаччина та Румунія), які бояться стимулювати власні сепаратистські рухи. Це створює парадоксальну ситуацію: держава має всі атрибути суверенітету — від власної валюти (євро, хоч і без офіційної згоди ЄЦБ) до армії, але юридично зависла в передпокої великої політики. 🇪🇺 Для України питання Косова завжди було делікатним балансуванням. З одного боку — принципове дотримання територіальної цілісності, з іншого — реальність, де Косово демонструє солідарність із нами у протистоянні російській агресії набагато активніше, ніж деякі «старі» демократії. Історія 17 лютого вчить нас головному: кордони на мапах малюються тушшю, але їхні контури часто визначаються волею людей, готових за цю волю боротися. 🕊️

Ще відео з місця події

🫡День військового журналіста. Професійне свято було створене за наказом Міністра оборони 2018 року. Дату обрали не випадково, адже саме цього дня 2015 року сталася жахлива трагедія, коли під Дебальцевим загинув військовий журналіст Дмитро Лабуткін. Він був капітаном третього рангу і редактором телестудії "Бриз" Міністерства оборони України. Національна спілка журналістів дуже шанує своїх військових колег, адже вони висвілюють події на передовій. Від перших днів ворожої агресії вони ведуть свої репортажі і надають достовірну інформацію з гарячих точок. https://t.me/Ukraineaboveallelse

16 лютого — День, який народився в єдності. У лютому 2022 року, коли над Україною нависла найбільша загроза за останні десятиліття, наш народ зробив те, що вмів найкраще - об’єднався. 16 лютого українці по всій країні та за її межами вийшли під синьо-жовті прапори, щоб показати: нас не налякати, нас не поділити. Так народився новий День Єднання – не як нагадування про події століття тому, а як живий символ нашого часу. Символ того, що українська нація існує не на папері, а в серцях мільйонів людей, які готові захищати свою землю, свою мову, своє право жити вільно. Чотири роки потому ця єдність не ослабла - вона лише міцнішає. Вона живе у волонтерах, які не знають втоми. У лікарях, які рятують життя. У вчителях, які навчають дітей попри все. У кожному, хто робить свій внесок у майбутнє України. Дякую вам за те, що ви – Україна 🇺🇦 https://t.me/Ukraineaboveallelse

16 лютого — День, який народився в єдності. У лютому 2022 року, коли над Україною нависла найбільша загроза за останні десятиліття, наш народ зробив те, що вмів найкраще - об’єднався. 16 лютого українці по всій країні та за її межами вийшли під синьо-жовті прапори, щоб показати: нас не налякати, нас не поділити. Так народився новий День Єднання – не як нагадування про події століття тому, а як живий символ нашого часу. Символ того, що українська нація існує не на папері, а в серцях мільйонів людей, які готові захищати свою землю, свою мову, своє право жити вільно. Чотири роки потому ця єдність не ослабла - вона лише міцнішає. Вона живе у волонтерах, які не знають втоми. У лікарях, які рятують життя. У вчителях, які навчають дітей попри все. У кожному, хто робить свій внесок у майбутнє України. Дякую вам за те, що ви – Україна 🇺🇦 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події Битва за Коррехідор: «Скеля», яку неможливо взяти, але довелося відбити 🏝️💣 В історії Другої світової війни є місця, що стають символами національної гордості та болю. Для американців таким місцем став Коррехідор — крихітний острів-фортеця при вході в Манільську затоку на Філіппінах. 16 лютого 1945 року союзники розпочали операцію з повернення цієї «Скелі», яка три роки тому стала місцем їхньої найбільшої поразки на Тихому океані. 🇺🇸⚔️🇯🇵 Десант у «вушко голки» Коррехідор вважався неприступним. Японський гарнізон зарився глибоко в мережу тунелів Малінта, а стрімкі скелі робили класичну висадку з моря майже самогубством. Тому американське командування пішло на божевільний крок: скинути парашутистів на крихітний майданчик на вершині пагорба — прямо на голови ворогу. Це було схоже на спробу посадити літак на дах хмарочоса під час шторму. 🪂💨 Пекельний лабіринт Японці не очікували атаки з неба. Проте справжнє пекло почалося після приземлення. Острів був перетворений на підземну фортецю. Битва йшла не за вулиці, а за кожен вхід у печеру, за кожну вентиляційну шахту. Японські солдати, вірні кодексу бусідо, відмовлялися здаватися, часто підриваючи себе разом із тунелями та американськими штурмовими групами. Острів буквально здригався від вибухів складів боєприпасів. 💥🌋 Символ реваншу Для генерала Дугласа Макартура повернення Коррехідора було справою честі. Коли 2 березня над фортецею знову підняли американський прапор, це стало сигналом усьому світу: епоха японського домінування в регіоні завершена. З 6700 японських захисників острова в живих залишилося лише близько 50 чоловік — решта загинули в бою або під завалами підірваних тунелів. 🚩🫡 Ця операція до сьогодні вважається однією з найуспішніших і водночас найжорстокіших десантних операцій в історії. Вона довела, що навіть найпотужніші фортифікації безсилі проти поєднання зухвалої стратегії та залізної волі тих, хто повертає своє. 🎖️💪

#історія #події Кіотський протокол: Коли світ вперше спробував «вимкнути обігрівач» планети 🌍🌡️ 16 лютого 2005 року увійшло в історію як день, коли екологія нарешті стала великою світовою політикою. Саме тоді набув чинності Кіотський протокол — перша глобальна угода, яка зобов’язала розвинені країни не просто «співчувати» природі, а реально скорочувати викиди парникових газів. 📉 Велика гра за чисте повітря Протокол був підписаний у японському місті Кіото ще в 1997-му, але шлях до його реалізації зайняв вісім років. Чому так довго? Бо це була не просто екологічна хартія, а потужний економічний інструмент. Документ запровадив те, що раніше здавалося фантастикою — ринок квот на викиди. Країни, які не використовували свій ліміт «брудного повітря», могли продавати його тим, хто перевищував норми. 💰🏭 Україна та «зелені» мільярди Для нашої країни Кіотський протокол став шансом на масштабну модернізацію. Оскільки після розпаду СРСР українська промисловість значно скоротилася, у нас з'явився величезний надлишок квот. У 2009–2010 роках Україна продала частину своїх одиниць установленої кількості (ОУК) Японії та Іспанії, отримавши сотні мільйонів євро. Ці кошти мали йти виключно на «зелені» проєкти: утеплення шкіл, лікарень та оновлення рухомого складу метрополітену. 🚉🏢 Чи спрацювало це? Кіотський протокол часто критикують. Мовляв, найбільші забруднювачі (на кшталт США, які так і не ратифікували його, або Китаю, який вважався країною, що розвивається) не мали жорстких обмежень. Проте саме цей документ створив прецедент: людство вперше визнало, що клімат — це спільна відповідальність, а за забруднення атмосфери треба платити реальною валютою. 💸🌬️ Сьогодні, коли ми обговорюємо Паризьку угоду чи «зелений перехід» Європи, ми маємо пам'ятати, що все починалося саме тоді, 16 лютого 2005-го. Це був перший крок у довгій спробі людства навчитися жити так, щоб не спалити власний дім. 🏡🔥

#історія #події Прокляття чи тріумф? Як 16 лютого світ побачив золото Тутанхамона 🏺✨ Уявіть собі: ви шість років риєтеся в піску під пекучим єгипетським сонцем, гроші спонсора закінчуються, а колеги пошепки називають вас божевільним. І ось, 16 лютого 1923 року, ви стоїте перед запечатаними дверима, за якими ніхто не був понад 3000 років. Саме цього дня археолог Говард Картер відкрив «Золоту залу» — поховальну камеру фараона Тутанхамона. 🗝️🇪🇬 «Ви щось бачите?» — «Так, дивовижні речі!» Цей діалог між спонсором розкопок лордом Карнарвоном та Картером став легендарним. Коли Картер просунув свічку в пробитий отвір, перше, що він побачив — це блиск золота. У камері панував хаос розкоші: золоті колісниці, трони, дивні статуї звірів та, головне, величезний саркофаг. Це була перша і єдина гробниця фараона, яку грабіжники не встигли розтягнути по шматках за минулі тисячоліття. 👑💎 Хлопчик-фараон та світова істерія До цього відкриття Тутанхамон був лише блідою тінню в списках правителів. Він помер юнаком, не встиг завоювати світ чи збудувати найбільшу піраміду. Але завдяки Картеру він став найвідомішим фараоном в історії. Світ охопила «тутанхамономанія»: дизайнери створювали сукні з єгипетськими візерунками, а архітектори додавали елементи лотосів у декор будинків. 🏛️👗 Міф про прокляття Звісно, не обійшлося без містики. Смерть лорда Карнарвона невдовзі після відкриття породила чутки про «прокляття фараонів». Газети писали, що кожен, хто порушив спокій мумії, приречений. Хоча сам Картер прожив після цього ще 16 років, ігноруючи всі прокляття, журналісти зробили цю історію безсмертною. 🦇📜 Відкриття 16 лютого змінило археологію назавжди: вона перестала бути просто пошуком скарбів і перетворилася на науку про збереження культурної спадщини. Тутанхамон же отримав те, чого так прагнули всі фараони — справжнє безсмертя в пам'яті людства. 🌓🌟