Український військовий, який повернувся з російського полону, поділився спогадами про життя у в’язниці окупантів та системні знущання, спрямовані на приниження й ламання людей.
Він зізнається, що спогади переслідують його й тепер:
“Бувають моменти, коли я просто одягаюсь або прокидаюсь серед ночі… і раптом накочує памʼять”.
За його словами, найважчим був повільний психологічний тиск і постійний голод. Полонені щодня чекали звук візка з їжею, мріючи хоча б про окраєць хліба.
«Голод робив із нами щось дивне… здавалося, що могли б упасти на коліна за крихту», — згадує він.
Під час роздачі всі мали стояти у принизливій позі, не піднімаючи погляду. Хліб часто падав на підлогу, наглядачі могли наступити на нього чи плюнути, а полонені все одно ділили кожен шматок. Їх годували водою з-під макаронів та напівпорожніми кружками чаю, який називали «сечею дракона».
Військовий каже, що така система навмисно перетворювала людей на зламаних і виснажених.
🖋️: rastishka4308 | Instagram
Він зізнається, що спогади переслідують його й тепер:
“Бувають моменти, коли я просто одягаюсь або прокидаюсь серед ночі… і раптом накочує памʼять”.
За його словами, найважчим був повільний психологічний тиск і постійний голод. Полонені щодня чекали звук візка з їжею, мріючи хоча б про окраєць хліба.
«Голод робив із нами щось дивне… здавалося, що могли б упасти на коліна за крихту», — згадує він.
Під час роздачі всі мали стояти у принизливій позі, не піднімаючи погляду. Хліб часто падав на підлогу, наглядачі могли наступити на нього чи плюнути, а полонені все одно ділили кожен шматок. Їх годували водою з-під макаронів та напівпорожніми кружками чаю, який називали «сечею дракона».
Військовий каже, що така система навмисно перетворювала людей на зламаних і виснажених.
🖋️: rastishka4308 | Instagram
Український військовий, який повернувся з російського полону, поділився спогадами про життя у в’язниці окупантів та системні знущання, спрямовані на приниження й ламання людей.
Він зізнається, що спогади переслідують його й тепер:
“Бувають моменти, коли я просто одягаюсь або прокидаюсь серед ночі… і раптом накочує памʼять”.
За його словами, найважчим був повільний психологічний тиск і постійний голод. Полонені щодня чекали звук візка з їжею, мріючи хоча б про окраєць хліба.
«Голод робив із нами щось дивне… здавалося, що могли б упасти на коліна за крихту», — згадує він.
Під час роздачі всі мали стояти у принизливій позі, не піднімаючи погляду. Хліб часто падав на підлогу, наглядачі могли наступити на нього чи плюнути, а полонені все одно ділили кожен шматок. Їх годували водою з-під макаронів та напівпорожніми кружками чаю, який називали «сечею дракона».
Військовий каже, що така система навмисно перетворювала людей на зламаних і виснажених.
🖋️: rastishka4308 | Instagram
32переглядів